Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №160/23636/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/23636/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя Голобутовський Р.З.) в справі № 160/23636/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправним та скасування №045750016511 від 21 лютого 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язання зарахувати всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та посвідчення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (для зарахування догляду до 12 років дітям, які потерпіли від ЧК), до страхового стажу для призначення пенсії за віком;

зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №045750016511 від 21.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 та час догляду за потерпілими дітьми від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні, та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що за доданими документами відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.06.1974, а саме: дата народження дописана, відсутня дата заповнення трудової книжки та відсутня печатка на титульній сторінці.

До заяви про призначення пенсії долучено посвідчення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (для зарахування догляду до 12 років дітям які потерпіли від ЧК), однак дати видачі посвідчень дописані іншими чорнилами, у посвідчені № НОМЕР_2 ім`я не відповідає імені, зазначеному у свідоцтві про народження.

Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 18 років 8 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

14.02.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

21.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №045750016511 про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем зазначено наступне:

- дата народження заявника – ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України – 14.02.2025;

- вік заявниці – 63 роки 1 місяць 11 днів;

- страховий стаж заявника становить 18 років 08 місяців 8 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.06.1974, а саме: дата народження дописана, відсутня дата заповнення трудової книжки та відсутня печатка на титульній сторінці. До електронної пенсійної справи долучено посвідчення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (для зарахування догляду до 12 років дітям які потерпіли від ЧК), однак дати видачі посвідчень дописані іншими чорнилами, у посвідчені № НОМЕР_2 ім`я не відповідає імені зазначеному у свідоцтві про народження.

В рішенні зазначено про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного страхового стажу 22 роки.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , позивач:

- з 01.09.1979 по 25.07.1980 навчалась в ПТУ при Київському міськмолзаводі №2;

- з 17.07.1980 по 08.10.1986 працювала в Київському міськмолзаводі №2;

- з 01.04.1992 по 02.07.1992 працювала в дитячому дошкільному закладі №323 м. Дніпро;

- з 05.02.2000 по 04.04.2007 працювала в дошкільному закладі №323 м. Дніпро;

- з 05.04.2007 по 21.04.2009 працювала в ПП “Аеліта Моторс”;

- з 22.05.2009 по 26.03.2010 отримувала допомогу по безробіттю.

Врахувавши, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, а відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, суд першої інстанції вважав, що відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Стосовно мотивів відповідача щодо долучення до матеріалів пенсійної справи посвідчення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (для зарахування догляду до 12 років дітям які потерпіли від ЧК), однак дати видачі посвідчень дописані іншими чорнилами, у посвідчені № НОМЕР_2 ім`я не відповідає імені, зазначеному у свідоцтві про народження, суд першої зазначено, що посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, містять дату, печатки та підписи відповідальних за їх видачу осіб.

Відповідачем не надано доказів звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, як й належними засобами доказування (шляхом отримання відповіді від повноважних органів) не доведено недійсності посвідчень дитини, які потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Тому суд першої інстанції вважав, що відповідачем протиправно не враховано вказані посвідчення при призначенні пенсії та розрахунку страхового стажу позивача.

Оскільки відповідачем не проведено розрахунок страхового стажу для призначення пенсії позивача, з урахуванням зарахованого періоду роботи цим судовим рішенням, а також враховуючи дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд першої інстанції з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком зобов`язав належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача від 14.02.2025 про призначення пенсії за віком.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 14 лютого 2025 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 21 лютого 2025 року №045750016511 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 22 роки.

В рішенні зазначено, що вік заявниці – 63 роки 1 місяць 11 днів; страховий стаж заявника становить 18 років 08 місяців 8 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.06.1974, а саме: дата народження дописана, відсутня дата заповнення трудової книжки та відсутня печатка на титульній сторінці. До електронної пенсійної справи долучено посвідчення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (для зарахування догляду до 12 років дітям які потерпіли від ЧК), однак дати видачі посвідчень дописані іншими чорнилами, у посвідчені № НОМЕР_2 ім`я не відповідає імені зазначеному у свідоцтві про народження.

Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності через порушення порядку ведення трудової книжки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Трудова книжка позивача містить записи про спірні періоди роботи.

За позицією відповідача ці періоди не зараховані до страхового стажу через те, що дата народження дописана, відсутня дата заповнення трудової книжки та відсутня печатка на титульній сторінці.

На момент заповнення трудової книжки позивача вперше порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року? №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі – Інструкція №58, діє з 29 липня 1993 року) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з ним винагороди.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування спірних періодів до страхового стажу.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Стосовно питання неврахування відповідачем при призначенні пенсії посвідчень дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (для зарахування догляду до 12 років дітям які потерпіли від ЧК), через те, що дати видачі посвідчень дописані іншими чорнилами, у посвідчені № НОМЕР_2 ім`я не відповідає імені зазначеному у свідоцтві про народження, суд зазначає таке.

Позивач є матір`ю трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 .

До заяви про призначення пенсії позивачем подано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи: серії НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 ); серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ); серії НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_6 ).

Пунктом 13 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

У розумінні статті 27 Закону № 796-XII до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:

1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку;

2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення;

3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;

5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу.

Посвідчення містять дату видачі, печатки та підписи відповідальних за їх видачу осіб.

Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для ви значення права на пенсію.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

За положеннями пункту 1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Відповідачем не надано доказів того, що відповідачем вчинялись будь-які дії із перевірки поданих позивачем документів, отримання необхідних відомостей з відповідних реєстрів.

Відповідачем не доведено недійсності посвідчень дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, наданих позивачем.

Тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не врахування наданих позивачем посвідчень при призначенні пенсії та розрахунку страхового стажу позивача.

Підсумовуючи викладене, суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.

Апелянтом не приведено доводів стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, тому судом не надається оцінка рішенню суду першої інстанції в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року в справі № 160/23636/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року в справі № 160/23636/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 18 лютого 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов