Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №480/5394/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Справа № 480/5394/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5394/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми, Сумська область,40009), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області від 29.05.2025 №263040017816 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 05.03.1996 по 30.12.1998;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 серпня 2023 року, тобто з дня, що настає після досягнення пенсійного віку, відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити виплату нарахованої пенсії за період з 03 серпня 2023 року по день фактичного призначення пенсії (2025 рік), включно з усіма передбаченими доплатами та індексацією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вона, будучи ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.08.2023 року отримала право на призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ (далі — Закон №1058). При цьому, 21.05.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії.

29.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії №263040017816.

Зокрема, позивачці було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки від 12.08.1980 року з 05.03.1996 року по 30.12.1998 року, оскільки наявне виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення з роботи.

Позивачка вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області протиправним та необґрунтованим, та акцентує увагу суду на тому, що вона має право на пенсію, в неї достатньо стажу. При цьому, за твердженнями позивачки, пенсію їй має бути призначено саме з дати набуття права на пенсію, тобто - з 03.08.2023 року, при досягненні 60 років.

Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія даної ухвали була направлена відповідачу через систему "Електронний суд" та отримана ним 10.07.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.25). Проте заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, відповідачем до суду не надало.

Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже 02.08.2023 року досягла 60 річного віку.

Право на призначення пенсії за віком визначено частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ (далі — Закон №1058).

21.05.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком.

29.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії №263040017816. Відмова вмотивована тим, що до страхового стажу не було зараховано період роботи згідно трудової книжки від 12.08.1980 року - з 05.03.1996 року по 30.12.1998 року, оскільки наявне виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення з роботи.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.02.1983 року, між позивачкою - ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 , було укладено шлюб та видане свідоцтво (копія свідоцтва в справі - серія НОМЕР_1 від 05.02.1983 року).

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області протиправним та необґрунтованим, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , у період з 05 березня 1996 року по 30 грудня 1998 року позивачка працювала на посаді головного бухгалтера в Приватному підприємстві “Анфілада”.

Запис про звільнення з вищевказаного підприємства здійснено на підставі наказу №14-к від 30.12,199 року, при цьому вказана дата має виправлення в частині року - із ”1999" на "1998". Це виправлення зроблено вручну без належного дублювання уточнюючим записом, однак його зміст чітко вказує на виправлення дати саме в межах одного дня (30 грудня), а не зміну суті запису чи змісту звільнення.

На підтвердження правильності зазначеної дати - 30 грудня 1998 року - у трудовій книжці міститься наступний запис про прийняття позивачки на нову посаду з 04 січня 1999 року на підставі наказу №1-К від 04.01.1999 року. Це свідчить про логічну послідовність подій, оскільки у разі реального звільнення 30.12.1999 року наступне працевлаштування 04.01.1999 року було б неможливим.

Таким чином, зазначене виправлення не викликає сумнівів у достовірності запису, підтверджується загальним змістом трудової книжки та не впливає на безперервність трудового стажу позивачки .

При цьому, позивачка у позові вказує на те, що з метою підтвердження відповідного трудового періоду, вона намагалася отримати архівну довідку з підтвердженням цього стажу. Однак це виявилося неможливим, оскільки архівні документи та/або архів установи перебувають на тимчасово окупованій території — у місті Маріуполь Донецької області, де внаслідок збройної агресії Російської Федерації доступ до документації втрачено, а органи державної влади України не здійснюють своїх повноважень.

Зважаючи на викладене, позивачка правомірно просить врахувати цей період трудової діяльності як частину її страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Позивачка обґрунтовано вважає, що на неї не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Згідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) в якій, зокрема, зазначено:

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника;

- трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;

- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

- записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;

- у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;

- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;

- по закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.

Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Так само на особу не можуть покладатись наслідки виправлень у трудовій книжці.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Слід звернути увагу суду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області не було здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей. додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивачки.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачки конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Отже є правомірними і підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області від 29.05.2025 року №263040017816 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 05.03.1996 року по 30.12.1998 рік.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18), від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження №К/9901/17572/18).

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, суд погоджується з позицією позивачки стосовно того, що право на призначення пенсії позивачка набула у 2023 році у зв`язку із досягнення пенсійного віку (60 років) та з огляду на набуття необхідного стажу - більше ніж 30 років.

Відповідно, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги стосовно призначити пенсію мені ОСОБА_1 саме з 02.08.2023 року, з урахуванням положень пункту 14б.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до пункту 14б.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

«Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:

за віком - з д н я , що настає з а д н е м д о с я г н е н н я пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;

у зв`язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;

за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України №2102- IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години^30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, вся територія Маріупольського району Донецької області за винятком с. Заїченко, с. Пікузи з 05.03.2022 до теперішнього часу віднесена до тимчасово окупованих територій.

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно довідки від 06.06.2025 року Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідно до пунктів 12, 15 Положення про базу даних - “Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655, надійшов витяг з наявною у Базі даних інформацію щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 20.03.2022 по 01.06.2025 громадянином України:

ОСОБА_1 21.03.2022 року в 12:05 здійснено виїзд.

ОСОБА_1 16.10.2022 року в 22:05 здійснено в`їзд.

ОСОБА_1 19.01.2023 року в 17:17 здійснено виїзд

ОСОБА_1 13.05.2025 року в 01:43 здійснено в`їзд.

Згідно довідки від 20.10.2022 № 3010-7501371174 ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи.

Виходячи з цього, суд допускає та вважає правомірними та обґрунтованими посилання позивача на те, що ОСОБА_1 , не могла звернутися з письмовою заявою про призначення пенсії 02.08.2023 року, після досягнення пенсійного віку, так як виїхала закордон у зв`язку з військовою агресією. Лише 21.05.2025року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Київський окружний адміністративний суд по справі №320/32866/23 від 17.12.2024 року: “Отже, як встановлено судом, позивач досягла пенсійного віку (60 років) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час дії воєнного стану в Україні, зареєстроване місце проживання позивача з 2003 року і по теперішній час м.Київ, яке, у період з 24.02.2022 до 30.04.2022 було територією бойових дій, із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернулась 16.01.2023, тобто у період дії воєнного стану в Україні. На підставі наведеного, за результатами розгляду заяви позивача від 10.07.2023, у якій вона фактично виявила бажання, щоб її пенсія обчислювалась з урахуванням положень підпункту 14- 6.2 пункту 14-брозділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у відповідача виник обов`язок призначити їй пенсію за віком не з дня звернення (16.01.2023), а з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, тобто з 15.09.2022. Таким чином, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. ”.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 , досягла пенсійного віку (60 років) ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії воєнного стану в Україні, зареєстроване місце проживання позивача з 2000 року і по теперішній час м. Маріуполь Донецької області, яке, у період з 05.03.2022 по теперішній час віднесена до тимчасово окупованих територій, із заявою про призначення пенсії за віком позивачка звернулась 21.05.2025, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Отже, суд погоджується з твердженнями позивачки стосовно того, що у відповідача виник обов`язок призначити їй пенсію за віком не з дня звернення (21.05.2025), а з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, тобто з 03.08.2023. Таким чином, позовні вимоги у цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача здійснити виплату нарахованої пенсії за період з 03 серпня 2023 року по день фактичного призначення пенсії (2025 рік), включно з усіма передбаченими доплатами та індексацією, суд зазначає наступне:

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання щодо виплати пенсії з усіма передбаченими доплатами та індексацією, є передчасним. На момент звернення до суду з даним позовом, порушене право позивачки виключно на призначення пенсії у зв"язку з наявністю стажу понад 30 років. Спору щодо ненарахування пенсії, або спору щодо нарахування пенсії але без усіх передбачених доплат та індексації позивачці, на час звернення останньої у цій справі до суду, не існувало.

Отже, в даній частини позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв"язку з їх передчасністю.

Отже, позов належить задовільнити частково.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., сплачений згідно з квитанцією від 03.07.2023р. (а.с. 5).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області від 29.05.2025 №263040017816 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 05.03.1996 по 30.12.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 серпня 2023 року - тобто з дня, що настає після досягнення пенсійного віку, відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець