Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №500/1016/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 500/1016/25 пров. № А/857/25374/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Чепенюк О.В.), ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль 22 травня 2025 року, повне судове рішення складено 22 травня 2025 року, у справі № 500/1016/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

23.02.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – Управління), просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зарахуванні до страхового стажу: періоду роботи з 01.04.1993 по 05.08.1996 в неповній середній школі № 6 м. Первомайська Миколаївської області; періоду проходження військової служби з 18.11.1983 по 09.11.1986; періодів роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 31.12.2010, з 01.11.2011 по 21.07.2019, з 01.07.2022 по 31.10.2023 та з 01.04.2024 по 30.09.2024 в КП Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал», КП «ПЕРВОМАЙСЬКВОДОКАНАЛ» Первомайської міської ради, КП Первомайської міської ради «Первомайське управління водопровідноканалізаційного господарства»);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 01.04.1993 по 05.08.1996 в неповній середній школі № 6 м. Первомайська Миколаївської області; період проходження військової служби з 18.11.1983 по 09.11.1986; періоди роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 31.12.2010, з 01.11.2011 по 21.07.2019, з 01.07.2022 по 31.10.2023 та з 01.04.2024 по 30.09.2024 в КП Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал», КП «ПЕРВОМАЙСЬКВОДОКАНАЛ» Первомайської міської ради, КП Первомайської міської ради «Первомайське управління водопровідноканалізаційного господарства»);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 07.11.2024р. заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.11.2024 №142850007549 про відмову в призначенні пенсії за віком в частині відмови зарахувати окремі періоди трудової діяльності та військову службу до страхового стажу ОСОБА_1 і призначити пенсію за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період проходження військової служби з 18.11.1983 по 09.11.1986, а також трудову діяльність з 09.03.1987 по 08.02.1988 в Кіровоградській механізованій колоні № 7, з 12.04.1988 по 27.03.1992 в Кіровоградському АТП 13501, з 01.04.1993 по 05.08.1996 в неповній середній школі № 6, з 01.03.2000 по 31.10.2000 в ДП «Водоканал-сервіс», з 16.11.2000 по 09.01.2001 в ПП «Прилади обліку», з 01.03.2004 по 30.11.2004 в Первомайському виробничому управлінні водопровідного-каналізаційного господарства, з 01.02.2008 по 21.08.2019 в Первомайському міському водоканалі Первомайської міської ради, з 01.07.2022 по 31.10.2023 в Комунальному підприємстві «Первомайськводоканал», з 01.04.2024 по 30.09.2024 в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства (за виключенням вже зарахованих періодів), та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2024 про призначення пенсії за віком (з урахуванням зарахованого страхового стажу) й прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. Суд першої інстанції вказав, що лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. Суд першої інстанції зазначив, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Суд першої інстанції зауважив, що обов`язок щодо належного заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, а не працівника, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Суд першої інстанції також вказав, що відсутність печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи. Суд першої інстанції зазначив, що неналежне заповнення відомостей, а також допущення неправильного написання відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника у документах первинного обліку підприємства про стаж не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права, бо покладається саме на власника підприємства або уповноважений ним орган/особу. Суд першої інстанції також вказав, що вказаний військовий квиток позивача є належним та достатнім доказом для зарахування періоду військової служби до страхового стажу. До того ж, суд першої інстанції зазначив, що незалежно від сплати страхових внесків страхувальником-роботодавцем періоди роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004; з 01.02.2008 по 21.08.2019; з 01.07.2022 по 31.10.2023; з 01.04.2024 по 30.09.2024 (крім вже зарахованих) підлягають зарахуванню до страхового стажу та мають враховуватися при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, незалежно від повноти відомостей Реєстру щодо сплати страхових внесків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у разі, коли в трудовій книжці містяться неправильні і неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Скаржник вважає, що у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 31 рік.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 , звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області щодо призначення пенсії за віком.

13.11.2024 Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області винесло Рішення № 142850007549 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу – 31 рік.

У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 09.03.1987, оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена відбитком печатки. Окрім того, період з 01.04.1993 по 05.08.1996, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства та в довідці №248/02-17 від 04.11.2024 зазначено ім`я та по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає імені та по батькові « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних; - період проходження військової служби з 18.11.1983 по 09.11.1986, оскільки у військовому квитку в даті народження міститься виправлення; - період роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 31.12.2010, з 01.11.2011 по 21.07.2019, з 01.07.2022 по 31.10.2023 та з 01.04.2024 по 30.09.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також вказано, що період роботи з 16.11.2000 обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 6 цього Порядку визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 16 січня 2023 року у справі 171/843/17(2-а/171/46/17).

Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення титульної сторінки 09.05.1987, яка містить відомості щодо спірних періодів роботи.

Разом з тим, вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів (пункт 2.3 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний листок) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

З титульного аркуша трудової книжки позивача, долученої до матеріалів справи, вбачається, що відомості про позивача зазначені у трудовій книжці відповідають паспортним даним позивача, а також наявний підпис особи, уповноваженої на видачу трудових книжок, однак відповідачем не зараховані періоди трудової книжки серії НОМЕР_1 через відсутній відбитку печатки підприємства, уповноваженою особою якого було заповнено трудову книжку.

Варто зазначити, що за наявності у поданій трудовій книжці записів щодо прийняття та звільнення з роботи (в тому числі зазначення дат та документів, на основі яких внесені записи), відсутність відбитку печатки, за наявності підпису відповідальної особи, не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці.

Основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.

Додатково на підтвердження відомостей трудової книжки про періоди роботи позивача до 01.01.2004 надано довідки та архівні довідки №1/42 від 19.11.2024, №5/5 від 19.11.2024, №5-1/5 від 19.11.2024, №3/3 від 19.11.2024, №248/02-17 від 04.11.2024, № 247/02-17 від 04.11.2024, №3.3-30/Ч-459 від 23.10.2024, №3.3-30/Ч-457 від 22.10.2024, №3.3-30/Ч-458 від 23.10.2024, №3.3-30/Ч-460 від 23.10.2024, №3.3-30/Ч-456 від 22.10.2024, №2008/4.6-01-17 від 15.10.2024 (а.с.21-26, 31-35).

При цьому, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи.

Вказане узгоджується з сталою та послідовною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 31 січня 2025 року у справі №120/8471/23.

Суд апеляційної інстанції звертає також увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Вказана трудова книжка містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи, записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували їх зміст, записи не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Доказів, на підтвердження недостовірність таких записів, відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні, тому виключно відсутність печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.

Щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоду з 01.04.1993 по 05.08.1996, то окрім вказаного, суд апеляційної інстанції зауважує, також, що порядок заповнення трудової книжки наведений в абзацах першому-третьому пункту 2.14 Інструкції №162 (чинної на час вчинення запису про прийняття на роботу), які вказують, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Відсутність у трудовій книжці повної назви організації при наявності відтиску печатки організації у записі про звільнення, що дає достатньо інформації про місце роботи особи, не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Додатково на підтвердження зарахування періоду роботи з 01.04.1993 по 05.08.1996 позивачем надана довідка №248/02-17 від 04.11.2024 (витяг з наказу №398 від 05.1996), зміст якої відповідає відомостям трудової книжки позивача, зокрема, запису про звільнення №10.

Щодо невідповідності імені та по батькові « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 », то представник позивача надав суду першої інстанції експертний висновок № 056/24-а від 08.01.2025, виданий Українським бюро лінгвістичних експертиз, в якому зазначено, що розбіжності в записах зумовлені поліваріантністю особових імен спільного етимологічного походження й виникли внаслідок документальної фіксації офіційних варіантів особового імені: Панас та Афанасій, а розбіжності в написанні по батькові виникли внаслідок фіксації в документах патронімічних форм, утворених від офіційних варіантів особового імені Пантелеймон. Попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, ім`я та по батькові є ідентичними.

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, неналежне заповнення відомостей, а також допущення неправильного написання відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника у документах первинного обліку підприємства про стаж не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права, бо покладається саме на власника підприємства або уповноважений ним орган/особу.

Щодо періоду проходження військової служби з 18.11.1983 по 09.11.1986, то суд апеляційної інстанції вважає, що такий підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, оскільки як у військовому квитку, так і у трудовій книжці позивача наявні записи про проходження військової служби в період з 18.11.1983 по 10.11.1986

Вказана у військовому квитку дата початку військової служби не викликає сумнівів, усі записи військового квитка щодо проходження строкової служби є чіткими, виправлень, закреслень не мають.

Поданий позивачем військовий квиток є належним та достатнім доказом для зарахування періоду військової служби до страхового стажу.

Виявлений відповідачем недолік оформлення військового квитка позивача (наявність виправлення в році народження) не може бути підставою для порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення, а отже, період проходження військової служби в період з 18.11.1983 по 10.11.1986 має бути зараховано до страхового стажу позивача.

Щодо періоду з 01.01.2004, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до положень статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Відповідно до розрахунку стажу позивача до його страхового стажу зараховано лише окремі періоди з 01.01.2004 по 31.03.2024 на підставі відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5).

У відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 за всі спірні періоди відображено нарахування роботодавцями заробітної плати, проте в окремих місяцях такі роботодавці не сплачували страхові внески, через що позивачу й не зараховано страховий стаж.

Фактично за ці періоди стаж не зарахований через відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, при цьому записи трудової книжки підтверджують трудові відносини з відповідними підприємствами, а відомості довідки форми ОК-5 - про виплату доходу. Додатково інформацію про нараховану заробітну плату позивачу у ці періоди підтверджують архівні довідки долучені до матеріалів справи (а.с.27-32).

Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 05 грудня 2019 року у справі №242/2536/16-а, від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 06 липня 2020 року у справі № 242/2179/17.

Таким чином, незалежно від сплати страхових внесків страхувальником-роботодавцем періоди роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004; з 01.02.2008 по 21.08.2019; з 01.07.2022 по 31.10.2023; з 01.04.2024 по 30.09.2024 (крім вже зарахованих) підлягають зарахуванню до страхового стажу та мають враховуватися при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, незалежно від повноти відомостей Реєстру щодо сплати страхових внесків.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 18.11.1983 по 09.11.1986, а також трудової діяльності: з 09.03.1987 по 08.02.1988 в Кіровоградській механізованій колоні № 7, з 12.04.1988 по 27.03.1992 в Кіровоградському АТП 13501, з 01.04.1993 по 05.08.1996 в неповній середній школі № 6, з 01.03.2000 по 31.10.2000 в ДП «Водоканал-сервіс», з 16.11.2000 по 09.01.2001 в ПП «Прилади обліку», з 01.03.2004 по 30.11.2004 в Первомайському виробничому управлінні водопровідного-каналізаційного господарства, з 01.02.2008 по 21.08.2019 в Первомайському міському водоканалі Первомайської міської ради, з 01.07.2022 по 31.10.2023 в Комунальному підприємстві «Первомайськводоканал», з 01.04.2024 по 30.09.2024 в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства, є протиправними і такі періоди підлягають до зарахування до страхового стажу позивача.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, то суд апеляційної інстанції вважає, що такий, з врахуванням встановлених у справі обставин, є ефективним засобом юридичного захисту, який призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Оскільки сторони не оскаржують рішення суду в частині відмови в позові, то в силу приписів ст.308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 500/1016/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний