Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №520/10826/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 р. Справа № 520/10826/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Єрьоміної Вікторії Анатоліївни на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025, по справі № 520/10826/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” №33/41-4990 від 10.02.2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11. 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” №33/41- 4990 від 10.02.2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11. 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” №33/41-4990 від 10.02.2022 року про розмір його грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі нової довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” №33/41-4990 від 10.02.2022 року про розмір його грошового забезпечення.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Судове рішення набрало законної сили.

В подальшому до суду надійшла заява представника позивача в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі № 520/10826/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 311261,33 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 заяву про зміну способу або порядку виконання рішення залишено без задоволення.

Представник позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про заміну способу і порядку виконання судового рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції.

Зазначав про не врахування судом першої інстанції того, що ч. 3 ст. 378 КАС України доповнено абзацом 2, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, що є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання рішення суду від 09.02.2023 року по даній справі здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області №33/41-4990 від 10.02.2022 року про розмір його грошового забезпечення, з 01.12.2019 року, зобов`язань, щодо виплати різниці в пенсії з 01.12.2019 по 30.04.2023 рішення суду від 09.02.2023 року не містить та вказане питання не було предметом судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Позивач, вважаючи, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі № 520/10826/22, яке набрало законної сили 14.03.2023, не виконується відповідачем у повному обсязі вже більше двох місяців, зазначає про наявність підстав для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахованої та не виплаченої пенсії у сумі 311261,33 грн.

Так, із матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” №33/41-4990 від 10.02.2022 року про розмір його грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі нової довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” №33/41-4990 від 10.02.2022 року про розмір його грошового забезпечення.

При цьому, вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 01.12.2019 за наслідками проведеного перерахунку, залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили.

Отже, у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов`язання відповідача вчинити дії щодо проведення перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки.

Таким чином, виходячи з резолютивної частини судового рішення, яке підлягало виконанню, враховуючи проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області №33/41-4990 від 10.02.2022 року про розмір його грошового забезпечення, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 року по справі №520/10826/22 виконано відповідачем.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги стосовно суті спірного питання щодо наявності підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення спростовуються наведеним вище.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Єрьоміної Вікторії Анатоліївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 по справі № 520/10826/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов