Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №380/14380/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 16 лютого 2026 р.

Справа: №380/14380/24

Суддя: Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14380/24 пров. № А/857/27923/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Затолочного В.С., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що є правонаступником ФОП ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 380/14380/24 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_2 до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Сподарик Н.І.,

дата ухвалення рішення 25 вересня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2 ) до Львівської митниці (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000465;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби №UA209000/2024/900116/2 від 08.02.2024 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170011178U6. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_2 вважав рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважав, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неповно досліджено докази, зокрема зовнішньоекономічний договір №KR28122022 від 28.12.2022, в тому числі суд не звернув увагу, що заявка на поставку товару не є невід`ємною частиною договору та той факт, що договором чітко не встановлено форму, у якій така заявка подається. На підтвердження вартості перевезення скаржником було подано до митного оформлення CMR від 06.02.2024 (автотранспортну накладну), рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №103 від 06.02.2024 та довідку від 02.02.2024 про вартість перевезення видана надавачем таких послуг.

Крім того, зауважено, що судом першої інстанції неповністю досліджено докази, а саме підтвердження експорту товару 24ІЕ529-373616 від 06.02.2024 та довідку видану «TARGUM MIELEC ROG, ZI» 06.02.2024 про вартість транспортування товару по території Польщі.

Наголошено, що у відповіді представника скаржника на повідомлення відповідача від 07.02.2024 скаржник вказав, що до такої, окрім іншого, надається висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №24/1/032 від 08.02.2024 та додатки до висновку №24/1/032 від 08.02.2024. Відповідач жодним чином не аргументував чому відповідний висновок він не врахував.

З позиції апелянта, відповідач не надавав конкретних та обґрунтованих сумнівів щодо не підтвердження конкретної складової митної вартості та не надав конкретного переліку документів, які б спростували такі сумніви та поставив скаржника у невизначене становище.

Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у цій справі та ухвалити нове про повне задоволення позову.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що відсутність усіх частин зовнішньоекономічного контракту, а в даному випадку замовлення, яке передбачене п. 6.1. №KR28122022 від 28.12.2022, не дозволила митному органу перевірити усі умови щодо складових митної вартості товарів, а відтак це свідчить про не підтвердження декларантом митної вартості товарів.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що заявка не є невід`ємною частиною Договору №70/10-22 від 28.12.2022 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування, однак сам же не заперечує, що вказаним договором, а саме пунктом 2.2 передбачена виписка покупцем заявки. Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, заявка до митного оформлення не надана; про що також свідчить графа 44 митної декларації від 07.02.2024 №24UA209170011178U6. Зазначене унеможливлює перевірку правильності та достовірності розрахунку числового значення додаткових складових митної вартості.

Також наголошено, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів , не має права досліджувати не подану митному органу а відповідно і додаткову довідку, що видана «Targum Mielec Rog, ZI» від 06.02.2024

Зважаючи на офіційний курс валют станом на 08.02.2024: 1 злотий = 9,3169 гривень. Тобто транспортні витрати складають 40000 гривень або 4293,27 злотих. Сума, зазначена в інвойсі від 06.02.2024 р. за № 1/EX/R2/2024 р., складає 29591,82 Євро або 128 645 злотих (1 євро = 40,5035 гривень; 1 злотий = 9,3169 гривень; 29591,82 євро = 128 645 злотих). Сумуючи транспортні витрати і фактурну вартість сума становитиме 132938,27 злотих, що не відповідає зазначеній в експортній декларації

Таким чином, у митного органу на час проведення митного оформлення імпортованого позивачем товару були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим митний орган витребував додаткові документи. Вказані в гр. 33 оскаржуваного рішення розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж спростовані декларантом після отримання запиту митного органу, проте декларант не спростував твердження митниці про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митниці однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість. Отже, розбіжності в поданих документах були встановлені митним органом та свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та правомірно стали підставою для витребовування митним органом додаткових документів у декларанта, що й було встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, відповідач просив апеляційний суд апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі №380/14380/24 – без змін.

Від позивача надійшла також відповідь на відзив.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім цього, 30.10.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони позивача (скаржника) правонаступником.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про заміну позивача правонаступником задоволено.

Замінено у справі №380/14380/24 (пров. №А/857/27923/24) позивача – фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) на його правонаступника – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2022 між позивачем (покупець) та компанією «TARGUM Mielec Rog, Ziеlinski» sp.j (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №KR28122022, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю вироби згідно з рахунком-фактурою до даного контракту, а покупець зобов`язується прийняти вказані вироби та оплатити за них грошову суму, зазначену у рахунку-фактурі.

Згідно п. 3.1 контракту, ціни на товар визначаються у Євро. Ціна, асортимент і кількість товару вказується в рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 3.2 контракту, загальна сума цього контракту складає 600000,00 Євро.

Згідно з п. 5.1 контракту, оплата товару здійснюється прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця на протязі 40 днів після отримання товару, або по передоплаті згідно виставленого продавцем рахунку.

Відповідно до п. 6.1 контракту, відвантаження здійснюється партіями, які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки на протязі 10 днів з моменту замовлення. Продавець зобов`язується приготувати товар для завантаження.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA209170011178U6, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- рахунок-проформа №2/EXP/R2/2024 від 15.01.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) № 1/EX/R2/2024 від 06.02.2024;

- автотранспортна накладна №бн від 06.02.2024;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT 0155358 від 06.02.2024;

- лист про відсутність страхування від 06.02.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №5JBKLO1 від 16.01.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №7JBKLO1 від 22.01.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортноекспедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №103 від 06.02.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №бн від 02.02.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 06.02.2024;

- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 – 3021, 3023) Підтвердження вивезення №24IE52 від 06.02.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1/2024 від 06.02.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №KR28122022 від 28.12.2022;

- договір про надання послуг митного брокера №01-2023 від 11.01.2023;

- договір (контракт) про перевезення №70/10-22 від 28.12.2022;

- інші некласифіковані документи перепустка № Е202679 від 07.02.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24PL402010E0140638 від 06.02.2024.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: довідку про транспортні витрати, висновок експерта про вартісні характеристики товару.

За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209170011178U6 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA209000/2024/900116/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA209000/2024/900116/2, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. Декларантом застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Слід зазначити, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Зокрема в поданій декларації митної вартості у графі 8 «Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості», зазначене джерело у якому митна вартість відміна від тієї що задекларована у 24UA209170011178U6 від 07.02.2024 р.

Декларантом не проводилась консультація з митним органом щодо визначення основи вартості товарів чим порушено ст. 57 МКУ.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час розгляду документів встановлено наступне:

- відповідно до п 6.1 Договору № KR28122022 від 28.12.2022 р. відвантаження здійснюється партіями, які формуються Продавцем відповідно до узгодженої заявки на протязі 10 днів з моменту замовлення, однак замовлення до митного оформлення не надано; - пунктом 2.2 Договору № 70/10-22 від 28.12.2022 року про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування передбачена виписка Покупцем заявок, однак заявки до митного оформлення не надано;

- у експортній декларації країни відправлення 24PL402010E0140638 від 06.02.2024 р вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі від 06.02.2024 р. за № 1/EX/R2/2024 р. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна гуртуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь – які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надіслано довідка про транспортні витрати, висновок експерта про вартісні характеристики товару. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД 209170/2023/95020 від 17.01.2023 року, рівень митної вартості становить 3,01 дол США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000465.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA209000/2024/900116/2.

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних сум, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як це встановлено частиною четвертою статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.

За таких обставин, суд першої інстанції погодився з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, та відповідно на його підставі оскаржувану картку відмови у прийнятті митної декларації.

Щодо поданого висновку експерта, суд зауважує, що згідно зі статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ч. 1 ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст. 53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст. 55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Отже, обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За змістом аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Шини пневматичні гумові, з відновленим протектором, для легкових автомобілів, легких вантажних автомобілів та автобусів особливо малої місткості, придатні до використання за призначенням» за основним методом, а саме за ціною договору (контракту).

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів визначається на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей нижчої з двох альтернативних вартостей.

Судом першої інстанції згідно з відомостями МД №24UA209170011178U6 від 07.02.2024 (гр.44) встановлено, що з метою митного оформлення товару, позивачем разом із зазначеною декларацією надано документи (їх копії), що підтверджують заявлену митну вартість, зокрема:

- рахунок-проформа №2/EXP/R2/2024 від 15.01.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) № 1/EX/R2/2024 від 06.02.2024;

- автотранспортна накладна №бн від 06.02.2024;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT 0155358 від 06.02.2024;

- лист про відсутність страхування від 06.02.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №5JBKLO1 від 16.01.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №7JBKLO1 від 22.01.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №бн від 02.02.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 06.02.2024;

- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 3021, 3023) Підтвердження вивезення №24IE52 від 06.02.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1/2024 від 06.02.2024;

- договір про надання послуг митного брокера №01-2023 від 11.01.2023;

- договір (контракт) про перевезення №70/10-22 від 28.12.2022;

- інші некласифіковані документи перепустка № Е202679 від 07.02.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24PL402010E0140638 від 06.02.2024.

Разом з тим, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом було виявлено розбіжності у поданих документах, а саме:

- відповідно до п 6.1 Договору № KR28122022 від 28.12.2022 відвантаження здійснюється партіями, які формуються Продавцем відповідно до узгодженої заявки протягом 10-ти днів з моменту замовлення, однак, замовлення до митного оформлення не надано;

- пунктом 2.2 Договору № 70/10-22 від 28.12.2022 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування передбачена виписка Покупцем заявок, однак, заявки до митного оформлення не надано;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL402010E0140638 від 06.02.2024 вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі від 06.02.2024 за № 1/EX/R2/2024.

У контексті викладених розбіжностей, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Щодо відсутності заявки/замовлення на виконання п. 6.1 Контракту, слід зазначити таке.

Так, відповідно до п. 6.1 Контракту № KR28122022 від 28.12.2022, укладеного між «TARGUM Mielec Rуg, Zieliсski» Sp.j (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець), сторони погодили, що відвантаження здійснюється партіями, які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки на протязі 10 днів з моменту заявлення. Продавець зобов`язується приготувати товар для завантаження.

Проте, у контексті приписів ст. 53 МК України, де визначено вичерпний перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, позивач не зобов`язаний надавати митному відповідні замовлення/заявки. Серед вказаного переліку немає заявок (замовлень). Ба більше, за приписами ч. 5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Слід зауважити, що замовлення (заявка) до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, фактично у ній може міститися інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє товариство, без зазначення вартості і така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості.

Крім того, доречними є аргументи про те, що у самому Контракті не зафіксовано форми здійснення замовлення/заявок, а їх наявність/відсутність стосується виконання господарських зобов`язань між сторонами договору.

Неможливо залишити поза увагою і те, що відповідно до інших положень Контракту, зафіксовано, що ціна, асортимент і кількість товару вказуються у рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною договору (про замовлення/заявки таких положень у п. 6.1 Контракту не зазначено) (п. 3.1); товар, що поставляється за даним Контрактом повинен відповідати кількості, що зазначена у рахунку-фактурі (п. 4.1); оплата товару здійснюється покупцем на основі виставленого рахунку-фактури (п. 5.2).

Таким чином, висновки про те, що відсутність заявок/замовлень перешкодила митному органу перевірити всі умови щодо складових митної вартості, не відповідають ні умовам Контракту, за відсутності вказівки про їх обов`язковість як невід`ємної частини відповідного контракту, а також відсутності фіксації щодо їх обов`язкової письмової форми, так і вимогам ст. 53 МК України, в частині визнання їх первинними документами, що впливають на визначення складових митної вартості товару.

Щодо розбіжностей в частині ненадання на вимогу п. 2.2 Договору № 70/10-22 від 28.12.2022 заявки замовника до перевізника, слід зазначити таке.

Так, відповідно до п. 2.2 Договору №70/10-22 від 28.12.2022 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 (замовник) після попередньої усної домовленості з перевізником , замовник направляє заявку письмово не пізніше 2-х днів до терміну надання автотранспортних засобів перевізником. Така передається або факсимільним зв`язком, або електронною поштою… (а.с.74).

До матеріалів справи долучено копію заявки №20/10 від 02.02.2024 до договору №70/10-22 від 28.12.2022.

Відповідно до графи 44 МД №24UA209170011178U6 від 07.02.2024 (а.с.14) значить документ від 02.02.2024 б/н код: 3007 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) – довідка про транспортні витрати.

Такий документ значиться і у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

Своєю чергою, така заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Числові значення вартості транспортних послуг, включених до складових митної вартості, було підтверджено саме відповідною довідкою.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 наголосив, що серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що надаючи відповідачу відповідь на його електронне повідомлення щодо надання додаткових документів позивач ствердив про надання відповідної заявки разом із митною декларацією, однак відповідачем оцінка вказаному не надана та відповідач не підтвердив чи спростував надання відповідних документів (а.с.79-80).

Щодо невідповідності вартості товару в експортній декларації країни відправлення 24PL402010E0140638 від 06.02.2024 тій, що зазначена у інвойсі від 06.02.2024 за № 1/EX/R2/2024, апеляційний суд зазначає таке.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС, тому відповідач не може вказувати на наявність неточностей з боку компанії-резидента (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023р. у справі № 140/6689/20).

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки та їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджують вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням товару.

Також відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, є недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах наявні.

Водночас, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Зі змісту оскаржуваного рішення з`ясовано, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів апелянта про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, натомість відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою.

За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000465 є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Своєю чергою, апеляційний суд погоджується з тим, що згідно зі статтею 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04) від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

У Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

Приписами ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови в задоволенні позову у повному обсязі. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, Закону України «Про судовий збір» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь апелянта сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у сумі 10597,7 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №380/14380/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000465.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900116/2 від 08.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій судовий збір у розмірі 10597 грн (десять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 70 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді В. С. Затолочний

Т. В. Онишкевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua