Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №300/7378/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/7378/24 пров. № А/857/38815/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року (головуючий суддя Біньковська Н.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/7378/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

26.09.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України б Івано-Франківській області №6205-4886/М-02/8-0900/24 від 10.07.2024 про відмову в перерахунку позивачу пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням стажу і заробітку, зазначеного в довідках №№215, 216, 217, 218, виданими ООО «Обьнефтеремонт» 16.07.2021 та довідкою №070, виданою 23.03.2022 з дати звернення, а саме з 01.05.2024.

Позов обґрунтовує тим, що отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначену на виконання рішення суду від 18.11.2020 в справі №300/1633/20. Однак, пенсійний орган при обчисленні розміру пенсії протиправно не врахував довідки ООО «Обьнефтеремонт» про заробітну плату від 16.07.2021 №№215, 216, 217, 218 та №070 від 23.03.2022. Стверджує, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Вважає, що ОСОБА_1 має право на врахування заробітку, зазначеного в довідках, наданих для призначення пенсії, та на здійснення перерахунку пенсії з врахуванням стажу і заробітку, підтверджених довідками №№215, 216, 217, 218, виданими ООО «Обьнефтеремонт» 16.06.2021 та довідкою №070, виданою 23.03.2022.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні при обрахунку пенсії відомостей довідки ООО «Обьнефтеремонт» від 16.07.2021 №218. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивачу з 04.11.2019 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням стажу 37 років 10 місяців. Позивач до звернення від 01.05.2024 долучив довідку про заробітну плату від 16.07.2021 №218 та просив провести перерахунок стажу і заробітку на підставі копії довідки про заробітну плату. Обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період після 01.07.2000 є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які б підтвердили право позивача на зарахування до страхового стажу спірного періоду на підставі копії довідки про заробітну плату, видану ООО «Обьнефтеремонт» від 16.07.2021 №218. Апелянт зазначає, що прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві. На час звернення із заявою про перерахунок пенсії 01.05.2024 Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року щодо позивача не діяла. Таким чином, на осіб, які працювали в російській федерації після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Довідки про заробітну плату ООО «Обьнефтеремонт» видані роботодавцем, який знаходиться на території російської федерації. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та з 24.10.2008 по 04.11.2019 отримував пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 в адміністративній справі №300/1633/20, яке набрало законної сили 16.03.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.01.2020 за №116 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2011, з 01.09.2012 по 29.02.2016, з 17.03.2017 по 23.04.2018, з 25.04.2018 по 25.10.2019 в ООО «Обьнефтеремонт», з 01.04.2011 по 31.01.2012 в ООО «СибКРС», з 05.03.20212 по 30.04.2012 в ООО «Буровая компания «Топаз», з 25.03.2016 по 17.03.2017 в ЗАО «КаРС» та роботи майстром по капітальному ремонту свердловин за Списком №2 з 21.08.1992 по 05.06.1997. Призначено з 04.11.2019 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_1 з 04.11.2019 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно розрахунку стажу страховий стаж позивача становить 37 років 10 місяців 22 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №2 – 27 років 4 місяців 26 днів.

01.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням стажу і заробітку, набутого після призначення пенсії на підставі довідки №218, виданої ООО «Обьнефтеремонт» 16.07.2021.

Відповідач за результатами розгляду вказаної заяви листом від 10.07.2024 №0900-0202-8/56845 повідомив про те, що заявнику з 01.04.2024 автоматично проведено перерахунок пенсії по стажу та заробітку відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону № 1058. Перерахований розмір пенсії від страхового стажу 45 роки 9 місяців 4 дні, в тому числі робота за Списком № 2 - 10 років 2 місяці 11 днів (враховано по 28.02.2023), коефіцієнту страхового стажу - 0,45750 та заробітної плати, обчисленої за період з 01.07.2000 по 28.02.2023 (згідно з даними персоніфікованого обліку), коефіцієнту заробітку - 0,81096 становив 2908,47 грн. З 01 січня 2023 року російська федерації припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. В матеріалах електронної пенсійної справи відсутня довідка від 16.07.2021 №218, копію якої ОСОБА_1 долучив до звернення. Відповідно до п. 2.23 Порядку 22-1 документи про вік стаж та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Зазначено, що відповідно до вимог п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, звернення за перерахунком пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для перерахунку пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду заявником особисто або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Закон №1058-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Положеннями частини 1 статті 40 Закону 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абзаців 4 - 6 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Згідно підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (Порядок №22-1) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5). Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (пункт 2.10 Порядку №22-1).

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому, підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 в справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 в справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 в справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

За змістом розрахунку стажу роботи до страхового стажу позивача зараховано такі періоди, зокрема, з 01.11.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2010, з 01.04.2010 по 31.01.2012, з 05.03.2012 по 30.04.2012, з 01.09.2012 по 29.02.2016, з 25.03.2016 по 17.03.2017, з 18.03.2017 по 23.04.2018, з 25.04.2018 по 25.10.2019.

Наявні у матеріалах справи копії трудових книжок серії НОМЕР_1 від 07.08.1984, серії НОМЕР_2 від 01.04.2011, вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 13.04.2010 не містять відомостей про періоди роботи позивача після 25.10.2019.

Жодної іншої трудової книжки, в якій були б вказані періоди роботи позивача після 25.10.2019 суду не надано.

Покликання органу пенсійного фонду у листі відповіді від 10.07.2024 та відзиві на позовну заяву, як на підставу відмови в позові на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, є помилковими з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (Закон № 1788-XII) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

За змістом частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обрахування пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць СНД і держав, які входили в склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Приписами частин 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (Угода) передбачено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Положеннями статті 3 цієї Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Обрахування розміру пенсії за віком працівнику який працював на підприємстві іншої держави проводиться за наявності інформації про сплату страхових внесків, у разі якщо внески сплачувалися до Пенсійного фонду України така інформація повинна міститися в системі персоніфікованого обліку, або така інформація повинна міститися у довідках, виданих підприємством іншої держави особі яка претендує на призначення пенсії за віком, у разі якщо облік сплати страхових внесків які сплачуються підприємствами інших держав ведеться компетентними органами таких держав.

Суд вказує, що відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами частини 2 статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України” припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України” припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення” постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 “Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.

Згідно статті 1 Закону України “Про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року” від 29 червня 2023 року № 3192-IX, (набрав чинності 21.03.2023), зупинено у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, вчиненої в місті Москва 15 квітня 1994 року та ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, вчиненого в місті Москва 25 листопада 2005 року та ратифікованого Законом України від 16 березня 2007 року № 757-V.

Листом Міністерства закордонних справ України від 26.07.2023 №72/14-612-87561повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, Міністерство економіки України, Міністерство соціальної політики України, Посольство України в Республіці Білорусь, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомляємо, що українська сторона повідомила Виконавчий комітет СНД про зупинення у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, вчиненої в місті Москва 15 квітня 1994 року та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, вчиненого 25 листопада 2005 року в м. Москва. Дію зазначених документів зупинено з 25 липня 2023 року.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14.01.1993 та Угода "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підлягають застосуванню в спірному випадку, оскільки вказані Угоди та Конвенція були чинними на час роботи позивача в росії і позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.

Таким чином, стаж набутий на території російської федерації та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 17.09.2024 в справі 580/3576/22 дійшов такого висновку: ... “Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди). Отже, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов`язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу тощо…”.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).

Відповідно до частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків. Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.

Згідно зі статтею 22 Федерального Закону № 167-ФЗ від 15.12.2001 «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російській федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.

Відповідно до статті 2 Федерального Закону російської федерації № 173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в російській федерації», який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 10 наведеного вище Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).

Відповідно до частини другої статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі російської федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).

Отже, як за законодавством України, так і за законодавством російської федерації обов`язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до пенсійного фонду російської федерації.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 також дійшов висновку про врахування відомостей, зазначених в довідках про заробітну плату, отриману в російській федерації, лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в пенсійний фонд російської федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.

Апеляційний суд вказує, що пенсійним органом на виконання рішення суду від 18.11.2020 в адміністративній справі №300/1633/20 зараховано до стажу роботи позивача за Списком №2 такі періоди: з 01.01.2004 по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2011, з 01.09.2012 по 29.02.2016, з 17.03.2017 по 23.04.2018, з 25.04.2018 по 25.10.2019 в ООО «Обьнефтеремонт», з 01.04.2011 по 31.01.2012 в ООО «СибКРС», з 05.03.20212 по 30.04.2012 в ООО «Буровая компания «Топаз», з 25.03.2016 по 17.03.2017 в ЗАО «КаРС» та роботи майстром по капітальному ремонту свердловин за Списком №2 з 21.08.1992 по 05.06.1997.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою 01.05.2024 про перерахунок пенсії, до якої долучив, зокрема й копію довідки про заробітну плату від 16.07.2021 № 218.

Так, довідка від 16.07.2021 № 218 про заробітну плату для обчислення пенсії видана ООО «Обьнефтеремонт», містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача в росії з січня 2015 року по лютий 2016 року, з травня 2017 року по серпень 2017 року, з жовтня 2017 року по травень 2018 року, за липень-серпень 2018 року, з жовтня 2018 року по червень 2020 року, з серпня 2020 року по січень 2021 року, з березня 2021 року по липень 2021 року (а.с.11).

Підставою видачі довідки зазначено особові рахунки за 2015-2020 роки, таб.номер 17470.

Також зазначено, що за вказаний період нараховувалися та сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду російської федерації. Заробітна плата вказана з урахуванням районного коефіцієнта і північної надбавки, у валюті російської федерації.

Вказана вище довідка підписана головним бухгалтером та управляючим директором ООО «Обьнефтремонт», на ній міститься відтиск печатки підприємства. Також до цієї довідки внесені дані про адресу місцезнаходження ООО «Обьнефтеремонт», яке видало таку довідку.

Отже, зважаючи на зміст відомостей зазначених у довідці від 16.07.2021 № 218 та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд дійшов висновку, що така довідка відповідає вимогам законодавства, так як видана на підставі особових рахунків, містить чітко визначені періоди роботи, за які здійснювались нарахування заробітної плати, суми заробітної плати, а також містить інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видана така довідка, містить печатку підприємства та підписи уповноважених осіб.

Таким чином, колегією суддів не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених у довідці від 16.07.2021 № 218. Зміст довідки від 16.07.2021 № 218 (складеної російською мовою) є чітким і зрозумілим та не був підставою для відмови у перерахунку пенсії позивачу.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне врахувати той факт, що отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження стажу роботи позивача з 26.10.2019, довідки про заробітну плату первинними документами за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки з 24.02.2022, у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з російською федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. Водночас, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей щодо періодів роботи позивача на підставі первинних документів на підприємстві, яке знаходиться на території російської федерації, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на належний розмір пенсійного забезпечення. В разі встановлення таких зловживань в подальшому таке право на пенсію має бути переглянуто, а витрати на виплату пенсії відшкодовані Державі особою, з вини якої їх допущено.

Отже, відомості вказаної довідки мають бути враховані пенсійним органом при обрахунку пенсії позивача. ООО «Обьнефтеремонт» видало позивачу довідку про заробітну плату від 23.03.2022 №070.

Така довідка містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача в росії з січня 2015 року по лютий 2016 року, з травня по серпень 2017 року, з жовтня по грудень 2017 року, з січня по травень 2018 року, за липень-серпень 2018 року, з жовтня по грудень 2018 року, з січня 2019 року по червень 2020 року, з серпня 2020 року по січень 2021 року, з березня 2021 року по серпень 2021 року, з жовтня 2021 року по березень 2022 року.

Підставою видачі довідки зазначено особові рахунки за 2015-2022 роки, таб.номер 17470, 19934.

Також, зазначено, що за період з 2015 по 2022 нарахування до пенсійного фонду російської федерації здійснювалися.

Заробітна плата вказана з урахуванням районного коефіцієнта і північної надбавки, у валюті російської федерації.

Вказана вище довідка підписана головним бухгалтером та управляючим директором ООО «Обьнефтеремонт», на ній міститься відтиск печатки підприємства. Також до цієї довідки внесені дані про адресу місцезнаходження ООО «Обьнефтеремонт», яке видало таку довідку.

ООО «Обьнефтеремонт» видало позивачу довідку про заробітну плату від 16.07.2021 №215.

Така довідка містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача в росії з січня по квітень 2000 року, з червня по вересень 2000 року, з листопада по грудень 2000 року, з січня 2001 року по вересень 2003 року, з листопада по грудень 2003 року, з січня по грудень 2004 року.

Підставою видачі довідки зазначено особові рахунки за 2000-2004 роки, таб.номер 3300.

Також зазначено, що за вказаний період нарахування до пенсійного фонду російської федерації не здійснювалися. Заробітна плата вказана з урахуванням районного коефіцієнта і північної надбавки, у валюті російської федерації.

Вказана довідка підписана головним бухгалтером та управляючим директором ООО «Обьнефтеремонт», на ній міститься відтиск печатки підприємства. Також, до цієї довідки внесені дані про адресу місцезнаходження ООО «Обьнефтеремонт», яке видало таку довідку.

ООО «Обьнефтеремонт» видало позивачу довідку про заробітну плату від 16.07.2021 №216.

Означена довідка містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача в росії з січня 2005 року по серпень 2007 року, з жовтня 2007 року по червень 2008 року, з вересня 2008 року по листопад 2009 року.

Підставою видачі довідки зазначено особові рахунки за 2005-2009 роки, таб.номер 3300.

Також зазначено, що за період з 2005-2007 роки нарахування до пенсійного фонду російської федерації здійснювалися, а з 2008 року по 2009 рік – не здійснювалися.

Заробітна плата вказана з урахуванням районного коефіцієнта і північної надбавки, у валюті російської федерації.

Довідка від 16.07.2021 №216 підписана головним бухгалтером та управляючим директором ООО «Обьнефтеремонт», на ній міститься відтиск печатки підприємства. Також до цієї довідки внесені дані про адресу місцезнаходження ООО «Обьнефтеремонт», яке видало таку довідку.

ООО «Обьнефтеремонт» видало позивачу довідку про заробітну плату від 16.07.2021 №217.

Зазначена довідка містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача в росії з лютого 2010 року по березень 2011 року, за травень 2011 року, з серпня 2012 року по грудень 2012 року, з січня 2013 року по грудень 2014 року.

Підставою видачі довідки зазначено особові рахунки за 2010-2014 роки, таб.номер 12248, 12794.

Також зазначено, що за період з 2012 по 2014 нарахування до пенсійного фонду російської федерації здійснювалися, а з 2010 року по 2011 рік – не здійснювалися.

Заробітна плата вказана з урахуванням районного коефіцієнта і північної надбавки, у валюті російської федерації.

Довідка від 16.07.2021 №217 підписана головним бухгалтером та управляючим директором ООО «Обьнефтеремонт», на ній міститься відтиск печатки підприємства. Також до цієї довідки внесені дані про адресу місцезнаходження ООО «Обьнефтеремонт», яке видало таку довідку.

Колегія суддів вказує, що описані вище довідки ООО «Обьнефтеремонт» від 16.07.2021 №215, №216, №217 та від 23.03.2022 №070 не були долучені позивачем до заяви від 01.05.2024, пенсійним органом не надавалася оцінка відомостям вказаних довідок при розгляді заяви, а тому суд не надає їм правової оцінки.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено довідки про доходи фізичної особи - ОСОБА_1 форми 2-НДФЛ (податковий агент ООО «Обьнефтеремонт») за 2017 рік №670 від 12.02.2018, за 2018 рік від 24.01.2019, за 2021 рік від 23.03.2022 та за 2022 рік від 23.03.2022.

Отже, описані вище довідки про заробітну плату та про доходи фізичної особи – ОСОБА_1 , можуть підтверджувати факт офіційного працевлаштування позивача та факт сплати роботодавцем позивача за відповідні періоди роботи, зокрема платежів до пенсійного фонду згідно законодавства російської федерації. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії обмежившись обґрунтуванням неможливості взагалі врахувати при обрахунку страхового стажу, заробітної плати страховий стаж і заробіток, здобутий на території російської федерації, без оцінки конкретних обставин щодо наявності такого стажу та заробітку.

Колегія суддів звертає увагу, що пенсійним органом по суті не розглядалася подана заява від 01.05.2024, а вирішення питання про те, чи має право позивач на перерахунок пенсії, зарахування спірних періодів роботи в росії до страхового стажу, обчислення заробітку згідно довідки від 16.07.2021 №218 вирішується саме під час розгляду відповідної заяви.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2024 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи те, що апеляційна скарга мотивів та заперечень щодо протиправності стягнення такої суми не містить, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та оцінку рішенню в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надає.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 300/7378/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар