Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №520/20747/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 р. Справа № 520/20747/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/20747/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Слобідський відділ поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до Головного управління Національної поліції м. Харків повідомлення про відсутність підстав для розшуку за порушення правил військового обліку з виключенням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми “Розшук” інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України”, автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (ЛІТО “Оберіг”, як такого, що перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 по справі № 520/20747/25 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким: визнати протиправними дії ТЦК щодо внесення позивача до «розшуку» та Резерву+; зобов`язати ТЦК виключити позивача з Резерву військовозобов`язаних; зняти статус «розшуку» у всіх інформаційних базах; зобов`язати ТЦК внести до Реєстру достовірні дані відповідно до Закону №1951-VІІІ; зобов`язати відповідача направити до ГУ НП в м. Харків повідомлення про відсутність підстав для розшуку за порушення правил військового обліку.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши помилкового висновку про правомірність внесення його до розшуку та до реєстру військовозобов`язаних із присвоєнням статусу «Резерв+». Апелянт наполягає, що ТЦК та СП не мав повноважень оголошувати його в розшук, оскільки такий статус не передбачений чинним законодавством як окрема правова категорія, а відомості до відповідних інформаційних систем внесені без наявності належно підтверджених юридичних фактів, зокрема без доказів належного вручення повісток та без встановлення факту ухилення. Також вказує, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень у розумінні статті 77 КАС України, а тривале перебування у статусі «розшуку» без прийняття відповідної постанови чи акту суперечить вимогам законодавства у сфері мобілізаційного обліку та порушує його права.

19 січня 2026 року представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та пояснення, в яких останнім висловлено незгоду з аргументами апеляційної скарги позивача. Зазначено, що 19.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення була направлена повістка №3999149 за відомим (задекларованим) місцем проживання позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 29.06.2025 о 14:00 год (докази чого додаються). Вказана повістка була 26.06.2025 особисто отримано позивачем, що підтверджується поверненим до відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою, а також трекінг-роздруківкою Таким чином, відповідач наполягає, що ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та підлягає призову під час мобілізації, був належним чином оповіщений про виклик за повісткою № 3999149 від 26.06.2025 із зазначенням дати явки 29.06.2025, однак у визначений строк до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`явився. Хоча 27.06.2025 та 28.06.2025 ним подано заяву про причини неявки із доданням копій медичних документів щодо госпіталізації, після спливу поважних причин неприбуття він повторно до територіального центру не прибув, чим, на думку відповідача, порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено обов`язок з`явитися за повісткою або у разі неприбуття повідомити про причини з подальшою явкою у строк, що не перевищує семи календарних днів.

У зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 до ТЦК та СП за повісткою № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , діючи в межах наданих повноважень, направив до Відділу поліції № 1 (Основ`янський) Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області відповідне звернення (№ Е2790689) щодо його доставлення до ТЦК та СП з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не наділений повноваженнями та технічною можливістю визначати спосіб відображення інформації в застосунку «Резерв», а також не має законних підстав вносити до Єдиного державного реєстру призовників недостовірні відомості, діючи виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Крім того, вказує, що предметом цього спору є правомірність внесення відомостей до Реєстру, а не питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому аргументи позивача ґрунтуються на помилковому ототожненні факту вчинення правопорушення з процесуальним актом притягнення до відповідальності, тоді як закон пов`язує відповідні наслідки саме з фактом неприбуття за повісткою без поважних причин.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивач отримав повістку № 3999149 -26.06.2025 про уточнення даних на 29.06.2025.

В позовній заяві вказано, що у зв`язку з захворювання пневмонією та направленням на стаціонарне лікування, позивач направив Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву та завірені документи: копію паспорту, копію РНОКПП, копію Резерв+, копію направлення на стаціонарне лікування та встановлений діагноз для відома, зазначив про неможливість з`явитися для оновлення даних на 29.06.2025 року. Після чого, вказує, що коли оновив Резерв+, то побачив, що з`явилася інформація, що є порушення правил військового обліку від 09.07.2025 року.

Вважаючи протиправним внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення позивачем правил військового обліку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи підтвердження наявності порушення позивачем правил військового обліку, що полягає у неприбутті за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан, згодом строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

З аналізу наведених норм слідує, що в умовах воєнного стану та загальної мобілізації військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці, а у разі неприбуття — повідомити про причини неявки у встановлений законом строк з подальшою явкою не пізніше семи календарних днів після усунення таких причин. Невиконання цього обов`язку тягне передбачені законом наслідки у сфері ведення військового обліку та може бути підставою для вчинення уповноваженими органами визначених законом дій, спрямованих на забезпечення явки військовозобов`язаного і документування відповідних обставин.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 19.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим відправленням з описом вкладення направлено повістку №3999149 про виклик до ТЦК та СП на 29.06.2025 о 14:00 год за задекларованим місцем проживання, а 26.06.2025 зазначене поштове відправлення вручено позивачу особисто, що свідчить про його належне оповіщення та виникнення обов`язку з`явитися до відповідача у визначений у повістці строк.

Разом з цим, 27.06.2025 та 28.06.2025 позивачем подано до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяви про причини неявки, до яких додано засвідчені ним копії документів КНП «Міська поліклінічна лікарня № 8» ХМР щодо госпіталізації у зв`язку з хворобою.

Колегія суддів зазначає, що повідомлення про тимчасову неможливість прибути може підтверджувати наявність обставин, які перешкоджали явці у визначену повісткою дату, однак саме по собі не припиняє обов`язку військовозобов`язаного прибути до ТЦК та СП після усунення таких обставин у порядку і строки, встановлені частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач після усунення обставин, на які він посилався як на причини неприбуття, виконав обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, що не перевищує семи календарних днів, як того вимагає частина третя статті 22 зазначеного Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство пов`язує обов`язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснювати фіксацію та актуалізацію облікових відомостей не з фактом винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а з наявністю встановлених обставин, що мають значення для ведення військового обліку, зокрема факту неприбуття за викликом без виконання обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За таких умов доводи апелянта про відсутність правових підстав для відображення відповідної інформації є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосунок «Резерв+» не є самостійним суб`єктом формування юридичних статусів чи прийняття рішень, а виконує функцію електронного відображення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відтак оцінці підлягає не сам факт відображення інформації в інтерфейсі застосунку, а правомірність внесення відповідних даних до Реєстру уповноваженим органом у межах його компетенції.

Так, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та врегульовано відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно зі статтею 2 Закону основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Статтею 3 Закону встановлено, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення відомостей, повнота та актуалізація даних, а також захищеність внесеної інформації.

Відповідно до статті 5 Закону держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником — Генеральний штаб Збройних Сил України. Органами адміністрування Реєстру, зокрема, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з пунктами 1, 8, 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та розглядають відповідні справи.

Пунктом 11 Положення №154 встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства.

З аналізу наведених норм вбачається, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру та зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення та актуалізацію відомостей щодо військовозобов`язаних відповідно до встановлених законом процедур.

Отже, внесення відповідної інформації до Реєстру здійснюється відповідачем у межах наданих йому повноважень та на виконання покладених законом функцій щодо ведення військового обліку, а відображення таких відомостей у електронному сервісі «Резерв+» є похідним технічним відображенням даних, що містяться у Реєстрі, і саме по собі не утворює окремого управлінського рішення.

З урахуванням установлених обставин справи та наведеного правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений законодавством, здійснивши фіксацію та актуалізацію відомостей щодо позивача у зв`язку з неприбуттям останнього за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без виконання обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Внесення відповідної інформації до Реєстру є елементом ведення військового обліку та реалізацією обов`язку забезпечення повноти й актуальності облікових даних, а не заходом юридичної відповідальності чи самостійним управлінським рішенням про притягнення особи до відповідальності. Відображення зазначених відомостей у застосунку «Резерв+» має інформаційний характер та є технічним відтворенням даних, що містяться у Реєстрі.

Доводи апелянта про відсутність у відповідача повноважень щодо внесення відповідних відомостей, а також про протиправність відображення статусу у інформаційних системах, спростовуються наведеними нормами матеріального права та встановленими фактичними обставинами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання відповідача направити до Головного управління Національної поліції м. Харків повідомлення про відсутність підстав для розшуку за порушення правил військового обліку з виключенням ОСОБА_1 з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми “Розшук” інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України”, автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи ЛІТО “Оберіг”, як такого, що перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку, що зумовлює відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 по справі № 520/20747/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич