Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №460/10939/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/10939/25 пров. № А/857/40305/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя: Гресько О.Р., місце ухвалення – м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Міністерства соціальної політики України, Львівської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна аудиторська служба України про визнання дії та бездіяльності протиправними, –

встановив:

ОСОБА_1 , 26.06.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо не звернення до суду з заявою про обмеження керівника Львівської міської ради щодо виїзду за кордон щодо не прийняття відповідних мір для забезпечення житлом його сім`ю в складі 9-ти осіб Львівською міською радою та Мінсоцполітики;

- зобов`язати Львівську міську раду та Мінсоцполітику вчинити відповідні дії щодо виділення необхідних коштів для забезпечення житлом його сім`ю в сумі 15276252,00 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали міг винести ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

За приписами частин першої та другої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Згідно з п. 23 ч.1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку з`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Слід звернути увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, що набрало законної сили 16.11.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ЛМР щодо незабезпечення ОСОБА_1 та членів його сім`ї, в загальній кількості 9 осіб, жилими приміщеннями відповідно до вимог Житлового кодексу України та Закону № 796-XII. Зобов`язано ЛМР забезпечити ОСОБА_1 та членів його сім`ї, в загальній кількості 9 осіб, жилими приміщеннями відповідно до вимог ЖК та Закону № 796-XII. Зобов`язано ЛОДА перерахувати кошти в сумі 4021748,50 грн на рахунок ЛМР на закупівлю жилих приміщень ОСОБА_1 та членам його сім`ї в загальній кількості 9 осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рівненським окружним адміністративним судом 29.11.2023 видано виконавчі листи у справі № 460/24590/22.

У подальшому, 08.12.2023 відкрито виконавче провадження № 73535041 щодо зобов`язання ЛМР забезпечити ОСОБА_1 та членів його сім`ї, в загальній кількості 9 осіб, жилими приміщеннями відповідно до вимог ЖК та Закону № 796-XII.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року, заяву відповідача - ЛОДА, про зміну порядку і способу виконання рішення суду задоволено. Змінено порядок і спосіб виконання рішення суду від 05.10.2023 у справі № 460/24590/22, шляхом зобов`язання здійснення перерахунку коштів ЛОДА в сумі 4 021 748,50 грн на закупівлю жилих приміщень ОСОБА_1 та членам його сім`ї, в загальній кількості 9 осіб, на рахунок департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР (далі Департамент).

ОСОБА_1 , 29.11.2024 подав до суду заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив винести судове рішення про встановлення судового контролю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року зобов`язано ЛМР подати звіт про виконання рішення суду упродовж тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Львівська міська рада, 13.01.2025 подала звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відмовлено Львівській міській раді у прийнятті звіту про виконання рішення суду та встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення суду. Зобов`язано ЛМР у 90 денний строк з дати отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року накладено на голову Львівської міської ради штраф за неподання звіту у строк, встановлений судом у сумі 60560 грн. Стягнуто половину суми штрафу в розмірі 30280 грн на користь ОСОБА_1 , а другу половину в такому ж розмірі – до Державного бюджету України. Встановлено Львівській міській раді новий строк для подання звіту про виконання рішення суду та зобов`язано подати такий звіт у 90 денний строк з дати отримання цієї ухвали.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 липня 2025 року у задоволенні заяви Львівської міської ради про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (далі Заява) відмовлено.

Не погодившись із ухвалами суду першої інстанції від 16 червня 2025 року та 7 липня 2025 року, їх оскаржила ЛМР, яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить судові рішення суду першої інстанції скасувати, повторно зобов`язати Львівську міську раду подати звіт про виконання рішення суду та задовольнити заяву.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 апеляційні скарги Львівської міської ради залишено без задоволення, а ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та 7 липня 2025 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що підставою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду у розглядувані справі № 460/10939/25 стало те, що рішення суду у справі № 460/24590/22 не виконується більше 3 років, а тому позивач вважає, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області може звернутися до суду з позовом про обмеження виїзду керівника Львівської міської ради за кордон.

Крім цього, позивачем заявлену ще одну вимогу, зокрема, до Львівської міської ради та Міністерства соціальної політики України про зобов`язання вчинити відповідні дії щодо виділення необхідні коштів для забезпечення житлом його сім`ю в сумі 15 276 252,00 грн.

Однак, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звертаючись з цим позовом, порушив вимоги ч. 1 ст. 172 КАС України, оскільки в позовній заяві об`єднав декілька вимог до різних відповідачів, які не пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Крім цього, в розумінні п. 23 ч.1 ст. 4 КАС України, вимога зобов`язати Львівську міську раду та Міністерство соціальної політики України вчинити відповідні дії щодо виділення необхідні кошти для забезпечення житлом його сім`ю в сумі 15 276 252,00 грн, не є похідною, оскільки задоволення такої не залежить від задоволення іншої позовної вимоги про визнання протиправними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо не звернення до суду з заявою про обмеження керівника Львівської міської ради щодо виїзду за кордон.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому наявні підстави для повернення позову.

Щодо покликання апелянта, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали міг винести ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки статтею 169 КАС України (пункт 6 частини четвертої цієї статті) передбачено безумовну підставу для повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог, яка покликана не допускати розгляду позовів, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 460/10939/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді Л. Я. Гудим

О. Б. Заверуха