Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №320/50167/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Київ справа №320/50167/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 45 рішення Міністерства оборони України, оформленого Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 1/В від 12 січня 2024 року, згідно яким позивача відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- визнати виключними, поважними та не залежними від позивача обставини пропуску трьох місячного терміну, які виникли за наявності об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами;

- зобов`язати комісію МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути документи позивача та призначити одноразову грошову допомогу в зв`язку з втратою працездатності без встановлення інвалідності отриманої під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримав травму під час проходження військової служби, яка пов`язана із захистом Батьківщини. Позивачу встановлено 25% втрати працездатності. Проте відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з пропуском тримісячного строку після звільнення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

20.02.2025 Відповідач подав відзив на позов, де зазначив, що позивача звільнено з військової служби 11.04.2023, а втрату працездатності встановлено 08.08.2023, тобто понад тримісячний термін після звільнення. Крім того, позивач самостійно звернувся до штатної ВЛК.

10.03.2025 Позивач подав відповідь на відзив у якій підтримав доводи позовних вимог.

Також у відповіді на відзив на позовну заяву позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог ч. 4 статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду даної справи є правомірність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання відповідної комісії, яким позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності без встановлення інвалідності, отриманої під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини, а також питання щодо наявності підстав для поновлення пропущеного тримісячного строку та зобов`язання відповідача повторно розглянути подані позивачем документи з метою вирішення питання про призначення відповідної допомоги. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.

Згідно з ч. 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).

Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та здійснення розгляду справи з викликом сторін, отже в задоволенні клопотання – відмовити.

11.03.2025 Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив військову службу за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

17.03.2022 року позивач отримав травми під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини.

Рішенням комісії від 01.04.2023 №3410 визнано травму тяжкою, пов`язано з захистом Батьківщини, та визнано позивача не придатним до військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 № 193 позивача звільнено з військової служби.

За довідкою МСЕК Серія 12ААА №071825 від 08.08.2023 встановлено ступінь втрати професійної працездатності становить 25%.

Пунктом 45 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.01.2024 р. №1/в позивачу відмовлено у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки втрату працездатності встановлено понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною 1 ст.16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975.

Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018р. у справі №161/69/17 та від 12.03.2019р. у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024р., повертаючи справу №540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суд доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Позивача звільнено з військової служби 11.04.2023 тобто тримісячний строк закінчувався 11.07.2023 а довідка МСЕК встановлення часткової втрати працездатності датована 08.08.2023.

Проте, суд виходить з того, що позивача звільнено з військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії у в`язку з визнанням його непридатним до військової служби за станом здоров`я внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби та пов`язаної із захистом Батьківщини.

Крім того суд, суд враховує, що висновку МСЕК про встановлення позивачу часткової втрати працездатності передували тривалі медичні обстеження та проходження відповідних медичних комісій, у в`язку з чим тримісячний строк було пропущено лише на 28 днів.

Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк з об`єктивних, незалежних від нього причин.

Відтак, оскаржуване рішення про відмову у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є протиправним та належить скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, суд виходить з того, що задоволення такої вимоги буде втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В контексті приписів ч. 2 ст. 2 КАС України рішення відповідача про відмову у призначенні спірної допомоги не є таким, що прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправним та скасування пункту 45 рішення Міністерства оборони України, оформленого Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 1/В від 12 січня 2024 року, згідно яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визнання, поважними та не залежними від позивача обставини пропуску трьох місячного терміну, які виникли за наявності об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами, зобов`язання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути документи ОСОБА_1 в зв`язку з втратою працездатності без встановлення інвалідності отриманої під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 45 рішення Міністерства оборони України, оформленого Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 1/В від 12 січня 2024 року, згідно яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

Визнати, поважними та не залежними від позивача обставини пропуску трьох місячного терміну, які виникли за наявності об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами;

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022; адреса: пр-т Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168) з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) в зв`язку з втратою працездатності без встановлення інвалідності отриманої під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.