Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №200/198/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року Справа№200/198/26

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов позов адвоката Сакуна В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість з пенсії за період з 02.08.2024 по 30.06.2025 грн, у розмірі 119865,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі №200/1269/25 позивачу здійснено перерахунок пенсії, однак, заборгованість з пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 у розмірі 119865,97 грн позивачу не виплачена. Позивач вважає, що відповідач порушив його права в частині невиплати нарахованої пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 у розмірі 119865,97 грн.

У відзиві на позов від 01 вересня 2025 року представник відповідача зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі №200/1269/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 03.12.2024. Розмір пенсії після проведеного перерахунку на виконання Рішення суду складає: з 03.12.2024 — 23 610,00 грн; з 01.01.2026 — 25844,50 грн.

Вказує, що Головним управлінням на виконання Рішення суду облікована сума в розмірі 141 463,91 грн, яка складається з: заборгованості з пенсії, перерахованої на виконання Рішення суду в сумі 119 865,97 грн за період з 03.12.2024 по 30.11.2025; щомісячної суми пенсії, перерахованої на виконання Рішення суду за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 - в сумі 9 681,72 грн; щомісячної суми пенсії, перерахованої на виконання Рішення суду за період з 01.01.2026 по 31.01.2026 - в сумі 11 916,22 грн.

Протягом 2025 року Головним управлінням відповідно до Порядку №821 здійснено виплату заборгованості в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 65 070,35 грн, а саме: у жовтні 2025 року в сумі 44 449,11 грн, у листопаді 2025 року в сумі 20 433,89 грн та у грудні 2025 року в сумі 187,35 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк». Станом 20.01.2026 загальний залишок заборгованості складає 76 393,56 грн.

Також зазначає, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та Головним управлінням нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

У зв`язку з чим, представник відповідача просив закрити провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази по справі.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 200/1269/25, яке набрало законної сили 28.08.2025, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 грудня 2024 року № 851 про відмову в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за заявою ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року № 8430.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року № 8430, зарахувавши до пільгового підземного стажу (ст. 14-25) за частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи позивача: 28 січня 2002 року, з 05 вересня 2004 року по 08 вересня 2004 року та до пільгового підземного стажу (ст. 14-20) період перебування на інвалідності з 23 грудня 2023 року по 03 грудня 2024 року, обчисливши пільговий підземний стаж (ст. 14-25) з урахуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 20 січня 1992 року № 8.

В іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі №200/1269/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізької області повторно розглянуто заяву від 03.12.2024 №8430 ОСОБА_1 , зараховано до пільгового стажу періоди роботи зазначені в зобов`язанні зазначеного рішення суду та переведено ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 з 03.12.2024.

Листом від 28.10.2025 № 46554-42283/С-02/8-0500/25 відповідач повідомив позивача, що доплата нарахована згідно з рішенням суду за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 в сумі 119865,97 грн облікована Головним управлінням в переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень, сформованого відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості з пенсії у розмірі 119865,97 грн.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, в порядку частини третьої вказаної статті невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду передбачено статтею 383 КАС України.

Так, частиною першою статті 383 КАС встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Як встановлено судом вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 200/1269/25, яке набрало законної сили 28.08.2025, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій задоволено частково.

Оскільки, резолютивною частиною рішення від 24.03.2025 у справі № 200/1269/25 не визначено зобов`язань щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема, за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 у загальній сумі 119 865,97 грн, у суду відсутні підстави вважати, що даний спір слід вирішувати в порядку статті 383 КАС України.

Таким чином, доводи відповідача відносно того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 383 КАС України, а провадження у справі підлягає закриттю, є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до положень статті 5 Закону №1058-IV Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не заперечує щодо заборгованість перед позивачем з виплати пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 яка склала 119 865,97 грн. Проте, частину заборгованості виплачено позивачу у жовтні 2025 року в сумі 44 449,11 грн, у листопаді 2025 року в сумі 20 433,89 грн та у грудні 2025 року в сумі 187,35 грн.

Протилежного позивачем не доведено та відповідних доказів суду не надано.

Відтак, станом на день розгляду справи заборгованість перед позивачем з виплати пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 складає 76 393,56 грн, що останнім жодним чином не заперечується.

Водночас, відповідач не заперечує й свого обов`язку щодо виплати позивачу такої заборгованості, яка виникла після призначення пенсії, при цьому зазначає, що вказана сума боргу буде в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Разом з тим, суд не погоджується з вищезазначеними діями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право, зокрема, на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм можна прийти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у бюджеті Пенсійного фонду України, не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, не виплачуючи нараховану позивачу пенсію у розмірі 76 393,56 грн, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Відповідно до статті 13 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин, наявними матеріалами справи підтверджено невиплату заборгованості з пенсії позивачу за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 саме у сумі 76 393,56 грн.

Враховуючи те, що заборгованість по пенсії виникла саме за період з 03.12.2024 по 30.11.2025, при цьому, відповідачем було виплачено частину заборгованості у розмірі 65 070,35 грн, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом:

визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 у розмірі 76 393,56 грн.

стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 у розмірі 76 393,56 (сімдесят шість тисяч триста дев`яносто три) гривні 56 копійок.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції № 6025-7256-0776-9165 від 10 січня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 064,96 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, враховуючи викладене, та враховуючи співмірності заявлених та задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 575,08 грн (оскільки позовні вимоги позивача добровільно виконано відповідачем у розмірі 46% від загальної заборгованості).

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 у розмірі 76 393,56 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії за період з 03.12.2024 по 30.11.2025 у розмірі 76 393,56 (сімдесят шість тисяч триста дев`яносто три) гривні 56 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 575,08 (п`ятост сімдсеят п`ять) гривень 08 копійок..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова