Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №949/810/25 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/810/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,

за участю потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025181110000007 від 07 січня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , освіти середньої, пенсіонера, одруженого, раніше несудимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , в порушення вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, ратифікованої Україною 20.06.2022 року, ст.ст. 28, 29 Конституції України, Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , маючи умисел на заподіяння психологічних страждань своїй дружині ОСОБА_5 , яка є особою похилого віку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично, у період часу з 05 лютого 2024 року по 20 листопада 2024 року, вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 акти психологічного та фізичного домашнього насильства, що призвели до погіршення якості життя потерпілої, а саме - психологічних та фізичних страждань, страху за своє життя, спричинило емоційну напруженість та викликало негативні переживання.

Зокрема, ОСОБА_4 05 лютого 2024 року близько 09 години, 21 жовтня 2024 року о 14-й годині 40 хвилин, 19 листопада 2024 року близько 18-ї години, та 19 та 20 листопада 2024 року близько 13 години 10 хвилин, вчинив відносно ОСОБА_5 акти психологічного та фізичного домашнього насильства, що виразились у формі словесних образ, приниженні, погрозах фізичною розправою, шарпанні за одяг, у зв`язку із чим ОСОБА_4 , відповідно до постанов Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року у справі № 949/412/24, від 24 жовтня 2024 року у справі №949/2016/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 949/2273/24, за вищевказаними фактами притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1, 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства.

Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямованні на систематичне заподіяння психологічних страждань, 07 січня 2025 року близько 15:00 год., перебуваючи в будинку за місцем проживання по АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп`яніння, вкотре проявив відносно своєї дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах( у розумінні п.3 ч.1 ст. 1. ч.2 ст.3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") та яка є особою похилого віку, акт психологічного насильства у вигляді безпричинних словесних образ, нецензурної лайки на адресу потерпілої, погрозах фізичною розправою та залякуванні.

В подальшому, ОСОБА_4 24 лютого 2025 року близько 20 години, 28 лютого 2025 року близько 20 години, 02 березня 2025 року близько 15 години, продовжив вчиняти відносно ОСОБА_5 акти психологічного та фізичного домашнього насильства, що виразились у формі словесних образ, погрозах фізичною розправою, шарпанні за одяг, штовхання, у зв`язку із чим ОСОБА_4 відповідно до постанов Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2025 року у справі № 949/607/25, від 20 березня 2025 року у справі №949/697/25, притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 та ч.3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Таким чином, ОСОБА_4 , який неодноразово притягнутий до відповідальності, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти тотожні та об"єднані спільним умислом дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства.

Внаслідок систематичних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 завдано психологічних страждань, які виразились у тривожному розладі, неспокої, порушенні сну, постійному почутті тривоги, погіршеному самопочутті( головних болях, підвищенню артеріального тиску).

Своїми умисними протиправними діями, які виразились у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 Кримінального кодексу України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив суду, що дійсно, він, неодноразово вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 фізичне та психологічне насильство, яке виражалось у образах нецензурними словами та погрозах фізичною розправою. Окрім того, ОСОБА_4 зазначив, що вчиняє він протиправні дії здебільшого тоді. коли перебуває в стані алкогольного сп"яніння, при цьому зауважив, що загострення у відносинах між ним та дружиною спостерігається у зимовий період.

У вчиненому обвинувачений щиро розкаюється, просить суд обрати йому покарання, яке би могло контролювати його поведінку. При чому ОСОБА_4 повідомив суд, що таке покарання буде сприяти стабілізаціїї його поведінки та сприятиме швидшому його виправленню.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суд обвинуваченого ОСОБА_4 суворо не карати, претензій до обвинуваченого, коли той не перебуває в стані алкогольного сп"яніння, не має та щодо призначення обвинуваченому виду і міри покарання покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просила визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання, передбачене санкцією вказаної статті, а саме у вигляді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки із покладенням обов`язків, передбачених частиною 2 статті 59-1 Кримінального кодексу України, а також просила суд застосувати до обвинуваченого на строк три місяці обмежувальні заходи, передбачені частиною 1 статті 91-1 Кримінального кодексу України, у вигляді направлення обвинуваченого до Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області для проходження програми для кривдників.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що дійсно ОСОБА_4 систематично вчиняв протягом 2024 року та продовжує вчиняти відносно своєї дружини ОСОБА_5 фізичне та психологічне насильство, яке виражалось у образах нецензурними словами та погрозах фізичною розправою. Вчиняє ОСОБА_4 протиправні дії здебільшого тоді, коли перебуває в стані алкогольного сп"яніння та в основному в зимову пору, оскільки влітку ОСОБА_4 постійно зайнятий роботою по господарству та збиранням ягід. Окрім того, ОСОБА_6 зауважив, що, на жаль, протиправна поведінка ОСОБА_4 відносно його дружини ОСОБА_5 носить систематичний характер та не припиняється навіть донині.

Згідно висновку спеціаліста № 1/01-29/24 від 08.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 регулярно в стані алкогольного сп"яніння вчиняє домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 та воно проявляється як психологічне, вербальне насильство, що призвело до психоемоційних страждань ОСОБА_5 (а.п.11)

Згідно інформації з ІПНП (а.п.34-52) вбачається, що ОСОБА_7 неодноразово зверталася з приводу пртиправної поведінки відносно неї свого чоловіка ОСОБА_4 , починаючи з 19.11.2024 року та продовжуючи до 02.03. 2025 року.

Постановами Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2025 року та 20 березня 2025 року стверджується факт притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення домашнього насильства ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.(а.п. 34, 35).

Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена у повному обсязі "поза розумним сумнівом" та його протиправні суд дії кваліфікує за статтею 126-1 Кримінального кодексу України, вчинення домашнього насильства.

До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинуваченого до, під час і після вчинення протиправних дій, його взаємини з потерпілою, що передували події, характер психологічного насильства.

Суд, відповідно до статей 86, 94 Кримінального процесуального кодексу України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство.

На підставі статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинуваченого узгоджуються між собою, містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинений обвинуваченим злочин є злочином проти життя та здоров`я особи та у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про особу обвинуваченого.

Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 не працює, пенсіонер, раніше несудимий, за місцем проживання характеризується посередньо. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, а тому його дії суд кваліфікує за статтею 126-1 Кримінального кодексу України.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".

Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та визнав свою вину у повному обсязі.

Обставиною, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілої ОСОБА_5 , яка щодо призначення обвинуваченому виду і міри покарання, поклалася на розсуд суду.

Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також суд при винесенні покарання обвинуваченому враховує поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, що охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті 126-1 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у виді пробаційного нагляду із покладенням передбачених частиною 2 статті 59-1 Кримінального кодексу України обов`язків, який обчислюється з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації (стаття 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України), оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Тому, призначення покарання обвинуваченому саме у виді пробаційного нагляду, на думку суду, зважаючи на контроль органу пробації за поведінкою засудженого, буде дієвим і виправданим та повністю відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 .

Частиною 1 пунктом 5 статті 91-1 Кримінального кодексу України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки, зокрема:

5) направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до частини 2 статті 91-1 Кримінального кодексу України, заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.

Беручи до уваги те, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , пов`язане із домашнім насильством, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, передбачений пунктом 5 частиною 1 статті 91-1 Кримінального кодексу України.

Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не заподіяно.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Ухвалою слідчого судді від 31 березня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на строк до 29 травня 2025 року.

Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три ) роки пробаційного нагляду.

Згідно частини 2 статті 59-1 Кримінального кодексу України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 91-1 Кримінального кодексу України, застосувати до ОСОБА_4 на строк 3 (три ) місяці обмежувальні заходи у вигляді:

направлення обвинуваченого ОСОБА_4 до Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області для проходження програми для кривдників.

Роз`яснити, що у разі неявки ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.

Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

За умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність статтею 390-1 Кримінального кодексу України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1