Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №520/17274/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 р. Справа № 520/17274/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., повний текст складено 15.09.25 по справі № 520/17274/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000-25 та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.01.2022 із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 № 21-47; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2022 з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), згідно довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 у сумі 65333,34 грн та здійснювати виплати, з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без обмеження граничного розміру та застосування коефіцієнтів, визначених положеннями постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визнання порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025р. у період воєнного стану» та проводити подальші перерахунки пенсії та її виплати у разі підвищення згідно з документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення з розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.05.2025 про перерахунок пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки відповідач не підготував та не надав до суду першої інстанції відзив на позов, а позивачу копію такого відзиву, тому позивач не мав можливості підготувати та подати відповідь на відзив. Вказує, що з 13.12.2019 частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, що автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії. Стверджує, що не зважаючи на рішення суду першої інстанції, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 05.05.2025 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, станом на момент подання апеляційної скарги, заява не розглянута, а відповідне рішення з цих питань суду та позивачу не надано.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 05.05.2025 (вх. № 13570/Ф-2000-25 від 05.05.2025 року), в якій просив:

- провести перерахунок та здійснювати виплати пенсії за вислугу років, з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, без оподаткування та нарахування військового збору та у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити подальші перерахунки пенсії та її виплати у розмірі 58800,01 грн, що становить 90% від суми заробітної плати, який становить 65333,34 грн, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01.05.2024;

- не застосовувати обмеження при нарахуванні та виплаті розміру пенсії в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000/25 повідомило позивача, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 по справі №520/1872/2020, позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90% без обмеження максимального розміру пенсії від суми заробітної плати, яка становить 41333,46 грн, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 13.12.2019. Зазначило, що відповідно до пункту 2 Постанови №1 у період дії воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї Постанови, не застосовуються до пенсії (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсії в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів. Вказало, що позивач не відноситься до вищезазначеної категорії осіб, таким чином виплата його пенсії провадиться з урахуванням Постанови №1.

Також, у листі від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000/25 відповідач звернув увагу, що для перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, позивачу необхідно звернутись з відповідною заявою та уточнюючими документами до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом осіб (сервісний центр) або через веб-портал послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID, що передбачено пунктом 1.1. Порядку №22-1. Відповідно до пункту 2.23 Порядку документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та рішення про відмову у перерахунку пенсії від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000-25, позивач ініціював даний спір.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення з розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.05.2025 про перерахунок пенсії.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для призначення (перерахунку) пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії, про перерахунок абр відмову в перерахунку пенсії). Водночас у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить вищенаведеним нормам.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, який набрав чинності 15.7.2015 (далі по тексту – Закон №1697-VІІ).

Відповідно до ч.12 ст.86 Закону №1697-VІІ, яка викладена в редакції Закону від 02.12.2014 №76-VIII і набрала чинності з 25.04.2015, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Протягом 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України відповідний порядок не було визначено.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 встановлено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, з 13.12.2019 підлягає застосуванню первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII, яка встановлює право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Абзацом 7 cт.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 piк» установлено у 2022 poці прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на мiсяць у розмiрi для працездатних осiб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 сiчня - 1600 гривень.

Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури вiдповiдно до частини третьої статті 81 Закону №1697-VII становить з 1 сiчня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осiб, а з 1 сiчня 2021 року становив 20 прожиткових мінімумів.

У зв`язку з пiдвищенням посадового окладу з 01.01.2022 у пенсiонерiв, яким призначено пенсiю за вислугу poків вiдповiдно до законiв України від 05.11.1991 №1789-ХІІ та від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру», у тому числi й у позивача, виникло право на перерахунок призначеної пенсiї згiдно з умовами, визначеними ч.20 cт.86 Закону №1697-VII в первиннiй редакцiї.

За обставинами справи, 15.04.2025 за №21-47 Харківською обласною прокуратурою ОСОБА_1 видана довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, в якій зазначено, що відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» та у зв`язку з початком роботи окружних прокуратур Харківської обласної прокуратури (наказ Генерального прокурора від 17.02.2021 №40) розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними станом на 01.01.2022, за відповідною (прирівняною) посадою – старший прокурор прокуратури району, складає: посадовий оклад - 40 000,00 грн; надбавка за вислугу років 40% - 16 000,00 грн; матеріальна допомога для оздоровлення – 4666,67 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань – 4666,67 грн. Всього грошове забезпечення складає 65333,34 грн.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 05.05.2025 (вх. № 13570/Ф-2000-25 від 05.05.2025), в якій, зокрема, просив провести перерахунок пенсії за вислугу років у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури у розмірі 58800,01 грн, що становить 90% від суми заробітної плати, яка становить 65333,34 грн, з урахуванням проведених виплат.

До заяв додано копію супровідного листа Харківської обласної прокуратури №21-3-18 від 15.04.2025 та копію довідки №21-47 від 15.04.2025 про розмір заробітної плати, виданої Харківською обласною прокуратурою.

Однак, перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки пенсійним органом проведено не було, незважаючи на існуючий обов`язок зі здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі отриманої довідки від №21-47 від 15.04.2025.

За матеріалами справи, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000/25 позивача повідомлено, що для перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, позивачу необхідно звернутись з відповідною заявою та уточнюючими документами до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом осіб (сервісний центр) або через веб-портал послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID, що передбачено пунктом 1.1. Порядку №22-1. Відповідно до пункту 2.23 Порядку документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Колегія суддів вважає такі посилання пенсійного органу формальними, оскільки відповідачем не вказано конкретних порушень Порядку №22-1, які б перешкоджали розглянути заяву позивача від 05.05.2025 по суті вимог.

Суд враховує, що зі змісту заяви від 05.05.2025 вбачається дійсний намір позивача щодо перерахунку призначеної пенсії в розмірі 90% від суми заробітної плати у розмірі 65333,34 грн (як зазначено у довідці від 15.04.2025 №21-47), без обмеження її максимального розміру, без оподаткування та нарахування військового збору та без застосування обмеження при нарахуванні та виплаті розміру пенсії в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025.

Вирішуючи питання, який повинен бути зміст заяви для призначення/перерахунку пенсії, Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17 висловив позицію про те, що заява про призначення/перерахунок пенсії, яка подана пенсіонером у довільній формі, відповідає вимогам Порядку №22-1.

У цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Тобто, відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Як встановлено вище, отримана відповідачем довідка Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, є достатньою та належною підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Також, суд враховує відсутність спору щодо визначення видів грошового забезпечення, які включені до довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправної бездіяльності, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Висновок суду першої інстанції про передчасність вимог позову про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 15.04.2025 №21-47 колегія суддів вважає помилковим, оскільки у зв`язку з надходженням довідки від 15.04.2025 №21-47 відповідач повинен провести відповідний перерахунок пенсії, чого зроблено не було.

Більше того, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000/25 пенсійним органом чітко зазначено, що позивач не відноситься до категорії осіб, до пенсії яких не застосовуються коефіцієнти, визначені пунктом 1 Постанови №1, тому виплата його пенсії провадиться з урахуванням Постанови №1.

Тобто, фактично пенсійний орган розглянув по суті заяву позивача від 05.05.2025 в частині вимог про не застосування обмеження при нарахуванні та виплаті розміру пенсії в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025.

За цим, посилання суду першої інстанції на неприйняття відповідачем рішення по суті вимог заяви позивача від 05.05.2025, колегія суддів вважає безпідставними.

Оскільки оновлена довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 містить інформацію про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними станом на 01.01.2022, за відповідною (прирівняною) посадою – старший прокурор прокуратури району, перерахунку підлягає пенсія з першого числа місяця, що йде наступним за місяцем, в якому виникли підстави для перерахунку пенсії, в даному випадку з 01.02.2022, а не з 01.01.2022, як помилково зазначає позивач.

З урахуванням вищенаведеного, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.02.2022 на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення) та здійснювати виплати, з урахуванням перерахунку вказаної пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без обмеження граничного розміру і проводити подальші перерахунки пенсії та її виплати у разі підвищення згідно з документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком, з огляду на їх передчасність, оскільки в цій частині права позивача не порушені, що підтверджується змістом листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000/25, в якому зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 по справі №520/1872/2020, позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90% без обмеження максимального розміру пенсії від суми заробітної плати, яка становить 41333,46 грн, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 13.12.2019.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів вважає, що вищевказані позовні вимоги не підлягають захисту судом і у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю їх заявлення.

Продовжуючи апеляційний розгляд справи, колегія суддів звертає увагу, що заяві від 05.05.2025 (вх. № 13570/Ф-2000-25 від 05.05.2025) позивач також просив пенсійний орган не застосовувати обмеження при нарахуванні та виплаті розміру пенсії в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у листі від 30.05.2025 №14734-13570/Ф-03/8-2000/25 повідомило позивача, що відповідно до пункту 2 Постанови №1 у період дії воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї Постанови, не застосовуються до пенсії (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсії в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів. Вказало, що позивач не відноситься до вищезазначеної категорії осіб, таким чином виплата його пенсії провадиться з урахуванням Постанови №1.

Надаючи правову оцінку діям відповідача в цій частині, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Своєю чергою, пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 № 1789-ХІІ були врегульовані питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.

Позивачеві пенсія за вислугу років призначена на підставі положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років (частина восьма статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ).

14.10.2014 прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.

Питання пенсійного забезпечення почали унормовуватись статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697- VІІ «Про прокуратуру».

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо, (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8- рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5- рп/2005, згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянин Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Застосовуючи зокрема наведені рішення Конституційного Суду України на підставі судового рішення позивачу призначено пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від заробітної плати (справа №520/1872/2020).

Призначення пенсії та її розмір не є предметом судової оцінки у межах цієї справи.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 46 Закону України № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1, яка застосовується з 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України № 1058-IV, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України № 1058-IV.

Таким чином, положеннями статті 46 Закону України № 4059-IX та Постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом України «Про прокуратуру», який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Як зазначено вище, у Постанова № 1 дійсно йдеться про розповсюдження дії її положень до правовідносин із обмеження розміру пенсії, призначеної, зокрема, за Законом України «Про прокуратуру» та передбачає, що пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що насамперед Законом України «Про прокуратуру» врегулювано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Так, частиною двадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697- VII «Про прокуратуру» передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIIІ внесені зміни до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, зокрема частину двадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697- VII «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Виходячи з викладеного, з 13.12.2019 частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, що автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що в Основному Законі України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6).

Згідно з приписами Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85).

Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; до його повноважень належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку України (частина перша статті 113, пункти 2,3,4 статті 116 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.07.016 № 5-рп/2016).

Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідність Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону, виходив із такого.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 06.10.2000, № Rес (2000)19 зазначено, що «у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури» (пункт 14).

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.10.2001 № 12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до частини другої статті 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України вважав за доцільне конкретизувати свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 03.10.2001 № 12-рп/2001, вказавши, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).

До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 09.10.2008 № 22- рп/2008, від 23.06.2009 № 15-рп/2009 (абзац другий підпункту 3.2 пункту З мотивувальної частини Рішення від 20.05.2010 № 14-рп/2010).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі, умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

За усталеною судовою практикою, сформованою у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі №360/1432/19, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та від 28.04.2021 у справі №640/3098/20, у разі наявності колізії між правовими актами різної юридичної сили слід застосовувати ієрархічний підхід, що ґрунтується на ієрархічній системі нормативно-правових актів, основу якої складає Основний закон держави - Конституція України, всі інші закони приймаються на підставі та відповідності до Конституції України та не можуть їй суперечити; в свою чергу підзаконні нормативно-правові акти приймаються на підставі та у відповідності до законів України.

Слід також зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статті 46 Конституції України.

Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

За приписами статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», можлива лише у випадку внесення відповідних змін до цього Закону. Інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до законів, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, яким пенсія призначена за Законом України «Про прокуратуру», положень статті 46 Закону України №4059-IX та Постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постанові Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №520/1317/25, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1, є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахування вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення та виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

При обранні способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, з метою повного та належного захисту прав позивача, колегія суддів, відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту порушеного права позивача, що в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивача та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати позивача пенсії за вислугу років з 01.02.2022 на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років з 01.02.2022 на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, а також визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати з 01.01.2025 пенсії позивача із застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постановою №1, та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 Постанови №1, з урахуванням раніше проведених виплат.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача є частково обґрунтованими.

При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.308 КАС України).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції – скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/17274/25 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.02.2022 на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.02.2022 на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 15.04.2025 №21-47 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення та виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко