Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №640/29092/21 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 рокусправа № 640/29092/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13.10.2021 звернулося Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі – позивач АТ «Львівгаз») з позовом до Державної податкової служби України (далі – відповідач, ДПС України), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби України №2672/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 07.07.2021.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 20.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, за результатами якого справа передана на розгляд та вирішення Львівському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р.

Ухвалою суду від 24.03.2025 справу №640/29092/21 прийнято до провадження та вирішено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що судові витрати, відшкодовані платнику податків на підставі судового рішення не є додатковим благом, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача щодо надання податкової консультації. Однак надана відповідачем консультація суперечить вимог законодавства та не у повній мірі ґрунтується на нормах Податкового кодексу України, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що АТ Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернувся до ДПС із зверненням для отримання індивідуальної податкової консультації, в якому посилається на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, Львівського апеляційного суду але не вказує ані номер справи, ані суті спору, чи був позивачем або відповідачем по справі. Виходячи з цього не можна зробити висновків чи була ця справа такої складності, що передбачала об?єктивної необхідності залучення адвоката для надання професійної правничої допомоги замість представництва інтересів в суді юристом з власного штату. Адже положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи. Юридичною особою на підставі рішення суду відшкодовуються платнику податку - фізичній особі судові витрати (витрати пов?язані з розглядом справи та судовий збір), то сума таких відшкодованих витрат включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому, юридична особа має виконати усі функції податкового агента, визначені Податковим кодексом України, що і було зазначено в наданій індивідуальній податковій консультації №2672/ІК/99-00-04-03-03-06 від 07.07.2021. Вважає, що індивідуальна податкова консультація від 07.07.2021 №2672/ІПК/99-00-04-03-03-06, є обгрунтована, правомірна та не несе за собою скасування чи поновлення документів прийнятих контролюючим органом до відповідного платника.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повністю. Додатково вказав, що у разі невиконання рішення суду, а саме невиплати чітко вказаної суми відшкодування судових витрат позивач має право вимагати вжиття заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та Кодексом адміністративного судочинства України.

Після прийняття справи до провадження відповідача подав пояснення, в яких вказав, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулося до ДПС України з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з питання оподаткування судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом: справи, відшкодованих позивачу у відповідності до постанови суду, зокрема, чи включаються відшкодовані судові витрати до складу місячного (річного) оподаткованого доходу позивача: чи с об`єктом оподаткування: якими податками оподатковується; та чи є відшкодовані витрати додатковим благом в розумінні норм Кодексу, та хто має виступати податковим агентом. З порушеного питання ДПС надана індивідуальна податкова консультація листом від 07.07.2021 № 2672/ІПК/99-00-04-03-03-06, де вказано, що у разі якщо юридичною особою на підставі рішення суду відшкодовуються платнику податку - фізичній особі судові витрати (витрати, пов`язані з розглядом справи та судовий збір), то сума таких відшкодованих витрат включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа має виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом. Водночас відповідно до пункту 18.2 статті 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків. Отже, висновки спірної податкова консультація є обґрунтованими та жодним чином не протирічать положенням чинного законодавства України. При цьому, не виправдання прийнятою ДПС України спірною податковою консультацією сподівань та очікування позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, пояснень, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» зареєстроване як юридична особа 27.10.1994, податковий номер платника податків: 03349039; основний вид економічної діяльності: 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Позивач подав до ДПС України звернення від 11.03.2021 на отримання індивідуальної податкової консультації з питань щодо включення до складу доходу позивача судових витрат, які компенсовані на підставі рішення суду; визначення податкового агента та що є джерелом сплати «ПДФО І ВЗ».

Відповідач за результатами розгляду звернення надав індивідуальну податкову консультацію від 07.07.2021 № 2672/ІПК/99-00-04-03-03-06, відповідно до якої у разі якщо юридичною особою на підставі рішення суду відшкодовуються платнику податку - фізичній особі судові витрати (витрати, пов`язані з розглядом справи та судовий збір), то сума таких відшкодованих витрат включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому, юридична особа має виконати усі функції податкового агента, визначені Податковим кодексом України. Водночас відповідно до пункту 18.2 статті 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі – ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 52.2 статті 52 ПК України передбачено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Положеннями пункту 53.1. статті 53 ПК України визначено, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Відповідно до пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, з викладених норм податкового законодавства висновується, що індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою обов`язково має містити фактичні висновки контролюючого органу з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства платником податків, що повинен містити конкретні роз`яснення платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Податкова консультація (індивідуальна) як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №805/112/16-а, від 17.04.2018 у справі №826/2032/16, від 22.10.2019 у справі №520/10111/18, від 28.01.2020 у справі №804/8131/16.

При цьому, платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Тобто, за результатами індивідуальної податкової декларації платник податків повинен зрозуміти як йому діяти за конкретних фактичних обставин з урахуванням чинного правового регулювання відносин у сфері податків, з метою недопущення з його боку будь-яких порушень закону.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.12.2020 року у справі №805/112/16-а, від 13.08.2021 у справі №816/1510/16.

Під час розгляду справи суд встановив, що індивідуальна податкова консультація №2672/ІК/99-00-04-03-03-06 від 07.07.2021 не містить висновку контролюючого органу з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, а лише норми законодавства. При цьому, така індивідуальна податкова консультація не містить висновків щодо всіх питань, які викладені позивачем у зверненні.

Суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків контролюючого органу.

При цьому, індивідуальна податкова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації.

Рекомендація стосовно конкретної ситуації, що виникла у платника податків, має чітко зазначатись в тексті індивідуальної податкової консультації та не створювати додаткові обов`язки для позивача як платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №826/27228/15.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Водночас положення підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначають перелік доходів платника податку, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Під час надання індивідуальної податкової консультації відповідач покликався на підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, згідно з яким дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Водночас позивач запитував про правильність оподаткування судових витрат, які компенсовані на підставі рішення суду.

Отже, спірним у даному випадку є визначення відшкодованих судових витрат та їх правова природа.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Водночас розгляд та вирішення судом публічно-правового спору, участь у адміністративному процесі, вчинення окремих процесуальних дій, обумовлює фінансові витрати, а саме судові.

Питання судових витрат у адміністративному процесі врегульоване главою 8 КАС України.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін у справі, що пов`язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.

При цьому, можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, а отже фактично передбачає компенсацію збитків/матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.

Таким чином, компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку із зверненням за судовим захистом.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду в постанові від 22.01.2020 у справі №520/5925/19 колегія суддів дійшла висновку, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку із зверненням за судовим захистом.

При цьому, у постанові роз`яснено, що вирішуючи питання необхідності оподаткування доходу у вигляді отриманих платником податків сум відшкодування судових витрат, податковим органом не враховано положення абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Так, в оскаржені індивідуальній податковій консультації зазначено, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Однак відповідачем як не зазначено і не досліджено питання правового застосування абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України у ситуації позивача, так і не досліджено правової природи судових витрат в контексті того чиє вони збитками, завданими платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Позивач у зв`язку із захистом своїх порушених прав та їх відновленням звертався до суду та поніс судові витрати у виді судового збору.

Однак відповідачем під час надання індивідуальної податкової консультації жодним чином не надано оцінки того, як саме оподатковуються судові витрати, яка їх природа та порядок сплати податків та зборів.

Вказане свідчить про те, що надана індивідуальна податкова консультація здійснена без урахування вказаних положень законодавства в їх комплексному взаємозв`язку та суперечила вимогам чинного на той час законодавства.

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Індивідуальна податкова консультація, надана позивачу, не відповідає викладеним критеріям, порушує права та законні інтереси позивача.

У зв`язку з викладеними обставинами, суд дійшов висновку, що оскаржена індивідуальна податкова консультація є протиправна та її належить скасувати.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладена суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позову слід задовольнити повністю.

Сплачений позивачем судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України відшкодовується в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2672/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 07.07.2021.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ЄДРПОУ 43005393) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, місто Львів, вул. Золота, 42; ЄДРПОУ 03349039) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами та доповненнями) подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кравців Олег Романович