Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №554/692/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 17.02.2026Справа № 554/692/26

Провадження № 3/554/242/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» лютого 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (вул. Сковороди, 2-Б, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ - 40108630) у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лубни, Полтавської області, продавця в ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №994704 від 13.01.2026 р., 13.01.2026 року, приблизно о 09.00 годині, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , неналежним чином виконувала батьківські обов`язки, передбачені ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній має пропуски навчальних занять у Полтавській ЗОШ І-ІІІ ступенів №34 без поважних причин, чим порушено ст.53 Конституції України, ст.12 Закону України «Про освіту».

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнала, суду пояснила, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки, незважаючи на те, що самостійно виховує сина, оскільки його батько помер, вона багато працює, щоб забезпечити матеріально свою дитину всім необхідним, при цьому вона контролює поведінку сина, але не може фізично та психологічно змусити сина ходити до школи. З часу виявлення проблеми вона намагається знайти вихід із ситуації, неодноразово зверталася за консультаціями до дитячих психологів та психіатрів, інших вузькопрофільних спеціалістів. Синові поставили діагноз «Розлад дефіциту уваги, гіперактивність, важкий перебіг. Опозаційно-викличний розлад, важкий перебіг». Дитині призначили лікування, якого вони дотримуються. Проте, вищевказані дії не дали позитивних результатів, дитина і надалі відмовляється ходити до школи. Також, вона спілкувалася безпосередньо з вчителем сина, зі шкільним психологом, але вони теж розводять руками. Вона неодноразово зверталась до педагогічних працівників, щоб якось зацікавити його до навчання. Розуміє необхідність подальшої роботи із цією ситуацією і намагається зробити все можливе, щоб син навчався і відвідував школу. Просить посприяти вирішенню ситуації, що склалася, звернути увагу служби у справах дітей на їх родину, яка перебуває в складних життєвих умовах і потребує допомоги. Також просить звернути увагу керівництво навчального закладу, де навчається син, забезпечивши індивідуальне навчання сина.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

За диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов?язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Ухилення від виконання батьківських обов?язків може полягати у різних формах дії та бездіяльності, пов?язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов?язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

До протоколу в якості доказів винної поведінки ОСОБА_1 надані: рапорт ст. інспектора СЮП ВП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Д.Приходько, лист директора закладу загальної середньої освіти ОСОБА_4 від 13.01.2026 №01-22/12, пояснення ОСОБА_1 , копію акту обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 від 13.01.2026 року, копію висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 03.06.2025 року, копію консультації лікаря психіатра дитячого від 09.10.2025 року, копію консультативного висновку від 18.11.2024 року, копію консультативного висновку від 21.09.2024 року, копію паспорта ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 .

Відповідно до консультативного висновку дитячого психіатра від 21.09.2024 р. на основі бесіди з мамою та особистим спостереженням за дитиною, заповнюванням опитувальників, у ОСОБА_5 встановлено дефіцит уваги та гіперактивності, комбінований тип та надані рекомендації для мати ОСОБА_1 щодо лікування.

Як вбачається з консультативного висновку дитячого психіатра від 18.11.2024 р. на основі бесіди з мамою та особистим спостереженням за дитиною у ОСОБА_5 встановлено порушення активності та уваги, опозиційно-викличний розлад та надані рекомендації для мати ОСОБА_1 щодо лікування, моніторингу стану дитини та алгоритм дій по допомозі дитині в контролі її стану.

Згідно консультативного висновку дитячого лікаря психіатра ОСОБА_6 від 09.10.2025 р. під час огляду встановлено, що дитина не хоче ходити до школи, опозиція, хлопчик дуже активний, непосидючий, самостійний, але домашні завдання не виконує, в один період мав чутливість/тривогу через школу, має труднощі із засипанням і зі сном з малого віку, була безрезультатна спроба використовувати мелатонін. Має проблеми з уважністю, симптоми гіперактивності та імпульсивності. Встановлений діагноз «Гіперкінетичний розлад поведінки, опозиційно акцентуйований розлад, дефіцит уваги із гіперактивністю, комбінований тип, важкий перебіг. Призначено лікування, батьківські поведінкові керівництва в пріоритеті, робота з психотерапевтом.

Аналіз у сукупності всіх наданих суду доказів, дозволяє суду зробити висновок про те, що матеріали справи не містять переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 свідомого нехтує своїми батьківськими обов?язками та неналежним чином виконує їх. Навпаки, з наданих доказів та прояснень ОСОБА_1 вбачається, що мати належним чином виконує батьківські обов`язки по вихованню сина, вживає заходів для відвідування сином навчального закладу, проводить з ним бесіди, відвідує різнопрофільних лікарів, застосовує медикаментозну терапію та психотерапію, проте, вказане не дає бажаних результатів.

Жодних об?єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов?язків, в розумінні вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», а також інших вимог законодавства в цій частині, не встановлено.

Надані до протоколу матеріали в своїй сукупності не доводять обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст. 184 КУпАП, як то ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Навпаки, в судовому засіданні ОСОБА_1 просить посприяти вирішенню ситуації, що склалася, звернути увагу службу у справах дітей на їх родину, яка перебуває в складних життєвих умовах і потребує допомоги. Також просить звернути увагу керівництво навчального закладу, де навчається син, забезпечивши індивідуальне навчання сина.

За таких обставин, суд вважає, що в даному адміністративному провадженні жодний з наданих доказів не підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а визнання її винною у невиконанні батьківських обов`язків за встановлених обставин буде порушувати принципи справедливості та презумпції невинуватості.

Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, ч.1 ст. 184, ст. ст. 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Шевченківського районного суду

міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА