Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №300/2136/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2136/25 пров. № А/857/35149/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року (головуючий суддя Тимощук О.Л., м.Івано-Франківськ) у справі №300/2136/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №092850013971 від 13.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 , згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982 до загального страхового стажу час навчання на підготовчому відділенні за денною формою навчання в Івано-Франківському інституті нафти і газу з 30.11.1984 по 25.07.1985, а також періоди роботи з 14.08.1994 по 14.11.1994, з 16.03.1996 по 14.05.1996, з 01.06.1996 по 14.08.1996, з 01.09.1996 по 14.10.1996, з 01.11.1996 по 31.12.1997, з 01.03.1998 по 31.08.1998, з 01.12.1998 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.12.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.10.2000 по 31.11.2000, з 01.02.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.04.2003, з 01.12.2003 по 31.08.2006 на Прикарпатському будівельно-монтажному підприємстві по газифікації та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.01.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідкою Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, довідкою Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.09.2008 №9 та довідками Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 за період 1992-1999 років.

Позов обґрунтовує тим, що Головним управління ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 13.01.2025 №092850013971 (надалі, також оскаржуване рішення), яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю стажу (не менше 29 років), визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV). Одночасно, Головне управління ПФУ в Кіровоградській області повідомило позивачу про те, що до стажу роботи останнього не зарахований період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 14.08.1994 по 31.08.2006, оскільки в наказі про прийняття має місце виправлення, яке не завірено належним чином. ОСОБА_1 зазначає, що за змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. В той же час, позивач наголошує, що записи трудової книжки останнього підтверджують період навчання на підготовчому відділенні за денною формою навчання Івано-Франківського інституту нафти і газу та спірні періоди роботи. За доводами ОСОБА_1 згідно з пунктом 2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (надалі, також Інструкція №58) у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Позивач стверджує, що виправлення у даті наказу про прийняття на роботу останнього у Прикарпатське будівельно-монтажне підприємство по газифікації (запис №22) 14 серпня 1994 року належним чином засвідчені повноважною особою та скріплені печаткою, тобто дане виправлення проведено з дотримання пункту 2.6 Інструкції №58. Окрім цього, ОСОБА_1 вказує, що відповідно до пункту «е» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Таким чином, позивач переконаний, що період його навчання за денною формою як слухача підготовчого відділення Івано-Франківського університету нафти і газу з 30.11.194 по 25.07.1985 підлягає зарахуванню до стажу останнього.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №092850013971 від 13.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 , згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982 до загального страхового стажу періоди роботи з 14.08.1994 по 14.11.1994, з 16.03.1996 по 14.05.1996, з 01.06.1996 по 14.08.1996, з 01.09.1996 по 14.10.1996, з 01.11.1996 по 31.12.1997, з 01.03.1998 по 31.08.1998, з 01.12.1998 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.12.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.10.2000 по 30.11.2000, з 01.02.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.04.2003, з 01.12.2003 по 31.08.2006 на Прикарпатському будівельно-монтажному підприємстві по газифікації та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.01.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідкою Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, довідкою Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.02.2008 №9 та довідками Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 за період 1992-1999 років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що відповідно до статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – 29 років, а у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 22 до 32 років, після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу від 15 до 22 років. Головне управління ПФУ в Кіровоградській області зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 4 місяці 14 днів, до страхового стажу останнього не зарахований період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 14.08.1994 по 31.08.2006, оскільки в наказі на прийняття має місце виправлення, яке не завірено належним чином. Відповідач наголошує, що для зарахування вказаного періоду необхідно було надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності). Водночас, орган пенсійного фонду зазначає, що вищезазначений період частково зарахований до страхового стажу по даним, які містяться в довідці про заробітну плату від 21.02.2022 № 35/59-4.01/90 за період з 1994 року по 1999 рік та в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру. Таким чином, відповідач переконаний, що право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV позивач набуде після досягнення 65-річного віку, з 07.01.2027. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

02.09.2025 апелянтом подана уточнююча апеляційна скарга. Апелянт зазначає . що вік позивача становить 63 роки. Страховий стаж особи становить 20 років 4 місяці 14 днів. До страхового стажу не зарахований період трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ) з 14.08.1994 по 31.08.2006, оскільки в наказі на прийняття має місце виправлення, яке не завірено належним чином. Для зарахування вказаного періоду необхідно було надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності). Водночас зазначаємо, що вищезазначений період частково зарахований до страхового стажу по даним, які містяться в довідці про заробітну плату від 21.02.2022 № 35/59-4.01/90 за період з 1994 по 1999 та в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру. Відтак, право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 позивач набуде після досягнення 65-річного віку, з 07.01.1927. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі № 300/2136/25 повністю та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

17.11.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам апеляційної скарги, окрім цього зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, дослідив всі наявні докази, дотримався вимог матеріального та процесуального права, а тому рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №300/2136/25 є законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1982 ОСОБА_1 :

- 30.11.1984 зарахований слухачем підготовчого відділу (запис трудової книжки №05);

- 25.07.1985 закінчив курс підготовчого відділу (запис трудової книжки №06);

- 14.08.1994 прийнятий на роботу інженером ПКГ Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації (запис трудової книжки №22);

- 31.08.2006 звільнений за власним бажанням (запис трудової книжки №23).

Як свідчить архівна довідка загального відділу Івано-Франківського національного університету нафти і газу від 02.09.2022 №174 ОСОБА_1 на підставі наказу від 30.11.1984 №404/7 було зараховано слухачем підготовчого відділення з денною формою навчання Івано-Франківського національного університету нафти і газу з 01.12.1984, на підставі наказу №281/7 від 25.07.1985 ОСОБА_1 , який успішно здав випускний іспит, зарахований студентом першого курсу Івано-Франківського національного університету нафти і газу.

Позивач 07.01.2025 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в Головному управлінню ПФУ в Кіровоградській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії №092850013971 від 13.01.2025. Згідно з коментованим рішенням страховий стаж позивача становить 20 років 4 місяці 14 днів. Як зазначив відповідач, в ході розгляду документів до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 14.08.1994 по 31.08.2006, оскільки в наказі на прийняття має місце виправлення, яке не завірено належним чином. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності). Також, Головне управління ПФУ в Кіровоградській області вказало, що вищезазначений період частково зарахований до страхового стажу по даним, які містяться в довідці про заробітну плату від 21.02.2022 № 35/59-4.01/90 за період з 1994 року по 1999 рік та в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.01.2025 №092850013971, позивач звернувся до суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Положеннями пункту «а» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 року.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

Як свідчить рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії №092850013971 від 13.01.2025 єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж позивача становить 20 років 4 місяці 14 днів.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, обчислення страхового стажу особи за період роботи по 01.01.2004 здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 – згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Згідно частини 4 статті 21 Закону №1058-ІV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (Закон №2464-VI) визначено: Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1). Пенсійний фонд України (Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7).

Статтею 14-1 Закону №2464-VІ передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Такі обов`язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (Положення №10-1).

За приписами частини 1 статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Згідно абзацу другого частини 3 статті 16 Закону № 2464-Vl ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 20 Закону № 2464-VI визначено, що Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону №2464-VI на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб визначає Положення №10-1.

Пунктом 4 розділу І «Загальні положення» Положення №10-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно пункту 5 розділу І «Загальні положення» Положення № 8-1 Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пункту 1 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення №8-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Апеляційний суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення пенсійних виплат. В свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Водночас слід наголосити, що такий реєстр почав функціонувати з 01 липня 2000 року.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відтак, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 (Постанова №301), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На момент внесення у трудову книжку позивача запису про спірний період роботи була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до змісту пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.6 Інструкції №58 визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У відповідності до абзацу 1 пункту 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Здійснивши аналіз вищевказаних нормативно-правових актів, колегія суддів констатує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

У даному контексті слід зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи і визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17.

Так, запис №22 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 02.08.1982 про прийняття ОСОБА_1 на посаду інженера ПКГ Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації містить виправлення в даті наказу, що слугувало підставою для прийняття на роботу, а саме – « 14.08.94р.».

Отже, недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу певного періоду роботи згідно такої трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

По-перше, колегія суддів звертає увагу, що зазначене виправлення засвідчене роботодавцем позивача, зокрема трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.08.1982, на сторінці 13, де вказані спірні відомості (запис №22), містить запис «виправленому 14 серпня вірити», підпис та відтиск печатки Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації.

По-друге, апеляційний суд наголошує, що спірний запис містить відомості про прийняття на роботу, зокрема дату прийняття, назву посади, назву підприємства, а наступний за порядком запис трудової книжки позивача (запис №23) містить відомості про дату звільнення із займаної посади, запис про звільнення належним чином засвідчений містить підпис уповноваженої особи та відтиск печатки.

Відтак, такі записи трудової книжки позивача про спірний період роботи дають можливість встановити дату прийняття позивача на роботу 14.08.1994 на роботу на посаду інженера ПКГ Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації та дату звільнення із займаної посади 31.08.2006.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відмова у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу з підстав неналежного внесення відомостей у трудову книжку з вини роботодавця за наявності інформації у трудовій книжці, яка дає можливість встановити періоди роботи, посаду та підприємство, на якому працювала особа, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з оскаржуваним рішенням від 13.01.2025 №092850013971, до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 14.08.1994 по 31.08.2006, водночас вищезазначений період частково зарахований до страхового стажу по даним, які містяться в довідці про заробітну плату від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 за період з 1994 року по 1999 рік та в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру.

Згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 , наявним в матеріалах справи, до страхового стажу позивача, в межах спірного періоду з 14.08.1994 по 31.08.2006, зараховано періоди роботи з 15.11.1994 по 15.03.1996, з 15.05.1996 по 31.05.1996, з 15.08.1996 по 31.08.1996, з 15.10.1996 по 31.10.1996, з 01.01.1998 по 28.02.1998, з 01.09.1998 по 30.11.1998, з 01.07.1999 по 31.07.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.05.2000 по 30.09.2000, з 01.12.2000 по 31.01.2001, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.05.2003 по 30.11.2003.

Позивач просить зарахувати до страхового стажу останнього періоди роботи з 14.08.1994 по 14.11.1994, з 16.03.1996 по 14.05.1996, з 01.06.1996 по 14.08.1996, з 01.09.1996 по 14.10.1996, з 01.11.1996 по 31.12.1997, з 01.03.1998 по 31.08.1998, з 01.12.1998 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.12.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.10.2000 по 31.11.2000, з 01.02.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.04.2003, з 01.12.2003 по 31.08.2006 на Прикарпатському будівельно-монтажному підприємстві по газифікації.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивач просить зарахувати до страхового стажу останнього період з 01.10.2000 по 31.11.2000, в той же час, наголошує, що такої календарної дати як «31.11.2000» в календарному році не має.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладені висновки, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що періоди роботи з 14.08.1994 по 14.11.1994, з 16.03.1996 по 14.05.1996, з 01.06.1996 по 14.08.1996, з 01.09.1996 по 14.10.1996, з 01.11.1996 по 31.12.1997, з 01.03.1998 по 31.08.1998, з 01.12.1998 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.12.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.10.2000 по 30.11.2000, з 01.02.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.04.2003, з 01.12.2003 по 31.08.2006 на Прикарпатському будівельно-монтажному підприємстві по газифікації підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо зобов`язання Головного управління ПФУ в Кіровоградській області здійснивши нарахування та виплату пенсії з 07.01.2025 з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідкою Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, довідкою Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.09.2008 №9 та довідками Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 за період 1992-1999 років, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

У відповідності до оскаржуваного рішення від 13.01.2025 №092850013971 вік ОСОБА_1 становить 63 роки, страховий стаж 20 років 4 місяці 14 днів, таким чином єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії позивачу слугувала відсутність необхідного страхового стажу.

В той же час, беручи до уваги висновки викладені вище по тексту постанови, зокрема, щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 14.08.1994 по 14.11.1994, з 16.03.1996 по 14.05.1996, з 01.06.1996 по 14.08.1996, з 01.09.1996 по 14.10.1996, з 01.11.1996 по 31.12.1997, з 01.03.1998 по 31.08.1998, з 01.12.1998 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.12.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.10.2000 по 30.11.2000, з 01.02.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.04.2003, з 01.12.2003 по 31.08.2006 на Прикарпатському будівельно-монтажному підприємстві по газифікації, апеляційний суд зазначає, що страховий стаж позивача становить понад 22 роки, а відтак суд першої інстанції правильно встановив, що останній має право на призначення та виплату пенсії за віком.

Положеннями частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з абзацами 4 і 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В силу правового регулювання підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку №22-1).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Так, ОСОБА_1 у позовній заяві просить зобов`язати відповідача з 07.01.2025, здійснити нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідкою Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, довідкою Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.09.2008 №9 та довідками Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 за період 1992-1999 років.

Колегія суддів серед іншого зазначає, що довідка Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації №9 датована – 15.02.2008, в той час як позивач вказує 15.09.2008. В коментованій довідці містяться відомості про заробітну плату ОСОБА_1 , за період з листопада 1992 року по листопад 1998 року.

Проте, на переконання апеляційного суду, зазначення дати довідки – « 15.09.2008» є опискою/помилкою допущеною позивачем, та не викликає у суду апеляційної інстанції жодних сумнівів щодо достовірності відомостей зазначених у довідці Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації №9 від 15.02.2008.

В довідці Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86 відображені відомості про заробітну плату позивача за період з серпня 1982 року по листопад 1984 року.

Довідками Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 містять відомості про заробітну плату позивача за період з листопада 1992 року по грудень 1993року та з січня 1994 року по липень 1999 року.

На зазначених довідках проставлено підписи посадових осіб відповідних установ та відтиски печаток.

Відтак, виходячи з аналізу відомостей зазначених у коментованих довідках та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, апеляційний суд констатує, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, так як видані на підставі первинних документів, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адреси підприємства, яким видані такі довідки.

Колегія суддів не вбачає жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у довідках Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.02.2008 №9 та Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2. розділу ІV Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

Відтак, з наведеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у довідках Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.02.2008 №9 та Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 або які обґрунтовано ставили під сумнів окремі частини відомостей зазначених у таких документах, Головне управління ПФУ в Кіровоградській області не надано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку отримання інформації, яка б суперечила відомостям, які містяться у довідках Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.02.2008 №9 та Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90, орган Пенсійного Фонду не позбавлений можливості здійснити відповідний перерахунок пенсі позивача на правових підставах у відповідності до вимог чинного законодавства.

Стосовно дати з якої необхідно здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом абзаців 1 та 2 частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з оскаржуваним рішенням від 13.01.2025 №092850013971, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто 63-річного віку досягнув ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той же час, із заявою про призначення пенсії до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області звернувся 07.01.2025, тобто на наступний день після досягнення 63-річчя.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 , згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982 до загального страхового стажу періоди роботи з 14.08.1994 по 14.11.1994, з 16.03.1996 по 14.05.1996, з 01.06.1996 по 14.08.1996, з 01.09.1996 по 14.10.1996, з 01.11.1996 по 31.12.1997, з 01.03.1998 по 31.08.1998, з 01.12.1998 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.12.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.10.2000 по 30.11.2000, з 01.02.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.04.2003, з 01.12.2003 по 31.08.2006 на Прикарпатському будівельно-монтажному підприємстві по газифікації та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.01.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідкою Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 08.02.2022 №01/01/11/11/02-86, довідкою Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації від 15.02.2008 №9 та довідками Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 №35/59-4.01/90 за період 1992-1999 років.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 300/2136/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар