Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №367/1647/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1647/24

Провадження по справі № 1-кп/367/532/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050002786 від 09.07.2023 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Києва,громадянин України,українець, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 08.07.2023 приблизно о 23 годині 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ореl Оmegа», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вулиці Шевченка в районі перехрестя із вулицями Мисливська та Прорізна в селищі міського типу Гостомель Бучанського району Київської області, в напрямку міста Києва, діючи в порушення вимог п. п. 2.3 б), д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі', не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не будучи уважним під час керування транспортним засобом, не стеживши за дорожньою обстановкою, не реагуючи на її зміну та, порушуючи вимоги п. 12.3 ПДР, згідно з якими «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», проїжджаючи маршрутний автобус, який розташовувався в заїзному кармані зупинки громадського транспорту в нерухомому стані, з лівої сторони відносно його напрямку руху, виявивши на проїзній частині пішохода ОСОБА_6 , який вийшов із-за вказаного автобуса та перетинав проїжджу частину дороги з ліва на право відносно його руху, проявивши злочинну самовпевненість, негайно не вживши заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на останнього.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала відмножинних ушкоджень тіла (політравми) з множинними переломами кісток тіла, ушкодженням внутрішніх органів (спинного та головного мозку), розвитком шоку, на що вказують набряк та крововиливи в м`яких тканинах тіла в зонах ушкоджень; ознаки шунтування кровотоку в нирках; крапкові крововиливи на слизових та серозних оболонках внутрішніх органів, набряк-набухання тканин головного мозку.

Порушення ОСОБА_4 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю.

Показання обвинуваченого в цій частині суд вважає правдивими і кладе їх в основу вироку, оскільки вони були надані ним добровільно, є послідовними і не суперечать, обставинам, зазначеним у обвинувальному акті.

Суду надано заяву потерпілої ОСОБА_7 , в якій зазначено, що претензій матеріального, морального характеру до ОСОБА_4 у неї не має, просила суворо не карати.

Суду також надано заяву потерпілої ОСОБА_8 , в якій зазначено, що претензій матеріального, морального характеру до ОСОБА_4 у неї не має, просила суворо не карати.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого і підтверджують наявність речових доказів та процесуальних витрат.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

У судовому засіданні прокурор просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, застосувавши вимоги ст. 75 з позбавленням права керування транспортними засобами.

Обвинувачений у судовому засіданні просив врахувати його щире каяття у скоєному, відсутність претензій з боку потерпілих, відшкодування шкоди та призначити більш м`яке покарання, застосувавши вимоги ст. 75 КК України та не позбовляти права керування транспортними засобами.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю доведена.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що обвинувачений скоїв злочин, який відноситься до тяжких злочинів.

Як особа обвинувачений характеризується позитивно, раніше не судимий, працює не офіційно водієм, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є визнання своєї вини, щире каяття в скоєнні злочину, відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, те, що потерпілі у своїх заявах зазначають, що немають жодних претензій до обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому можливо, призначити йому покарання у виді позбавлення волі в розмірі санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням з наданням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає за недоцільне застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до ОСОБА_4 , в зв`язку зі ставленням останнього до вчиненого та відсутністю претензій з боку потерпілих, заяви самих потерпілих. Судом враховуеться, що ОСОБА_4 працює водієм, від наявності можливості здійснення перевезення автомобілем, фактично залежить дохід сімї.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Цивільний позов ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні самими позивачами залишено без розгляду.

Розмір витрат, пов`язаних із залученням експерта, суд вирішує відповідно до ст. 126 КПК України, стягуючи з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави суму в розмірі 5 736 гривень 00 копійок за проведення судових експертиз: № СЕ-19/111-23/64819-ІТ від 07.12.2023, № СЕ-19/111-23/55366-ІТ від 19.10.2023, № СЕ-19/111-23/35607-ІТ від 20.07.2023, № СЕ-19/111-23/35619-ІТ від 08.08.2023.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 286, ст.ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 100, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нових кримінальних правопорушень і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат - вартість проведення судових експертиз: № СЕ-19/111-23/64819-ІТ від 07.12.2023, № СЕ-19/111-23/55366-ІТ від 19.10.2023, № СЕ-19/111-23/35607-ІТ, № СЕ-19/111-23/35619-ІТ від 08.08.2023 від 20.07.2023, на суму 5 736 гривень 00.

Речові докази:

- автомобіль марки ««Ореl Оmegа»,» реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити власнику;

На вирок до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з підстав, визначених ст.ст. 394, 473 КПК України.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі неподання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення вироку без змін судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення буде вручено обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення буде надіслано учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1