Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №538/1622/25 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1622/25

Провадження № 2/538/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання – Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 в інтересах повнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, –

в с т а н о в и в:

На розгляді в Лохвицькому районному суді Полтавської області перебуває об`єднана цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 в інтересах повнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 в інтересах повнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 . Позов мотивовано тим, що під час шлюбу в сторін народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб було розірвано 05.04.2012 року, відповідно до копії рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.04.2012 року по справі №1617/223/12. Окрім того, зазначеним вище рішенням суду було вирішено стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , починаючи з 27.03.2012 року до досягнення дитиною повноліття, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. До лютого 2025 року, ОСОБА_3 працював на посаді інспектора реагування поліції ВП № 2 ГУНП в Сумській області, відповідно із його заробітної плати відраховувались аліменти. ІНФОРМАЦІЯ_2 сину виповнилось 18 років, дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у Відокремленому структурному підрозділі «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університеті» на 4 курсі за спеціальністю «Галузеве машинобудування», на денній формі навчання. Відповідач по справі не надає будь-якої матеріальної допомоги та не бажає виконувати свій обов`язок щодо утримання сина, який продовжує навчання, хоча має можливість таку допомогу надавати, позивач самостійно матеріально забезпечує сина, остання змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 09.09.2025 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання .

29 вересня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, ОСОБА_3 , відповідно до якого позовні вимоги визнав частково. Заперечував щодо стягнення із нього аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі щомісячно у розмірі частини з усіх видів заробітку доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки немає постійної роботи та стабільного заробітку. Окрім того, заперечував щодо стягнення аліментів на користь позивачки, оскільки син повнолітній, має повну цивільну дієздатність і має право сам вирішувати питання по розпорядженню аліментами.

07 жовтня 2025 року від позивачки ОСОБА_1 надійшло заперечення на відзив на позовну заяву, відповідно до яких заперечувала, щодо доводів відповідача ОСОБА_2 .

Окрім того, 29 вересня 2025 року на адресу суду від позивача за первісним ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , відповідно до якої просив стягнути із ОСОБА_1 на користь повнолітнього сина ОСОБА_2 аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не мене 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

21 жовтня 2025 року ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області було прийнято зустрічну позовну.

24.10.2025 року, позивач за первісним позовом та відповідач по зустрічній позові ОСОБА_4 надала відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого заперечувала щодо заявлених зустрічних позовних вимог. Оскільки син проживає разом з нею та повністю перебуває на її утримані, син не звертався до неї з позовом про стягнення аліментів на його користь так, як чинним законодавством не встановлено право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів того з батьків, з ким не проживає дитина, а тому він не є належним позивачем по даній справі.

18 листопада 2025 року ухвалою суду було об`єдано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах повнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та цивільну справу за цивільним ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

В судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, але надіслала заяву про розгляд справи без її участі, відповідно до якої позовні вимоги за первісним позовом підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити; у зустрічному позові ОСОБА_3 просила відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, але надіслав заяву, відповідно до якої зазначив, у зв`язку із станом здоров`я не має можливості з`явитися в судове засідання; частково визнав позов ОСОБА_1 (обґрунтування викладене в відзиві на позовну заяву (а.с. 33); свої зустрічні позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу за його відсутності.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.08.2007 року, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записаний відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 (а.с. 10).

Згідно довідки Відокремленого структурного підрозділу «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» №83 від 23.07.2025 року, ОСОБА_2 є студентом четвертого курсу ВСП «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету», рік закінчення: 30.06.2026 року, денна форма навчання (а.с. 13).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 05.10.2025 року, комісія встановила, що ОСОБА_2 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ., яка постійно піклується про свого сина (а.с. 46).

З довідки виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області №1204 від 03.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: син – ОСОБА_2 , 2007 року народження, зареєстрований м. Заводське, мати – ОСОБА_6 , 1966 року народження.

Згідно ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Ч. 2. Ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно ч. 3. Ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу (ч.1). При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу його матері, батька або у твердій грошовій сумі (ч. 2).

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Датою пред`явлення позову є 01.09.2025 року.

При визначенні розміру аліментів суд враховує положення ст. 182 СК України.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2018р., у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції України та ч. 1-3ст. 12 ЦПК України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи норми діючого законодавства у їх застосуванні до правовідносини, що склалися між сторонами, надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки за первісним позовом підлягають задоволенню, разом з цим вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Оскільки відповідач за первісним позовом є працездатною особою, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку сину, оскільки остання продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, обставин, які б свідчили про відсутність взагалі можливості надавати таку допомогу, відповідачем не доведено, тому виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно. При цьому суд вважає, що вказаний розмір є достатнім для потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та потребує кошти на харчування, купівлю одягу та приладдя для навчання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, проживає з матір`ю, тому суд на підставі ч. 3 ст.199 Сімейного Кодексу України відмовляє в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина, який продовжує навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Оскільки при подачі позову до суду, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Отже, підлягає стягненню з ОСОБА_3 судовий збір за подачу позовної заяви ОСОБА_5 та за подачу ним зустрічної позовної заяви в дохід держави в сумі 2422,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , щомісячно у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову 01 вересня 2025 року і до закінчення навчання 30 червня 2026 року.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2411, 40 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Бондарь