Суд: Шишацький районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 17 лютого 2026 р.
Справа: №551/32/26
Суддя: Рябченко В. В.
Справа №551/32/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" лютого 2026 р. селище Шишаки
Шишацький районний суд Полтавської області в складі головуючого – судді Рябченка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням але без виклику сторін, без проведення судового засідання, в приміщенні Шишацького районного суду Полтавської області, в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
19.01.2026 року, до Шишацького районного суду Полтавської області за допомогою системи «Електронний суд» звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (позивач) з позовом до ОСОБА_1 (відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позовній заяві позивач зазначив, що 22.10.2024 року, між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту позивача (кредитодавця) (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1462-6993, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на умовах строковості, платності та поворотності, в свою чергу відповідачка взяті на себе зобов`язався повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором не виконала в зв`язку з чим у відповідачки перед позивачем утворилася заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 67 425,00 грн., яку позивач посилаючись на норми ЦК та ЦПК України просив стягнути з відповідача разом з понесеними позивачем судовими витратами зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. Крім того представник позивача просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19 січня 2026 року, відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) учасників справи, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копія вищевказаної ухвали була направлена на адресу відповідачки, поштовий конверт з вищезазначеними вкладеннями було повернуто на адресу суду з довідкою Укрпошти Ф.20 про причини повернення/досилання з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», отже відповідач копію ухвали не отримав, в зв`язку з тим, що не проживає за зареєстрованим місцем проживання, (зареєстроване місце проживання вказане позивачем у позові підтверджено інформацією наданою сектором з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області).
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачка в установлений законом порядок був повідомлений про дату та час розгляду справи відзив на позов, клопотань заперечень або заяв стосовно розгляду справи не надав, до суду не з`явився.
Представник позивача при подачі позову надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 22.10.2024 року, між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за допомогою Веб-сайту позивача (кредитодавця) (creditkasa.com.ua) з застосуванням ЕЦП (одноразового ідентифікатора) відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1462-6993, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах платності поворотності та строковості але відповідачка отримавши кредитні кошти свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором не виконала, в зв`язку з чим має заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 67 425,00 грн., вказана заборгованість згідно наданого позивачем розрахунку складається з: 15 000,00 грн. – основний борг (тіло кредиту); 49 195,00 грн. - залишок відсотків; 2250,00 грн. – комісії; штраф – 980,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом з понесеними позивачем судовими витратами зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Зазначені обставини підтверджуються роздрукованою паперовою копією Договору про відкриття кредитної лінії №1462-6993 від 22.10.2024 з додатками до нього, правилами відкриття кредитної лінії, паспорту та таблицею споживчого кредиту, довідками про перерахування суми кредиту на суми 7500,00 грн., 1000,00 грн., 6500 грн., розрахунком заборгованості (а.с.13-59).
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон), визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням, умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.
Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором 1462-6993 від 22.10.2024, станом на 26.11.2026 відповідачка має заборгованість, у розмірі 67 425,00 грн., складається з: 15 000,00 грн. – основний борг (тіло кредиту); 49 195,00 грн. - залишок відсотків; 2250,00 грн. – комісії; штраф – 980,00 грн., яку просить стягнути позивач з відповідача. Суд, враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні докази по даній справі вважає, що позивачем доведена заборгованість відповідачки в частині стягнення з неї: 15 000,00 грн. – основного боргу (тіло кредиту) та 49 195,00 грн. - залишок несплачених відсотків. Разом з тим, суд не погоджується з позивачем в частині нарахування ним комісії та штрафу (2250,00 грн. та 980,00 грн.) виходячи з наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування » розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
У вказаному кредитному укладеним між позивачем та відповідачем не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісій задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача штрафу суд приходить до таких висновків.
Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 22.10.2024.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне заявлені вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 980,00 грн. таким, що не підлягають задоволенню, оскільки нарахування та стягнення штрафу за невиконання кредитного зобов`язання було в період дії воєнного стану, що суперечить вимогам закону.
Враховуючи вище викладене розмір задоволених позовних вимог позивача становить 64 195,00 грн., що становить 95,21% від заявлених позовних вимог (64 195 х 100 : 67 425).
В зв`язку з тим, що позовні вимоги позивача задоволені судом на 95,21%, суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує (документально підтверджений) судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2534,87 грн. (2662,40 х 95,21:100).
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ( ЄДРПОУ 38548598, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф.407) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1462-6993 від 22.10.2024 року в розмірі 64 195,00 грн. та судові витрати у розмірі 2534,87 грн., а всього стягнути 66 729 (шістдесят шість тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 87 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шишацького районного суду
Полтавської області В. В. Рябченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua