Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №513/1196/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1196/25

Провадження № 3/513/4/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 10 вересня 2013 року Центром ДАІ 5107,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

06 вересня 2025 року о 00 годин 24 хвилини в смт Сарата, вул. К.Вернера, Білгород-Дністровський район, водій керував автомобілем TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під запис на бодікамеру, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, з адміністративним протоколом не погодився, та пояснив, що ця подія мала місце 05 вересня 2025 року приблизно о 12 годні вечора. У той день він приїхав з м. Києва приблизно о 10-11 годині вечора, йому зателефонував його знайомий ОСОБА_2 і попросив його забрати зі соснового бору. Він під`їхав за ним, забрав його з лісосмуги і вони поїхали додому. По приїзду до дому, вони зупинились на його авто біля хвіртки його будинку, і вже в машині, на задньому сидінні зі світлом в автомобілі, розпивали спиртні напої. Через деякий час під`їхав автомобіль, з нього вийшов працівник поліції і підійшов до його автомобіля. Він вийшов з авто. Працівник поліції представився, дістав свій телефон, увімкнув на ньому камеру і почав знімати, при цьому повідомивши йому про те, що начебто він за ним їхав, «гнався», а той у свою чергу не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу. Також працівник поліції наголосив на тому, що вони порушили коменданську годину, з чим він погодився і запропонував вирішити це питання. На питання працівника поліції, чи вживав він алкогольні напої, він відповів що так, бо їхати вже сьогодні нікуди не збирається. Працівник поліції поїхав. Він не думав що це злочин, вживати спиртні напої біля свого двору, в своєму ж автомобілі. Коли вони повертались до додому з лісосмуги, то бачили патрульний автомобіль, але їх ніхто не зупиняв і за ними не їхав. Коли стояли біля двору, це вже було біля 12 голини вечора начало першої, вийшов сусід ОСОБА_3 , пішов до свого гаража вимкнути світло у ньому, після чого ще з ними випив декілька стаканів вина, та пішов до себе додому.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 12 січня 2026 року пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 .. Точно дату не пам`ятає, але у вересні, це точно була п`ятниця, приблизно об одинадцятій годині вечора, може пізніше, він вийшов з дому до свого гаража, вимкнути в ньому світло. Вийшов і побачив світло де проживає ОСОБА_1 . Він підійшов до нього, там ще живе ОСОБА_5 , вони випили по стакану вина, потім він пішов додому. Машину він не бачив, там де гараж, машини не було, також машини не було на подвір`ї. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в машині не були. Можливо машина була в гаражі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 12 січня 2026 року пояснив, що у той вечір, вони проїхали повз машини поліції, їх ніхто не зупиняв. Вони проїхали по вул. Крістіана Вернера, повернути на вул. Ліндла, поїхали додому де проживає ОСОБА_1 , заїхали у двір, після того приїхали працівники поліції, приблизно через хвилин двадцять. В той день він вживав алкогольні напої. Вони сиділи в автомобілі у дворі та відпочивали. ОСОБА_1 відмовився продути прилад Драгер, тому що думав, що це все відбувається через комендантську годину.

Працівник поліції ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що було патрулювання с.Сарата, та проблисковими маячками був даний сигнал про зупинку автомобілю TOYOTA RAV4, однак автомобіль вимогу не виконав. Було здійснено переслідування транспорту, автомобіль заїхав у житлові будинки, де виявили групу осіб. Біля дверей був ОСОБА_1 від медичного огляду відмовився. Автомобіль був марки TOYOTA RAV4 сірого кольору.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов до таких висновків.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до пункту 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відео записом з місця події, на якому зафіксована відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, а також відмова від проходження огляду в медичному закладі.

Відповідно до дослідженого відеозапису на запитання працівника поліції: «Чому не зупинились», - ОСОБА_1 зазначає, що «Ми їхали, відпочивали». 05:48 Спиртні напої вживали?, відповідь ОСОБА_1 : «Ну вживали». Працівник поліції запитує: «Чому сіли за кермо?», відповідь «Ну ми будемо говорити, що ми не виїжджали ні на дорогу, нічого, ми посадкою їхали». «Ми їхали через посадку доїхати додому. Я бачив, що ви машину зупинили. Давайте вирішимо питання. Ми можемо вирішити це питання?».

Тобто з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та вподальшому відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі.

Також, суд звертає увагу, що норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього - ПДР не містять.

У рішенні по справі О`Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан. Судом не встановлено обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст.130, 24, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).

Суддя К. Ю. Рязанова