Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №200/404/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Справа№200/404/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Матвійчук Наталія Євгеніївна (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернулася через підсистему “Електронний суд” до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди АТО/ООС, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення за 2014-2016 роки; зобов`язання здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2014-2016 роки з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням виплачених сум; зобов`язання нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

23 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі призначено розгляд справи за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надав відзив за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у спірний період підлягав застосуванню Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка була чинною на момент нарахування та виплати військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача грошової допомоги на оздоровлення. Порядок нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення визначений пунктом 3.7 Інструкції № 425. Так, розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Грошова допомога на оздоровлення є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, який розраховується виходячи з розміру місячного грошового забезпечення (крім винагород). Звертає увагу, що додаткова винагорода передбачена ПКМУ № 18 та №889 не має постійного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а виплачується лише при настанні певних обставин. Вважає правомірним не включення винагороди за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення позивача, при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення. Також вважає безпідставними вимоги про нарахування компенсації, оскільки допомога на оздоровлення не носить постійний характер, як це передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що надбавка за участь в АТО, яка виплачувалася щомісяця до дня звільнення з військової служби та мала постійний (систематичний) характер, а тому має ураховуватися при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення з посиланням на вимоги Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73. Вважає, що реалізація права на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не пов`язано із тим чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені. Просив вимоги задовольнити.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 28.05.2020 №187 ос звільнений з військової служби за підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З архівної відомості про виплачене грошове забезпечення вбачається, що в серпні 2014 року здійснена виплата одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 3380,69 грн, у вересні 2015року у розмірі 5814,75 грн, у березні 2016 року у розмірі 7209,63 грн, у серпні 2017 року у розмірі 7402,13 грн, у лютому 2018 року у розмірі 7412,33 грн, у листопаді 2019 року у розмірі 14224,60 грн.

Щодо виплати винагороди АТО у складі грошового забезпечення, судом встановлено, що такі виплати наявні у період липень 2014 року – грудень 2014 року, лютий 2015 року – вересень 2015 року, листопад 2015 року – лютий 2016 року; виплата винагороди ПКМУ 889 – наявна у березні 2016 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення винагороди АТО/ООС, ПКМУ 889 при виплаті допомоги на оздоровлення в листопаді 2019 року позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення складається з:

- посадового окладу;

- окладу за військовим (спеціальним) званням;

- щомісячних додаткових видів (підвищення, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії);

- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція №425), яка була чинною на момент нарахування та виплати військовою частиною на користь позивача грошової допомоги на оздоровлення.

Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

Цю Інструкцію розроблено відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про розвідувальні органи України", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про Державну прикордонну службу України", постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.92 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У розділі IІІ цієї інструкції виокремлено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення. Так, за приписами пункту 3.7 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Предметом спору у цій справі є обчислення розміру допомоги на оздоровлення без урахування сум «винагороди АТО/ООС» та «винагороди ПКМУ 889», виплата якої здійснювалась позивачу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188 було затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 188, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів начальників вищого рівня.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 (установлено щомісячну додаткову грошову винагороду. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення .

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 (в редакції від 02.02.2016) затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі – Інструкція № 73).

Ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Держприкордонслужби, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби), щомісячної додаткової грошової винагороди

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 73 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Згідно пункту 6 Інструкції № 73, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.

Пунктом 8 Інструкції № 73 визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Суд враховує, що за своєю правовою природою додаткова винагорода «за участь в АТО/ООС», запроваджена постановами Кабінету Міністрів України, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також, додатковою винагородою, є суми винагороди нараховані згідно з Постановою №889.

Суд звертає увагу, що за приписами пункту 3.7 розділу IІІ Інструкції №425 визначено, що при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення не включаються "винагороди".

Верховний Суд у справі № 420/4437/24 від 18 грудня 2025 року констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 558 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії cкладових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132726303)

При розгляді справи суд враховує, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Адміністрації Державної прикордонної служби України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 425 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

За такого правового регулювання, суд дійшов висновку, що, обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення у період 2014 – 2016 років без урахування «винагороди», в т.ч. за участь в АТО/ООС та передбаченою Постановою №889 відповідач діяв правомірно.

Суд відхиляє доводи позивача щодо застосовності правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, правовідносини в якій виникли з приводу обчислення розміру пенсії, оскільки сформовані у цій справі висновки стосуються пенсійного забезпечення, а отже, не є релевантним до спірних правовідносин.

Суд, також відхиляє доводи позивача щодо застосовності правового підходу, висловленого Верховним Судом в постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, в постанові від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а з огляду на наступне.

В постановах від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а правовідносини в яких виникли з приводу не включення при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороду за участь в АТО.

Натомість у цій справі вирішувалося питання щодо правильності обчислення розміру допомоги на оздоровлення прокурору з урахуванням вимог ст.81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням іншого виду винагороди за участь в АТО/ООС і тому обставини не є подібними.

Отже, висновки Верховного Суду, викладені постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, в постанові від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а на які посилається позивач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушень в частині виплати допомоги на оздоровлення за 2014-2016 роки, суд дійшов висновку, що вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є також безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, у задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош