Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №340/2871/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/2871/25

Головуючий суддя І інстанції – Брегей Р.І.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року в адміністративній справі № 340/2871/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:

- визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №112750008651 від 25.03.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 25.03.1992 по 24.01.1996 та з 12.09.1997 по 13.07.1998.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25 березня 2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 18 березня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18 березня 2025 року, врахувавши правовий висновок суду.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Зазначає відповідач і про те, що страховий стаж позивача становить 25 років 4 місяці 1 день, а тому навіть при зарахуванні спірного періоду позивач не набуде необхідного страхового стажу, який має становить не менше 31 року.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 18 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №112750008651 від 25.03.2025 позивачу відмовило у призначенні пенсії (а.с.10).

Підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Страховий стаж заявника становить 25 років 4 місяці 1 день при необхідному 31 рік.

До страхового стажу не зарахували такі періоди роботи:

- з 25 березня 1992 року по 24 січня 1996 року (згідно архівної довідки у первинних документах не зазначено дату наказу про прийняття на роботу; у довідці про заробітну плату відсутні посилання на особові рахунки);

- з 12 вересня 1997 року по 13 липня 1998 року (довідка видана особі, прізвище якої відрізняється від прізвища позивача).

Вважаючи протиправним таке рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та скасовуючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №112750008651 від 25.03.2025, суд першої інстанції виходив з того, що орфографічна помилка в написанні прізвища позивача у довідці не є підставою відмови у зарахуванні періоду праці до страхового стажу. Відсутність дати у наказі про прийняття на роботу не є підставою незарахування періоду праці до страхового стажу, тому як архівна установа підтвердила дату початку роботи.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 60 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за №637 від 12.08.1993 р. (далі – Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637.

Так, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 25 березня 1992 року по 24 січня 1996 року, як зазначено у рішенні №112750008651, стало те, що згідно архівної довідки у первинних документах не зазначено дату наказу про прийняття на роботу; у довідці про заробітну плату відсутні посилання на особові рахунки.

Як вбачається з архівної довідки №12-36/71/2 від 17.02.2025 в ній міститься інформація про те, що позивач з 25.03.1992 прийнятний на роботу «контролером» на підставі наказу (наказ від/дата не вказана/№40к) та звільнений 24.01.1996 на підставі наказу №8к від 23.01.1996 (а.с. 15).

Підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 12 вересня 1997 року по 13 липня 1998 року, як зазначено у рішенні №112750008651, стало те, що довідка видана особі, прізвище якої відрізняється від прізвища позивача.

Як вбачається з довідки віл 28.02.2025 ОСОБА_2 працював повний робочий день на ПрАТ «ОБОЛОНЬ» з 12.09.1997 по 13.07.1998 (а.с. 16).

Також, ПрАТ «ОБОЛОНЬ» було видано довідку №051 від 26.02.2025 на ім`я ОСОБА_2 про суми нарахованої заробітної плати у період з жовтня 1997 по липень 1998 року (а.с. 18).

За умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами або архівних установ.

За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у наданих до пенсійного органу довідках, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV, натомість відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 25.03.1992 по 24.01.1996 та з 12.09.1997 по 13.07.1998 посилаючись на певні недоліки таких довідок.

Відповідно до частини 7 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи те, що пенсійним органом не надано доказів того, що відомості архівних довідок та довідок виданих ПрАТ «ОБОЛОНЬ» є недостовірними, а також те, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у наданих до пенсійного органу довідках, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV, суд апеляційної інстанції вважає рішення №112750008651 таким, що прийнято без урахування усіх обставин справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення №112750008651 та як наслідок необхідності його скасування.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що навіть при зарахуванні спірного періоду позивач не набуде необхідного страхового стажу, який має становить не менше 31 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, абзац другий частини 4 статті 245 КАС України передбачає, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №112750008651 від 25.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, а також те, що визначення права на призначення пенсії відноситься до повноважень пенсійного органу, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22 дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року в адміністративній справі № 340/2871/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва