Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №360/2507/25 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2507/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (далі також - відповідач 1), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі також - відповідач 2, ДП «Інфоресурс»), в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в частині порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі: «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує»», сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням відомостей про послідовність здобуття освіти: «Так, не порушує».

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зарахований 20.10.2025 на навчання до магістратури до Київського кооперативного інституту бізнесу і права (форма навчання: денна, D2 - Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок).

24.10.2025 позивачу видано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 800550. В даній довідці в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «НІ, порушує».

Позивач на сьогодні має здобутий ступінь освіти «бакалавр» (освітній ступінь здобувався в Державному закладі «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Відомостей про отримання позивачем диплома магістра Єдина державна електронна база з питань освіти не містить.

Позивач вважає, що інформація в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 800550 не відповідає нормам чинного законодавства України.

З метою внесення змін до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 800550, зокрема щодо формулювання поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «НІ, порушує», позивач звертався із відповідною заявою до Міністерства освіти і науки України.

Однак, у внесенні вищевказаних змін позивачу відмовлено.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 19.01.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, вказує, що за Законом України «Про вищу освіту», вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.

Повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 12.08.2021 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», відрахований 18.01.2024 як такий, що не вийшов з академічної відпустки.

Згодом позивач 20.10.2025 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Київського кооперативного інституту бізнесу і права.

Отже, відповідач 1 вказує, що протягом часу понад два роки позивач набував сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей за освітнім рівнем «магістр». А згодом зарахований на той самий рівень до іншого навчального закладу.

Відтак, на думку відповідача 1, позивач повторно набуває компетентностей за таким самим рівнем освіти, та означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.

Таким чином, позивач здобуває освіту непослідовно. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Також Міністерство освіти і науки України вважає, що не порушувало права і законні інтереси позивача, не вносило до ЄДЕБО відомості стосовно позивача. Відповідні дії із внесення відомостей до ЄДЕБО здійснюють суб`єкти освітньої діяльності.

Натомість, на Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на Державне підприємство «Інфоресурс» технічні функції, а тому відповідачі у спірних правовідносинах не виконували та не можуть виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача.

Відповідач 2 також заперечує проти задоволення позовних вимог, про що 22.01.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, вказує, що він не є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення відповідачем 2 владних повноважень у спірних правовідносинах.

Відповідач 2 законодавчо не уповноважений владно керувати поведінкою позивача, а останній відповідно не зобов`язаний виконувати вимоги відповідача 2.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Міністерство освіти і науки України є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Також відповідач 2 зазначає, що внесення до Єдиної електронної бази та підтримання в Єдиній електронній базі в повному, актуальному та достовірному стані інформації щодо здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, не відноситься до компетенції відповідачів. Вчинення зазначених дій відноситься до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 29.12.2025 № 2191854.

З наданих відповідачем відомостей про історію навчання здобувача освіти - ОСОБА_1 вбачається наступне:

- у період з 01.09.2017 по 30.06.2021 позивач навчався в Державному закладі «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», у розділі «Параметри навчання» зазначено - «Бакалавр (Форма: Денна) Бюджет 101 Екологія», у розділі «Поточний статус навчання» зазначено - «Завершено навчання (Картка: 7024630)»;

- у період з 01.09.2021 по 31.01.2024 позивач навчався в Державному закладі «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», у розділі «Параметри навчання» зазначено - «Магістр (Форма - Денна) Бюджет 206 Садово-паркове господарство», при цьому у розділі «Поточний статус навчання» зазначено - «Відраховано із ЗО (Інша: Наказ №169/1-ВК від 18.01.2024 (як такого, що не вийшов з академічної відпустки)) (Картка: 9581929)»;

- у третьому пункті історії про навчання мітиться запис про скасування запису про навчання в Київському кооперативному інституті бізнесу і права;

- у четвертому пункті історії про навчання містяться відомості про зарахування позивача на навчання до Київського кооперативного інституту бізнесу і права, у розділі «Параметри навчання» зазначено - «Магістр (Форма: Денна) Контракт D2 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок», у розділі «Поточний статус навчання» зазначено - «Зараховано (Картка: 12991181)», «Дата початку навчання» - 21.10.2025, «Дата завершення навчання» - 01.03.2027.

Також відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 24.10.2025 № 800550, зокрема, розділу «Інформація про поточне здобуття освіти» ОСОБА_1 навчається в Київському кооперативному інституті бізнесу і права, ступінь/рівень освіти - магістр, форма здобуття освіти - денна, код та назва спеціальності/професії - D2 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок.

У розділі «Інформація про документи про освіту» вищевказаної довідки про здобувача освіти зазначено: диплом бакалавра серії НОМЕР_2 , виданий 30.06.2021 Державним закладом «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Суд зазначає, що відомості, наявні в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо документів про освіту та інформації про навчання позивача не є спірними у даній справі.

При цьому, у згаданій довідці про здобувача освіти, а саме в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту»» зазначено - «Ні, порушує».

Позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою від 03.11.2025, в якій просив внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

За результатами розгляду вказаної заяви Міністерства освіти і науки України листом від 04.12.2025 № 3/10785-25 повідомило, зокрема, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 12.08.2021 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», відрахований 18.01.2024 як такий, що не вийшов з академічної відпустки. 20.10.2025 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Київського кооперативного інституту бізнесу і права. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. З огляду на зазначене, підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки відсутні.

Позивач, вважаючи протиправною відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо нього, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Частиною першої статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII.

Пунктом 2 вказаного додатку передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти; для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров`я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора)-інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров`я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор)-інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб.

Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти. У ній, зокрема, міститься така графа «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «ТАК/НІ».

Отже, з урахуванням наведеного, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

При цьому, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними в Єдиній державній електронній базі з питань освіти із зазначенням в ній відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

Як встановлено судом, на ім`я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 24.10.2025 № 800550, де у відповідній графі, яка має назву - «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», тобто в якій вказуються відомості чи не порушує особа послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», зазначено - «Ні, порушує».

Суд зазначає, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту».

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про освіту» фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого (пункти 5, 19) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частина перша статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Здобувачами вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Відповідно до частини другої згаданої статті здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра (абзац другий частини п`ятої статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).

За змістом частин першої, другої статті 6 наведеного Закону атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.

Також за приписами статті 40 Закону України «Про освіту» після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну, фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації.

Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що позивач у 2021 році закінчив навчання в Державному закладі «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» та отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_2 від 30.06.2021, що відноситься до рівня вищої освіти: перший (бакалаврський) рівень.

В подальшому 12.08.2021 позивач був зарахований до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» з параметрами навчання - «Магістр (Форма: Денна) Бюджет 206 Садово-паркове господарство», однак з 31.01.2024 відрахований із закладу освіти на підставі наказу від 18.01.2024 № 169/1-ВК, як такий, що не вийшов з академічної відпустки.

З 20.10.2025 позивач зарахований на навчання за освітнім рівнем магістр (форма: денна) за контрактом до Київського кооперативного інституту бізнеса і права, до закінчення строку навчання 01.03.2027.

Тобто, на момент формування відповідної довідки про здобувача освіти, позивач в жодному із учбових закладів не отримав диплом магістра, який відноситься до рівня вищої освіти: другий (магістерський) рівень, що вказує на те, що позивач фактично не здобув вищої освіти за відповідним освітнім ступенем магістр.

За таких обставин, суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки позивач здобуває другий рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним перший рівень вищої освіти.

На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у вищому навчальному закладі за рівнем вищої освіти - магістр, оскільки останній був відрахований з такого закладу не завершивши навчання та не отримавши передбаченого законом документа про відповідний ступінь вищої освіти, а отже він не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня магістр й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому вищому навчальному закладі за рівнем освіти магістр, не може вважатись таким, що здобуває освіту того ж рівня (магістр).

Суд критично оцінює посилання відповідача 1 на його ж лист від 03 червня 2024 року № 1/9758 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований (керівникам закладів професійної (професійнотехнічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та ДП «Інфоресурс»), й спірних у цій справі правовідносин не врегульовує.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 07.11.2025 у справі № 160/31314/24, від 11.11.2025 у справі № 280/11497/24, від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24, від 25.11.2025 у справі № 160/34591/24, у подібних правовідносинах.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.11.2025 у справі № 160/30918/24 також зазначив, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак є ключовим критерієм для підтвердження того, що навчання є основним пріоритетом і не є способом уникнення військової служби. Законодавством встановлено чітку послідовність освітніх рівнів: базова середня освіта, професійна (професійно-технічна), фахова передвища, вища освіта (бакалавр, магістр) та аспірантура/докторантура. Послідовним вважається здобуття наступного рівня освіти після успішного завершення попереднього. Наприклад, вступ на магістратуру після бакалаврату, або на бакалаврат після фахового молодшого бакалавра/молодшого спеціаліста. Закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем. Порушенням послідовності вважається, якщо особа одночасно або повторно здобуває освіту того ж самого або нижчого рівня, вже маючи завершений вищий рівень освіти. Наприклад, якщо особа з дипломом магістра вступає на ще одну магістерську програму або на бакалаврат, це розцінюється як порушення послідовності.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем послідовності здобуття рівнів освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» з тих підстав, що позивач уже здобував освіту за рівнем, який був подібний наявному у нього рівню освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти.

Щодо питання повноважень відповідача 1 на внесення інформації про здобувача освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, суд зазначає таке.

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 року № 872 (далі - Положення № 872).

Це Положення визначає механізм функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - Єдина електронна база) в галузі освіти як інтегрованої інформаційної системи, що забезпечує збирання, створення, реєстрацію, накопичення, зберігання, зміну, використання, поширення та захист інформації про суб`єктів освітньої діяльності, вступників до закладів освіти, здобувачів освіти, документи про освіту (науковий ступінь), педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, порядок її ведення.

Пунктами 4, 5 Положення № 872 визначено, що власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс”, що належить до сфери управління МОН (далі - адміністратор).

МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Суб`єктами ведення Єдиної електронної бази є МОН, адміністратор, Державна служба якості освіти, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні заклади освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, а також суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, які провадять освітню діяльність на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти незалежно від форми власності та сфери управління, Український центр оцінювання якості освіти, державна наукова установа “Інститут освітньої аналітики”, інші підприємства, установи, організації, що у випадках, визначених законодавством у сфері освіти, вносять та отримують інформацію з Єдиної електронної бази.

Головним призначенням Єдиної електронної бази є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією у сфері освіти (пункт 7 Положення № 872).

Відповідно до пункту 9 Положення № 872 для виконання суб`єктами ведення Єдиної електронної бази функцій, визначених цим Положенням, адміністратор надає (організовує та підтримує) доступ до Єдиної електронної бази користувачам на підставі:

наказу МОН - користувачам від МОН;

наказу (розпорядження) адміністратора - користувачам від адміністратора;

заяви суб`єкта ведення Єдиної електронної бази про організацію доступу до Єдиної електронної бази, що обов`язково містить інформацію про нього або його відокремлений підрозділ, дані його користувача (користувачів), якому (яким) надається доступ до Єдиної електронної бази, визначені підпунктом 6 пункту 14 цього Положення, - користувачам від інших суб`єктів ведення Єдиної електронної бази.

За приписами пункту 24 Положення № 872 МОН, зокрема:

вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази;

здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в Єдиній електронній базі згідно із законодавством у сфері захисту інформації;

використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти;

вносить до Єдиної електронної бази іншу інформацію, визначену законодавством у сфері освіти;

встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення Єдиної електронної бази;

визначає перелік інформації, доступ до якої надається суб`єктам ведення Єдиної електронної бази;

здійснює інші повноваження, передбачені Законом України “Про публічні електронні реєстри” та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами пунктів 25, 26 Положення № 872 адміністратор здійснює повноваження, передбачені Законом України “Про публічні електронні реєстри” для адміністраторів реєстрів та Законом України “Про освіту”, а також вносить до Єдиної електронної бази інформацію в порядку та обсягах, визначених МОН.

Органи управління у сфері освіти в межах своїх повноважень:

1) контролюють своєчасність внесення підпорядкованими суб`єктами ведення до Єдиної електронної бази повної, актуальної та достовірної інформації про здобувачів освіти, іншої інформації, визначеної законодавством у сфері освіти;

2) здійснюють в Єдиній електронній базі дії у порядку та обсягах, визначених МОН.

Відповідно до пункту 32 Положення № 872 суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що провадять освітню діяльність у сферах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти, незалежно від форми власності та сфери управління:

1) вносять до Єдиної електронної бази з накладенням у випадках, визначених МОН, кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника, а також підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14-17 цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми здобуття освіти особа подавала заяви в електронній формі), інформації, що згідно з цим Положенням передається до Єдиної електронної бази з інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) та реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування);

2) здійснюють в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених МОН.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 дійшов висновку, що формування інформації з Єдиної державної електронної бази з питань освіти для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міністерство освіти і науки України як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт. Формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Також у постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24 Верховний Суд дійшов висновків, зокрема, що Міносвіти має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням «Так, не порушує» у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII у разі неправильного формування довідок про здобувачів освіти, зокрема у випадках, якщо особа здобула лише повну загальну середню освіту і розпочала навчання у вищому навчальному закладі, але не завершила його (не отримала диплом), та потім вступила до цього ж або іншого навчального закладу, на той самий або інший рівень освіти.

Відтак, в межах спірних у даній справі правовідносин саме відповідач 1 має забезпечити формування нової довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача, із зазначенням «Так, не порушує» у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.

Відтак, позовні вимоги у відповідній частині, звернені до Міністерства освіти і науки України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо позовних вимог, звернутих до ДП «Інфоресурс», суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24, серед іншого, вказав: «ДП «Інфоресурс» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти. […] За таких обставин належним відповідачем у справі є Міносвіти, а позовні вимоги до ДП «Інфоресурс» не підлягають задоволенню.».

Отже, виходячи з вищевикладеного та аналізу приписів Положення № 872, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача 2 задоволенню не підлягають, оскільки останній є лише адміністратором Єдиної державної електронної бази з питань освіти, не є суб`єктом владних повноважень та не уповноважений вносити інформацію щодо дотримання позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача 1, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, встановлені судом обставини, обсяг задоволених позовних вимог, а також спосіб захисту порушених прав особи, обраний Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку буде прийняття рішення про:

- визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана позивачу, із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує»;

- зобов`язання Міністерства освіти і науки України сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти позивачу із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн, що підтверджується квитанціями від 23.12.2025 № 2183-5241-4867-0037 та від 03.01.2026 № 920В-5359-1МК2-НТ9М.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та задоволена частина вимог стосується виключно дій відповідача 1, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 у розмірі пропорційно до розміру задоволених вимог, - у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (ідентифікаційний код 38621185, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10), Державного підприємства «Інфоресурс» (ідентифікаційний код 37533381, місцезнаходження: м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 18.02.2026.

Суддя О.М. Качанок