Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №300/2533/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2533/24 пров. № А/857/18609/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, прийняте суддею Главач І.А. в м. Івано-Франківськ, за правилами спрощеного провадження, у справі № 300/2533/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

в березні 2024, ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ, відповідач 2) в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №092250004986 від 13.11.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи: у Верховинському автотранспортному підприємстві у період з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010 на посаді черговий; період військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити розрахунок військової служби в ЗСУ в особливий період з 28.02.2022 по 27.05.2022 із застосуванням кратності та повторно переглянути заяву від 08.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №092250004986 від 13.11.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у Верховинському автотранспортному підприємстві у період з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010 на посаді черговий, період військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

З статті 20 Закону № 1058-ІV слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. Оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а невиконання цього обов`язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважав це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.

Щодо вимог про зарахування проходження військової служби по мобілізації, то основні права військовослужбовців, пов`язані з проходженням служби, визначені статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII). Зазначає, що період проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а в окремих випадках такий період зараховується до стажу на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача військової служби в ЗСУ в особливий період із застосуванням кратності, суд зазначив, що за правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три. Згідно з довідкою №59 від 09.05.2022 підтверджується, що позивач з 27.04.2022 на підставі бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2022 №71, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2022 №60 вибув з метою виконання службових (бойових) завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації на території Дніпропетровської та Донецької областей, реагування та зміни в обстановці, що склались. При цьому, періоди підлягають пільговому зарахуванню до страхового стажу позивача лише за період з 27.04.2022, а не весь період військової служби в особливий період. Особливий період на території України почав діяти не з моменту введення 24.02.2022 воєнного стану, а з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та діє по теперішній час. Однак, згідно абз. 1, 2, 8 підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 (в редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом не взято до уваги те, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заява ОСОБА_1 від 08.11.2023 та додані до неї документи не розглядались, розрахунок стажу не проводився та рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV не виносилось, відтак, неправомірно зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до стажу період роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Вказує, що наявність записів у трудовій книжці про періоди роботи не звільняє від врахування інших умов встановлених Законом № 1058-ІV, Порядком № 637, Порядком № 22-1 необхідних для призначення пенсії за віком. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови № 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. У системі персоніфікованого обліку за період роботи в Верховинському АТП з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010 та період військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022 відсутні відомості про сплату страхових внесків та нарахування заробітної плати, відповідно відсутні підстави для зарахування до страхового стажу цього періоду роботи

Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

За змістом статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.11.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком, долучивши трудову книжку, посвідчення учасника бойових дій, військовий квиток та довідку про заробітну плату.

Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУв Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області за №092650004986 від 13.1.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV – 28 років. В обґрунтування оскарженого рішення ГУ ПФУ в Одеській області вказало, що згідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача складає 10 років 05 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 21.07.2003 по 30.04.2008, з 01.12.2008 по 02.09.20010 та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Додатковий коментар: за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період з липня 2000 до січня 2004, запис трудової книжки доцільно підтвердити результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.

Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 21.07.2003, видана на ім`я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

- 21.07.2003 – прийнятий на роботу дижурним у Верховинське АТП на підставі наказу №43 від 21.07.2003 (запис №1);

- 02.09.2010 – звільнений з роботи за згодою сторін на підставі наказу №51 від 02.09.2010 (запис №2).

Крім того, на підтвердження періодів роботи у Верховинському АТП з 21.07.2003 по 02.09.2010 позивачем надано архівні довідки видані Архівним відділом Верховинської РДА №21-143 та № 21-144 від 03.04.2023 про нараховану заробітну плату за вказані періоди роботи.

Так, згідно з даними довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), на час формування в довідці в Реєстрі наявні відомості про сплату страхувальником ( ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 ) страхових внесків за період з травня по листопад 2008, відомості про сплату страхових внесків за спірні періоди роботи відсутні. Крім того, наявні відомості про сплату страхувальником ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_5 ) страхових внесків за період за лютий-травень 2022.

З військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 18.05.1980, вбачається:

- з 19.05.1980 по 20.05.2082 проходив строкову військову службу;

- 26.02.2022 призваний на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію»; з 28.02.2022 по 27.05.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, у зв`язку із чим має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_7 від 27.01.2023.

Згідно із довідкою №59 від 09.05.2022 підтверджується, що позивач з 27.04.2022 на підставі бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2022 №71, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2022 №60 вибув з метою виконання службових (бойових) завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації на території Дніпропетровської та Донецької областей, реагування та зміни в обстановці, що склались.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі як і раніше - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі як і раніше - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 62 Закону №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі як і раніше - Порядок № 637) також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017.

Починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 - не менше 28 років.

Щодо зарахування до загального страхового стажу позивача періодів з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010, та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022, колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що підставою відмови в зарахуванні до загального страхового стажу вказаних періодів роботи відповідач посилається на відсутність даних про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є як зазначено вище, трудова книжка.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що записи щодо спірного періоду у трудовій книжці позивача проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Крім того, відомостями військового квитка серії НОМЕР_6 підтверджується, що ОСОБА_2 призваний на військову службу у Військову частину НОМЕР_2 , довідкою №59 від 09.05.2022 підтверджується, що позивач з 27.04.2022 на підставі бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2022 №71, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2022 №60 вибув з метою виконання службових (бойових) завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації на території Дніпропетровської та Донецької областей, реагування та зміни в обстановці, що склались.

Згідно витягу з наказу командира Військової частин НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.05.2022 №93 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено у відставку з військової служби за підпунктом «а» (за віком) пункту другого частин четвертої статті 26 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, із розрахунку загального страхового стажу позивача, проведеного з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) дійсно вбачається, що за спірний період роботи позивача з відсутня інформація про сплату страхових внесків (а.с.41 - 43).

Так відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

При цьому, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, дії відповідача щодо не зарахування стажу через не сплату страхових внесків роботодавцем є протиправними, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі № 688/947/17, від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі № 235/7373/16.

Крім того, невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно до якого, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків за період трудової діяльності позивача з 21.07.2003 по 30.04.2008, з 01.12.2008 по 02.09.2010 та період військової служби з 27.04.2022 по 27.05.2022 (згідно спірного рішення) не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаного періоду до стажу роботи, оскільки обов`язок зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, та обов`язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах як платників страхових внесків, покладений виключно на роботодавців, які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів також обумовлює, що період роботи позивача з 21.07.2003, тобто до 01.01.2004 підлягає зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше (незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв), та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана позивачем разом із заявою від 08.11.2023. Трудова книжка не містить недоліків щодо відомостей про роботу (відповідач про це не зазначає). За таких обставин інших документів про стаж позивач надавати не має обов`язку.

Щодо зарахування періоду проходження військової служби по мобілізації до страхового стажу в особливий період то суд зупиняється на наступному.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-ХІІ військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з пунктами 7 та 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

- військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Колегія суддів враховує, що відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введенно воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024 та триває по теперішній час.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що окремі періоди військової служби зараховуються до вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає лише період з 27.04.2022 по 27.05.2022, а не весь період військової служби в особливий період, враховуючи довідку №59 від 09.05.2022, наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2022 №60 про які зазначалось вище.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №092250004986 від 13.11.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та має право на зарахування до страхового стажу періоди роботи у Верховинському автотранспортному підприємстві у період з 21.07.2003 по 30.04.2008 та з 01.12.2008 по 02.09.2010 на посаді черговий, період військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією з 27.04.2022 по 27.05.2022 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком пенсійний орган за місцем проживання позивача та визначеними позивачем відповідачами, то колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до вимог пункту 4.2 «Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи і військової служби за мобілізацією та повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Івано-Франківській області є слушними в частині вчинення дій зобов`язального характеру, а, відтак, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового. В решті рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства.

Розподіл витрат не здійснюється з огляду на вимоги ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311,315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 300/2533/24, скасувати в частині зобов`язального характеру та прийняти нове в цій частині, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у Верховинському автотранспортному підприємстві у період з 21.07.2003 року по 30.04.2008 рік та з 01.12.2008 року по 02.09.2010 рік на посаді черговий; період військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією з 27.04.2022 року по 27.05.2022 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар