Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №357/18407/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18407/25

Провадження № 2/357/1558/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

10 листопада 2025 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки усіх доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову вказувала, що вона з відповідачем зареєструвала шлюб 104 серпня 2023 року. Від спільного життя сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її матеріальному забезпеченні. Відповідач ухиляється від утримання дитини, добровільно не надає матеріальної допомоги на її утримання, а сама вона не має матеріальної змоги забезпечити дитину всім необхідним, тому вона вимушена звернутись до суду з заявою про стягнення з нього аліментів. Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча має змогу, адже працює та має дохід, а вона потребує коштів для забезпечення дитини всім необхідним. За таких обставин позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до протоколу до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання у справі призначено на 15 січня 2026 року.

14 січня 2026 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за її позовом без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

15 січня 2026 року на адресу суду від представника відповідача – адвоката Єфремової І.І. надійшли додаткові пояснення, згідно з якими остання просить суду позовні вимоги задоволити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1\6 частини всіх доходів відповідача.

Пояснення мотивовано тим, що відповідач має на утриманні ще одну неповнолітню дитину від першого шлюбу, на даний час є особою з інвалідністю 2 групи та не має можливості сплачувати аліменти в тому розмірі, у якому просить позивач у позовній заяві.

Судом відкладено судовий розгляд з 15 січня 2026 року на 18 лютого 2026 року для надання можливості позивачці надати заперечення на додаткові пояснення сторони відповідача.

В судове засідання 18 лютого 2026 року сторони не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені судом своєчасно.

17 лютого 2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, у якій остання просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1\6 частини з усіх видів доходів відповідача, щомісячно, з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

18 лютого 2026 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача – адвоката Єфремової І.І. про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без участі сторін, за наявними у матеріалах справи, доказами.

Фіксування судового засідання технічним засобами не здійснювалося відповідно до вимог, передбачених ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сторони з 04 серпня 2023 року перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.

Від спільного життя сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає з позивачем та зареєстрована з останньою за однією адресою.

Адреса реєстрації відповідача є відмінною від реєстрації позивача з дитиною.

Відповідач з 29.01.2025 є особою з інвалідністю 2 групи. Термін дії інвалідності відповідачу встановлено до 29.01.2027 року.

Відповідач є батьком малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З листопада 2024 року відповідач не отримує заробітної плати. Згідно пояснення його представника отримує пенсію.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (ст. 180 Сімейного Кодексу України).

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

В п.17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи те, що відповідач є батьком малолітньої доньки ОСОБА_3 , суд вважає за доцільне стягувати з останнього аліменти на користь позивача на утримання власної дитини до досягнення нею повноліття.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач є батьком двох малолітніх дітей від різних шлюбів, з 2024 року є особою з інвалідністю 2 групи, з листопада 2024 року не отримує заробітної плати, а єдиним доходом останнього, зі слів його представника, є пенсія, суд вважає за доцільне змінені позивачем позовні вимоги задоволити повністю та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1\6 частини з усіх видів відповідача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на користь держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд, відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України допускає негайне виконання рішення суду, в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, змінений позивачем перед початком судового засідання, – задоволити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки усіх доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу про стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М. М. Бебешко