Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №420/41742/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41742/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України № 2232-XII;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України № 2232-XII..

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Держаної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). У зв`язку із закінчення строку контракту про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом «ж» (у зв`язку із закінчення строку служби) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку дії контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу». Листом відповідач повідомив, що відповідно до частини третьої статі 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракти про проходження військової служби, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, продовжуються понад установлені строки до його закінчення. Оскільки на теперішній час воєнний стан в України продовжено, контракт позивача продовжений понад встановлені строки на період дії військового стану. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

06.01.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що згідно зі статтею 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни, які перебувають на військовому обліку та мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили базову військову службу, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з дотриманням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Пунктом 2 частини 8 статті 23 Закону № 2232-XII визначено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини 5 статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини 5 статті 26 цього Закону. Частиною 8 статті 23 Закону № 2232-XII визначено, що в особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною 4 цієї статті. Отже, в умовах правового режиму воєнного стану, укладені контракти про проходження військової служби, строк дії яких сплинув, підлягають автоматичному продовженню понад установлену тривалість до завершення воєнного стану або до настання інших визначених законом підстав. Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Позивача щодо звільнення з військової служби в умовах правового режиму воєнного стану.

15.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Держаної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

22.10.2024 року між начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Держаної прикордонної служби України та ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу.

Відповідно до п.3 Контракту, цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 1 (один) рік з 22 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2025 року.

19.11.2025 року позивач звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держаної прикордонної служби України із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Листом від 21.11.2025 року начальник НОМЕР_2 прикордонного загону повідомив, що в умовах правового режиму воєнного стану, укладені контракти про проходження військової служби, строк дії яких сплинув, підлягають автоматичному продовженню понад установлену тривалість до завершення воєнного стану або до настання інших визначених законом підстав. Розірвання таких контрактів з підстави спливу строку не допускається, за винятком випадків, прямо передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, що дозволяють припинення контракту під час дії воєнного стану.

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-ХІІ (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону, у частині п`ятій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

Так, за приписами пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Пунктом 305 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.

Згідно із п.26 Положення № 1115/2009, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Підпунктом 1 пункту 27 Положення № 1115/2009 передбачено, що днем припинення (розірвання) контракту є, зокрема, день закінчення строку контракту.

Так, відповідно до абз.9 п.41 Положення № 1115/2009, під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Про продовження строку контракту про проходження військової служби видається наказ.

У відповідності до пп.1 п. 306 Положення № 1115/2009 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас, відповідно до абз. 6 п. 20 Положення №1115/2009 під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, а також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан та загальна мобілізація.

Висновки суду.

Із змісту наведених вище норм вбачається, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за контрактом, який укладено під час дії воєнного стану, у разі закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.

Отже, на час закінчення контракту та подання позивачем рапорту про звільнення законодавець у Положенні №1115/2009 допускав можливість продовження військової служби за новим контрактом на визначений строк, а не лише до закінчення воєнного стану. Інше тлумачення правових норм з огляду на приписи абз. 6 п. 20 Положення №1115/2009 нівелювало б запроваджену законодавцем передбачену пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону підставу звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній наказ про продовження ОСОБА_1 строку контракту про проходження військової служби.

Посилання відповідача у листі від 21.11.2025 року на ч.3 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є протиправним та необґрунтованим.

Водночас, за правилами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся, суд приходить до висновку про зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 військової служби Державної прикордонної служби України, у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 19.11.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.11.2025 року про звільнення з військової служби Державної прикордонної служби України, у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко