Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №240/26671/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Житом справа № 240/26671/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 у категорії військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_4 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позову вказує, що з військово-облікового документа позивача вбачається, що його виключення з військового обліку відбулось 28.02.2002 та було здійснено ІНФОРМАЦІЯ_6 , однак відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на даний час не співпадають з данини паперового військово-облікового документа позивача. Виключення позивача з військового обліку відбувалося на підставі ст. 79а Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, про що зроблено відповідні записи у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 , що є належним підтвердженням його непридатності до проходження військової служби. Із 28.02.2002 позивач не проходив ВЛК та не вчиняв будь-який дій по постановці на військовий облік. Позивач у позові зазначає, що виключення особи з військового обліку є невідворотною подією. Позивач вважає, що ці дії ІНФОРМАЦІЯ_7 порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 , які підлягають захисту в судовому порядку. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 25.11.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов`язала відповідача надати докази.

Копію ухвали відповідач отримав в електронному кабінеті підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС 25.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Саном на дату розгляду справи витребувані судом документи відповідачем не надано, відзив на позовну заяву до суду не надіслано, а тому, в силу приписів ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З військового квитка позивача № НОМЕР_2 вбачається, що:

08 квітня 1988 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 Позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час по гр.І ст. 24 розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1973 р. №185), підлягає переогляду 08.04.1993 (а.с. 15 на звороті).

28 лютого 2002 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 позивача визнано непридатним з виключенням з військового обліку по гр. 2 ст. 79а розкладу хвороб (наказ МО 1994 р. №2) (а.с. 16 та на звороті).

Встановлено, що у військово - обліковому документі Резерв + (а.с. 11) міститься інформація, щодо позивача, наступного змісту:

військовозобов`язаний;

ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

дані уточнено вчасно (07.07.2024);

постанова ВЛК: Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;

дата ВЛК: 08.04.1988;

розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку;

причина розшуку: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.

До позову додано копію заяви адвоката в інтересах ОСОБА_1 від 06.10.2025 у якій просить ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про виключення його з військового обліку, а також дані щодо постанови ВЛК від 28.02.2002 (а.с. 12-13). У додатках до заяви вказано: копію паспорта, РНОКПП, військового квитка, військово-облікового документу Резерв +.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2025 адвокатом в інтересах ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_9 , у якому просить надати копію результатів ВЛК ОСОБА_1 або повідомити причину неможливості надати такі документи (а.с. 8).

Листом від 18.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь на адвокатський запиту у якій повідомив: "Будь - яка інформація про проходження 28.02.2002 військовозобов`язаним ОСОБА_2 військово-лікарської комісії, в ІНФОРМАЦІЯ_10 , відсутня". При цьому повідомлено про наявність в електронній базі ЄДРПВР АІТС "Оберіг" інформації про рішення призовної комісії за результатами проходження 08.04.1988 (а.с. 10).

Звертаючись до суду позивач вважає, що 28.02.2002 пройшовши ВЛК, за наслідком якого його визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку, що є невідворотною подією, відповідач безпідставно вніс відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 у категорії військовозобов`язаний.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на момент виникнення даних спірних правовідносин та на дату розгляду справи.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII ( далі - Закон № 2232-XII) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування (ч.2).

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16 березня 2016 року № 1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1951-VIII визначено, що основними завданнями Реєстру є зокрема, ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Частиною 8 статті 5 Закону № 1951-VIII встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч.9 статті 5 Закону № 1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1951-VIII встановлено, що ведення Реєстру включає

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

У той же час, відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (далі - Порядок № 559) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Пунктом 7 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Таким чином, саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, покладено обов`язок внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ).

У статті 1 Закону № 3543-ХІІ зазначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону № 3543-ХІІ на час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

З військового квитка НОМЕР_1 , що належить позивачу, вбачається:

п. 29: 08 квітня 1988 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнано непридатним до військової служби в мирний час по гр.І ст. 24 розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1973 р. №185), підлягає переогляду 08.04.1993 (а.с. 15 на звороті).

п. 30 та п. 32: 28 лютого 2002 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнано непридатним з виключенням з військового обліку по гр. 2 ст. 79а розкладу хвороб (наказ МО 1994 р. №2) (а.с. 16 та на звороті).

Відповідно до пункту "а" ч. 5 ст. 37 Закону № 2232-XII в редакції на 28.02.2002, виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ).

Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 № 2801-ХІІ, в редакції від 04.04.2000 передбачено, що Військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на 28.02.2002 був чинний наказ Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N2, яким було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України (далі - Положення №2).

Відповідно до п. 74 Положення №2, медичний огляд у Збройних Силах України проводиться з метою виявлення:

придатності до військової служби призовників, військовозобов`язаних та показників для правильного розподілу їх за видами Збройних Сил України, родами військ і за військовою спеціальністю згідно із станом здоров`я та фізичним розвитком;

придатності до військової служби за військовою спеціальністю військовослужбовців;

придатності кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;

придатності військовослужбовців, військовозобов`язаних, працівників Збройних Сил для роботи з РР, ДІВ, КРП, джерелами ЕМП);

можливості проходження військової служби офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями-жінками і проживання членів їх сімей за кордоном, а також необхідності у тривалому спеціалізованому лікуванні і медичному обстеженні членів їх сімей, транспортабельності їх за станом здоров`я.

Згідно п. 109 Положення №2, військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК при черговому атестуванні, а рядовий і сержантський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - при зміні призначення.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС проводиться один раз в 5 років військово-лікарськими комісіями військових комісаріатів, а льотний склад - лікарсько-льотними комісіями військових комісаріатів.

У п. 110 Положення №2 вказано, що особи, які визнані непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання у випадках, коли в результаті обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах раніше встановлений діагноз переглянутий або вони визнані здоровими.

Картка обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного (додаток N 12 до Положення) із числа солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у військовому комісаріаті до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків і мічманів - у їх особових справах - постійно ( п. 114 Положення №2).

Відповідно до п. 258 Положення №2, дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу і т.п.), стан їх здоров`я та постанова ВЛК записуються у книгу протоколів засідань військово-лікарської комісії (додаток N 3 до Положення).

Крім того, дані про стан здоров`я та постанови ВЛК записуються: в) на військовозобов`язаних - у картку обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного (додаток N 12 до Положення), за необхідності у довідку (додаток N 9 до Положення), а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, а також на військовозобов`язаних, які знаходяться на зборах та визнаних непридатними до подальшого проходження зборів, складається свідоцтво про хворобу (додаток N 13 до Положення);

У п. 261 Положення №2 зафіксовано, що постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (розгляду, контролю) штатною ВЛК, оформляються у день медичного огляду і видаються на руки тим, хто пройшов медичний огляд, або у встановленому порядку направляються у військову частину.

Згідно п. 262 та 264 Положення №2, свідоцтво про хворобу у мирний час складається: на усіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби;

Постанова ВЛК, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК, записується у книгу протоколів засідань військово-лікарської комісії, медичну книгу того, хто пройшов медичний огляд, а за необхідності оформляється довідкою.

Відповідно до пп. "в" п. 267 Положення №2, свідоцтво про хворобу, довідка у мирний час складається у трьох примірниках: на військовослужбовців строкової служби (військовозобов`язаних), визнаних непридатними до військової служби (для подальшого проходження зборів), а також звільнених з військової служби безпосередньо із військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, на офіцерів запасу, членів сімей офіцерів, прапорщиків.

У п. 272 Положення №2 зазначено, що військовослужбовцям строкової служби (військовозобов`язаним), визнаним непридатними до військової служби (для подальшого проходження зборів) при прибутті їх до місця проживання, військовою частиною або військовим лікувально-профілактичним закладом видається два примірники свідоцтва про хворобу з постановою штатної ВЛК для подання у районний військовий комісаріат.

За приписами п. 275 Положення №2, у разі втрати свідоцтва про хворобу, довідки за запитом військового комісара, органів соціального забезпечення населення, правоохоронних установ, командира військової частини або кадрових органів штатною ВЛК видається дублікат або копія вказаних документів у одному примірнику.

Із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що на військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, складається у трьох примірниках свідоцтво про хворобу, довідка, два примірники яких видається такому військовозобов`язаному для подання у районний військовий комісаріат.

При цьому, особи, які визнані непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання у випадках, коли в результаті обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах раніше встановлений діагноз переглянутий або вони визнані здоровими.

Пунктом 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 ( далі - Полження № 402 ) передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення № 402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно із пунктом 1.2 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402, відповідно до пункту 3.3 якої особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи власну позицію, посилається на те, що 28.02.2002 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою 2 ст. 79а Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.01.1994 № 2.

При цьому, у військово-обліковому документі Резерв + зазначено:

постанова ВЛК: непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;

дата ВЛК: 08.04.1988;

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2025 адвокатом в інтересах ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_9 , у якому просить надати копію результатів ВЛК ОСОБА_1 від 28.02.2002 або повідомити причину неможливості надати такі документи (а.с. 8).

Листом від 18.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь на адвокатський запиту у якій повідомив: "Будь - яка інформація про проходження 28.02.2002 військовозобов`язаним ОСОБА_2 військово-лікарської комісії, в ІНФОРМАЦІЯ_10 , відсутня". При цьому повідомлено про наявність в електронній базі ЄДРПВР АІТС "Оберіг" інформації про рішення призовної комісії за результатами проходження 08.04.1988 (а.с. 10).

Окрім того, до позову додано копію заяви адвоката в інтересах ОСОБА_1 від 06.10.2025 у якій просить ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про виключення його з військового обліку, а також дані щодо постанови ВЛК від 28.02.2002 (а.с. 12-13).

Надаючи оцінку вказаній обставини, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні й допустимі докази на підтвердження непридатності позивача до військової служби.

У додатках до заяви від 06.10.2025 вказано: копію паспорта, РНОКПП, військового квитка, військово-облікового документу Резерв +, тобто жодного документу, який би містив інформацію про наявність у позивача висновку про його непридатність до військової служби, виданого компетентним органом, не додано.

Такі докази не може надати й відповідач, з посиланням на відсутність інформації про проходження 28.02.2002 військовозобов`язаним ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, при тому, що два примірники свідоцтва про хворобу, довідки, які, як стверджує позивач на руки не отримував, хоча Положенням №2 закріплено, що вони видаються такому військовозобов`язаному для подання у районний військовий комісаріат.

Твердження позивача про втрату відповідачем свідоцтва про хворобу, довідки, не підтверджується жодним доказом.

За приписами п. 259 Положення №2, штатні ВЛК ведуть книгу протоколів тільки на осіб, які пройшли медичний огляд безпосередньо у цих комісіях. У штатних ВЛК протоколом є також бланк свідоцтва про хворобу, довідки, надіслані для контролю, затвердження або перегляду постанов, коли текст остаточної постанови підписується головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, і секретарем. Зазначені бланки свідоцтв про хворобу та довідок зберігаються у штатній ВЛК 5 років, а потім - у відповідному архіві.

Однак, до позову не надано доказів, що адвокатом в інтересах ОСОБА_1 вчинялись дії, спрямовані на отримання в архівній установі свідоцтво про хворобу та довідку про проходження позивачем 28.02.2002 ВЛК, для підтвердження запису, зробленому у військовому квитку.

Окрім того, позивачем не було надано суду будь-яких медичних документів, які б окремо або у своїй сукупності засвідчували наявність у нього таких захворювань, що виключають можливість проходження військової служби, як станом на вищезазначену дату огляду 28.02.2002, так і станом на сьогодні.

Крім того, суд відзначає про відсутність доказів проходження позивачем повторного медичного огляду у порядку, визначеному пунктом 3.3 глави 3 розділу ІІ Положення № 402, якою передбачено, що військовозобов`язані, які раніше були визнані непридатними до військової служби, підлягають повторному медичному огляду військово-лікарською комісією після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувальних закладах, у разі поновлення обліку або при виникненні сумнівів щодо стану здоров`я.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

18.02.26