Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №564/4018/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 564/4018/25 пров. № А/857/4553/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

за участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі № 564/4018/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

місце ухвалення судового рішення м. Костопіль

Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ

суддя у І інстанціїГрипіч Л.А.

дата складання повного тексту рішення30.12.2025

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі № 564/4018/25 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5711586 від 13 вересня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.

Змінено захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 /триста сорок/ гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача судові витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що 13.09.2025 року о 11 год. 58 хв. рухаючись по в с. Бабин, а/д М-06 КИЇВ-ЧОП, 310 км, позивач керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN LT 35, номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості руху тз більш як на 20 км/ год, а саме в населеному пункті Бабин позначеному дорожніми знаками 5.49, 5.50, рухався зі швидкістю 74 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20 TC08354 та керував ТЗ перебуваючи особою позбавленою права керування транспортним засобом на підставі постанови Тячівського районного суду Закарпатської області строком на 1 (один) рік (докази наведеного додаються до відзиву, а саме витяг із інформаційно-комунікаційної системи ІПНП (картки обліку адміністративного правопорушення)).

Беручи до уваги описову частину зазначену в постанові Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд матеріалів справи відносно нього та мав цікавитись розглядом справи, однак вибрав нейтральну позицію у вирішенні матеріалів справи, а відтак зупинка транспортного засобу під керуванням останнього була 13 вересня 2025 року, що є значним проміжком часу для того, що позивач виявив намір бути обізнаним про ухвалення рішення у вказаній справі.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлявся, шляхом надіслання телефонограми за вказаним у позовній заяві номером телефону. Однак, повідомити ОСОБА_1 за вказаним номером телефону про розгляд апеляційної скарги, призначеної на 17.02.2026 року о 09:30 год, не виявилося можливим, оскільки зв`язок із абонентом був відсутній, про що складено відповідну довідку.

Додатково, повістка-повідомлення від 10.09.2026 року скерована засобами поштового зв`язку позивачу, відомості щодо надсилання якої містяться в матеріалах справи.

В судове засідання сторони не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову у частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5711586 від 13 вересня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позаяк він не знав про позбавлення його права керування.

При цьому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак визнав підставним притягнення позивача до адміністративної відповідальності у цій частині.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.09.2025 інспектором 4 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Горбачуком Андрієм Степановичем винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5711586, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.4 ст.126 КУпАП та з врахуванням ч.2 ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у розмірі 20400 грн.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що швидкість руху транспортного засобу під керуванням позивача вимірювалась за допомогою технічного пристрою TruCAM LTI 20/20 №TC08354, можливість використання якого підтверджується наявністю виданою державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15.12.2023 №04/05/02/-1178/ВС1 та №04/05/02-1179/ВС1 який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Крім того, Державним Підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» 26.12.2018 видано сертифікат перевірки типу лазерного вимірювача TRU CAМ LTI 20/20, який дійсний до 26.12.2028.

Також на вказаний прилад, Державним Підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», 09.01.2019 видано сертифікат відповідності.

Безпосередньо на прилад TruCAM LTI 20/20 №TC008354 Державним Підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» також 03.12.2024 також видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №22-01/32850, який дійсний до 03.12.2025.

Копії вказаних сертифікатів та свідоцтва містяться у матеріалах справи.

З оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського файл під назвою «clip-0», вбачається, що жодних заперечень щодо перевищення швидкості в населеному пункті позивач не висловлював.

Факт перевищення швидкості позивачем доведено належними та допустимими доказами і на спростування зазначених доводів відповідача позивач жодних доказів не надав і судом першої інстанції вказаних доказів не здобуто.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

З доводів апеляційної скарги убачається, що відповідачем фактично оскаржується судове рішення лише в частині, яка стосується скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5711586 від 13 вересня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття провадження за цією частиною та зміною заходу стягнення у зв`язку з тим що суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У решті рішення суду, яке стосується висновків суду з приводу порушення позивачем ч.1 ст.122 КпАП України та правомірності притягнення позивача до відповідальності за вказаною статтею ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується.

Отож предметом апеляційного оскарження є висновки та рішення суду першої інстанції з приводу відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 222 КУпАП установлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122, частини перша, друга і четверта статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

Однак, цією ж частиною зазначено винятки із даної норми, а саме дана норма не стосується випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу III Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Судом установлено, що вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, відноситься до правопорушень у сфері дорожнього руху, а тому інспектором взводу №4 роти №3 батальйону №2 УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Горбачук А.С було дотримано норм Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Кабінетом Міністрів України 07.11.2015 № 1395 та норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 126 КУПАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП колегія суддів доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за частини 4 статті 126 КУПАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи убачається, що 13.09.2025 року позивач керував транспортним засобом з перевищенням швидкості руху, що не заперечується сторонами.

Також колегією суддів установлено, що згідно постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2024 року по справі №307/3681/24, яка набрала законної сили 16 вересня 2024 року (яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень) ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в доход держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

З описової частини зазначеної постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) у зв`язку з тим, що о 24 серпня 2024року, о 00годині 45хвилин, в с-щі Солотвино, по вул.Туристичній, керував транспортним засобом марки VolkswagenLT35, з ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП про що складено відповідних протокол.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Як наслідок позивач був достеменно обізнаним з приводу розгляду Тячівським районним судом Закарпатської області справи №307/3681/24 щодо притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу та позбавленням права керування транспортними засобами. Також позивач не міг не знати, що стягнення за вказаною нормою КУпАП накладається не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Крім того колегією суддів установлено, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2024 року оприлюднена на офіційному сайті ЄДРСР.

Зважаючи на вказані положення законодавства сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, як особа яка вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, санкція якої передбачає позбавлення права керування транспортними засобами зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Натомість пасивна поведінка позивача впродовж тривалого часу свідчить про наявність у нього наміру уникнути відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 130 КУпАП з покликанням про його необізнаність із судовим рішенням, яким позивача позбавлено права керування транспортними засобами.

Отож доводи позивача проте, що станом на 13.09.2025 він не був обізнаний з постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2024 року по справі №307/3681/24 про позбавлення його права керування не заслуговують на увагу та не звільняють позивача від відповідальності за вчинення порушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУПАП, суть якого полягає у керуванні позивачем транспортним засобом будучи позбавленим права керування, що у свою чергу тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підсумовуючи викладене колегії суддів приходить до висновку, що відповідачем в повній мірі доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Як наслідок оскаржувана постанова серії ЕНА № 5711586 від 13 вересня 2025 року, винесена з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови, закриття провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та зміни заходу стягнення у межах ч. 1 ст. 122 КУпАП - відсутні.

Стосовно ж вимог скаржника про присудження йому витрат по сплаті судового збору за рахунок позивача, то колегія суддів зазначає, що з аналізу змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині яка стосується: скасування оскаржуваної постанови; закриття провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП; зміни заходу стягнення у межах ч. 1 ст. 122 КУпАП з прийняттям нового про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У решті судове рішення без змін.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі № 564/4018/25 у частині, яка стосується: скасування постанови серії ЕНА № 5711586 від 13 вересня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення згідно ч.4 ст.126 Кодексу України; закриття провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП; зміни заходу стягнення у межах ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати.

Ухвалити у вказаній частині судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

У решті судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року