Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №592/2243/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2243/26

Провадження № 3/592/621/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Корольова Галина Юріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Сумській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,

за ч.5 ст.126 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

01.02.2026 року о 20 год 36 хв в м. Суми, вул. Родини Линтварьових, 14/1, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом БОГДАН 211010 н.з. НОМЕР_2 не маючи права керування таким транспортним засобом, оскільки посвідчення водія відповідної категорії не отримував, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується особистим підписом у протоколі, не прибув. Клопотання чи заяви про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.

Згідно з ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачені ч.5 ст.126 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

Відповідно до ст.268 КпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається судом за відсутності належним чином повідомленої особи, якщо від неї не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи. Враховуючи, те що ніяких клопотань на адресу суду про відкладення розгляду справи не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Так, постановою від 05.12.2024 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, та постановою від 10.11.2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Дослідивши матеріали про вчинення адміністративного правопорушення в їх сукупності, вважаю, що останній дійсно вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч.5 ст.126 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580878 від 01.02.2026 року, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10.11.2025 року про №591/12292/25 притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, відеозаписом.

Згідно довідки Управління патрульної поліції в Сумській області від 03.02.2026 року ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував та відповідно до інформаційно-пошукових систем МВС України транспортний засіб БОГДАН 211010 н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 рокуу справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусімнедискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, з метою запобігання правопорушенням, ОСОБА_1 належить притягнути до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, суд вважає за можливе застосувати до нього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, з позбавлення права керування транспортними засобами, та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Частиною 1 ст.307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, …а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Керуючись ст. 33, 40-1, 126, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Галина КОРОЛЬОВА