Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №380/29089/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/29089/23 пров. № А/857/21857/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року, прийняте суддею Гавдик З.В. в м. Львів, за правилами спрощеного провадження, у справі № 380/29089/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

в грудні 2023, ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ, відповідач), в якому просив: визнати дії відповідача по відмові у проведенні позивачу перерахунку пенсії протиправними;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок пенсії з 01.04.2018 з врахуванням до стажу роботи період з 11.03.1985 по 29.05.1989 в районах Крайньої Півночі в 1,5 розмірі відповідно до чинного на час трудової діяльності законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 позов задоволено. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ у Львівській області оформлену листом від 31.10.2023 за №29390-30578/3-52/8-1300/23 про відмову у перерахунку пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2018 з врахуванням до стажу роботи період з 11.03.1985 по 29.05.1989 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Суд виходив з того, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.

Відповідно до трудової книжки виданої в період з 11.03.1985 по 29.05.1989, позивач працював машиністом бульдозера. Записи трудової книжки не містять виправлень, є розбірливими, чіткими та зрозумілими.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У своїй апеляційній скарзі зазначає, що в даному випадку має місце відсутність звернення позивача з заявою до ГУ ПФУ у Львівській області про переведення перерахунку пенсії з врахуванням періоду роботи з 11.03.1985 по 29.05.1989 в районах Крайньої Півночі в кратному розмірі, і як наслідок відсутність предмету розгляду цього періоду та винесення рішення за результатом розгляду. Посилання позивача на наявність запису у трудовій книжці про роботу у районах Крайньої Півночі не є підставою для проведення зарахування стажу у півторакратному розмірі. Таке твердження позивача не відповідає вимогам п. 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, оскільки, крім запису про період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зазначена вище норма Закону №1058-IV містить ще одну обов`язкову вимогу - це користування пільгами згідно нормативних документів, які зазначені вище. Оскільки, у трудовій книжці позивача відсутні відомості щодо користування пільгами, які надавалися працівникам у районах Крайньої Півночі та відсутні відомості про укладення договорів строком не менше, ніж на 3 роки, а інших документів щодо підтвердження поширення пільг, передбачених указами Президії Верховної Ради СРСР заявник не надавав, тому відсутні правові підстави для зарахування періодів роботи позивача з 11.03.1985 по 29.05.1989 у півторакратному розмірі.

Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, як пенсіонер, якому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2018.

В квітні 2022 позивачу було проведено перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням страхового стажу, який врахований по 30.04.2022.

Розмір пенсії обчислений з страхового стажу 45 років 02 місяці 27 днів. До страхового стажу зараховані усі періоди трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці, що сторонами не оспорюється.

З 01.03.2023 позивачу був проведений перерахунок пенсії - індексація заробітку. Розмір пенсії встановлено 5837 грн. 46 коп., врахований страховий стаж - 45 років, 2 місяці 27 днів.

17.10.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.04.2018, з врахуванням стажу роботи в районі Крайньої Півночі в кратному розмірі відповідно до чинного на час трудової діяльності законодавства.

У відповідь на заяву позивача, листом від 31.10.2023 відповідач повідомив його про відсутність підстав для проведення перерахунку. Зазначено, що заява буде розглянута у випадку подачі заяви та документів, які б підтверджували право на пільгове обчислення спірного періоду роботи.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно абз.1 та 2 пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі як і раніше - Закон №1058-IV), період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідно до п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п`яти до трьох років.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Обчислення пільгового страхового стажу під час трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, здійснюється на підставі трудової книжки, в якій повинно бути зазначено період роботи та користування пільгами або письмового трудового договору чи довідки, що містять такі відомості. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Саме такий правовий висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 459/2778/16-а, від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10.09.2019 у справі №348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі № 265/6105/16-а стосовно правовідносин, які стосувались обчислення пільгового стажу щодо роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач в період з 11.03.1985 по 29.05.1989 працював машиністом бульдозера кар`єра 4. (Магаданська область).

Записи трудової книжки не містять виправлень, є розбірливими, чіткими та зрозумілими.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за період роботи з 11.03.1985 по 29.05.1989, оскільки працював в районах Крайньої Півночі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 27.07.2022 у справі № 560/755/19 та від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.

Щодо порядку звернення за перерахунком пенсії, то Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі № 748/696/17 висловив позицію, що заява про призначення чи перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі, відповідає вимогам Порядку № 22-1. У цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Суд зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Щодо доводів скаржника про порушення строку звернення до суду з даним позовом, то колегія суддів зазначає таке.

З мотивувальної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 вбачається висновок суду про зобов`язання ГУПФ України у Львівській області провести перерахунок пенсії позивача з 17.10.2023 із зарахуванням періоду роботи в районах Крайньої Півночі з 11.03.1985 по 29.05.1989 (включно), у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум. Разом з тим, у резолютивній частині зазначив «з 01.04.2018».

В описовій частині рішення суд першої інстанції зазначив: «За змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань позаяк заяви і клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає судом вирішенню по суті».

Відтак, щодо дати, з якої пенсійний орган слід зобов`язати перерахувати пенсію позивачу, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що із заявою про зарахування спірних періодів до пільгового стажу та перерахунок пенсії позивач звернувся 17.10.2023.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ у Львівській області слід зобов`язати здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2023 з врахуванням до стажу роботи період з 11.03.1985 по 29.05.1989 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позову.

Судовий збір згідно з ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 380/29089/23 – скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оформлену листом від 31.10.2023 року за №29390-30578/3-52/8-1300/23 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2023 року з врахуванням до стажу роботи період з 11.03.1985 року по 29.05.1989 рік в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

В решті вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар