Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №621/2086/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 621/2086/25 Головуючий суддя І інстанції Філіп`єва В.В.

Апеляційне провадження № 33/818/658/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника - Дмитренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові у режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Дмитренко О.О. на постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 12 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП невідомо, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 28.06.2025 о 16:53 годині, перебуваючи в с.Коробів Хутір Чугуївського району Харківської області, поблизу вул..Монастирська, буд.2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lexus LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В своїй апеляційній скарзі захисник Дмитренко О.О. просить скасувати постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 12.12.2025 щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційній вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхово, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність події та в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах цієї справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про керування ОСОБА_1 своїм транспортним засобом та його зупинення працівниками поліції. Вказує, що працівники поліції не відсторонювали ОСОБА_1 транспортним засобом, не залучали двох свідків при огляді його підзахисного на стан алкогольного сп`яніння, не роз`яснювали права за ст.268 КУпАП, суть правопорушення та наслідки складання протоколу.

Захисник Дмитренко О.О. також зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження законності зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим працівники поліції не мали законних підстав вимагати від ОСОБА_1 пред`явити документи, що посвідчують його особу, та проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, захисник вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки письмовим поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також безпідставно не взяті до уваги при ухваленні оскаржуваної постанови. Окрім цього, суд першої інстанції помилково закінчив розгляд у цій справі без допиту вищезазначених свідків.

Захисник Дмитренко О.О. також просить поновити їй процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Зміївського районного суду Харківської області від 12.12.2025 щодо ОСОБА_1 , оскільки повний текст оскаржуваної постанови стороною захисту отримано лише 19.12.2025, а тому вона не мала об`єктивної можливості подати апеляційну скаргу у строк, передбачений чинним законодавством.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Дмитренко О.О.

До Харківського апеляційного суду також надійшло клопотання захисника Дмитренко О.О. про призначення у справі судової експертизи з технічного дослідження відеозапису, в обґрунтування якого захисник зазначала, що долучені відеозаписи є фрагментарними, внаслідок чого неповно відображають послідовність спілкування між ОСОБА_1 та працівниками поліції.

В судові засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але на адресу його місця мешкання направлялася судова повістка про місце, дату та час апеляційного розгляду, яка отримана останнім особисто 22.01.2026, про що свідчить відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, судом апеляційної інстанції повідомлявся ОСОБА_1 про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 20.01.2026 судової повістки в електронному вигляді в його електронний кабінет, що підтверджується відомостями довідки про доставку електронного документу, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023.

При цьому, захисник Дмитренко О.О. повідомила апеляційному суду, що ОСОБА_1 про дату, місце та час апеляційного розгляду, але він не може зявитись в судове засідання в суд апеляційної інстанції.

Окрім цього, захисник Дмитренко О.О. вважала за можливе проведення апеляційного розгляду за відсутності її підзахисного, з яким узгодження процесуальна позиція сторони захисту.

Належить також врахувати, що до канцелярії Харківського апеляційного суду не надходило клопотань від Горбенка І.В. про відкладення апеляційного розгляду.

Крім цього, апеляційним судом враховуються строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Дмитренко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови Зміївського районного суду Харківської області від 12.12.2025 у цій справі та вона особисто приймає участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , але з обов`язковою участю захисника Дмитренко О.О., виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження, та доводів поданої апеляційної скарги.

Вислухавши доводи захисника Дмитренко О.О., яка підтримала апеляційну скаргу сторони захисту в повному обсязі та своє клопотання про призначення експертизи відеозапису, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга і клопотання захисника Дмитренко О.О. про призначення судової експертизи з технічного дослідження відеозапису не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375301 від 28.06.2025, в якому зазначено факт керування 28.06.2025 о 16 год. 53 хв. в с.Коробів Хутір Чугуївського району Харківської області, поблизу вул..Монастирська, буд.2, ОСОБА_1 транспортним засобом транспортним засобом Lexus LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу допомогою газоаналізатора «Драгер» та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимог п.2.5 Правил дорожнього руху. Крім того, ОСОБА_1 відмовився від отримання копії протоколу та надання письмових пояснень (а.с. 1).

- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.06.2025, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту; нестійка хода; порушення мови. Відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я для проходження огляду (а.с. 2);

- копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5092253 від 28.06.2025, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу, який складає 425 грн. (а.с.4);

- рапорті поліцейського СРП ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Коротун О.О. від 28.06.2025, з якого вбачається, що під час добового чергування 28.06.2025 о 16 год. 46 хв. за адресою: с.Коробів Хутір Чугуївського району Харківської області, поблизу вул..Монастирська, буд.2, було зупинено т/з Lexus LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за порушення ПДР. Підійшовши до водія та попрохавши від нього документи, але останній повідомив, що не має їх при собі. В подальшому було встановлено особу водія, яким виявся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосовно водія було складено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, у зв`язку з чим було складено протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3);

- на 4-х DVD-дисках із відеозаписами, долучених до матеріалів справи (а.с.3), з яких вбачається рух та зупинка працівниками поліції транспортного засобу Lexus LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції ОСОБА_1 відмовився надати свідоцтво на транспортний засіб, посилаючись на те, що він не має цих документів при собі, внаслідок чого поліцейським роз`яснив водію, що стосовно останнього буде винесена постанова за ч.1 ст.126 КУпАП. В подальшому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що він має ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонував водію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, на що останній спочатку погодився, але потім у грубій нецензурній формі відмовився від проходження. При цьому, поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що, у разі водія від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. На повторну пропозицію поліцейського ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження огляду, зазначивши, що він не керував транспортним засобом, у зв`язку з чим працівником поліції прийнято рішення щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, з долучених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 вів себе зухвало, виражаючись нецензурною лайкою, неодноразово намагався домовитись з працівниками поліції, щоб вони не складали адміністративний матеріал стосовно нього, але його було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.369 КК України. Разом з цим, ОСОБА_1 не реагував на попередження поліцейських, у зв`язку з чим працівником поліції прийнято рішення щодо повідомлення на гарячу лінію «102» про факт пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі. Після складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейський намагався роз`яснити його зміст ОСОБА_1 , але останній не виконував вимоги працівників поліції та почав чинити опір, внаслідок чого до водія були застосовані спеціальні засоби – кайданки, а також посадили його до службового автомобіля. В подальшому працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 зміст протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, надана можливість надати пояснення та отримати копію протоколу, але водій не скористався цією процесуальною можливістю.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про те, що матеріали цієї справи не містять відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, на переконання апеляційного суду, є суб`єктивними та безпідставними, оскільки такі твердження захисника повністю спростовуються відомостями долучених відеозаписів, з яких вбачається рух та зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , до якого підійшли працівники поліції (диск №1 відеофайли «Відео зупинка», «VID250628-165445F-000009-000000-0010»).

Крім того, в матеріалах справи також міститься копія постанови серії ЕНА №5092253 від 28.06.2025, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за фактичних обставин події, які пов`язані з розглядом цієї справи (а.с.4).

Разом з цим, стороною захисту не надано суду доказів, які підтверджували оскарження останніми вищезазначеної постанови серії ЕНА №5092253 від 28.06.2025, а тому вона набрала законної сили, що додатково підтверджує факт керування ОСОБА_1 своїм транспортним засобом за фактичних обставин у цій справі.

При цьому апеляційний суд ставиться критично до апеляційних доводів захисника про те, що долучені до справи відеозаписи є недопустимими доказами, враховуючи наступне.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині є суб`єктивною та безпідставною.

Вимогами ст. 251 КУпАП визначено, що суд встановлює юридично важливі обставини справи з усіх доказів по справі в цілому, а не тільки за окремим доказом.

Для вирішення справи важливими є ті фактичні відомості, що зафіксовані за допомогою технічних засобів відеозапису поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Апеляційний суд погоджується з доводами захисника про те, що долучені відеозаписи складаються з різних відеофайлів, які містяться на чотирьох DVD-дисках (а.с.3), однак на цих відеозаписах зафіксовані наступні відомості: рух та зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до якого підійшли працівники поліції (диск №1 відеофайли «Відео зупинка», «VID250628-165445F-000009-000000-0010»); роз`яснено поліцейським ОСОБА_1 , що у нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим декілька разів запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, а також наслідки відмови водія від проходження цього огляду (диск №1 відеофайл «VID250628-165445F-000009-000000-0010», починаючи з 25 хв. 01 сек.); остаточна відмова водія від проходження огляду (диск №1 відеофайл «VID250628-165445F-000009-000000-0010», починаючи 26 хв. 21 сек. та 26 хв. 41 сек.); роз`яснення ОСОБА_1 змісту складеного протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (диск №2 відеофайл «VID250628-172451F-000007-000000-0003», починаючи 24 хв. 05 сек. відеозапису).

Належить також врахувати, що долучені відеозаписи хоча і складаються із різних фрагментів, але вони доповнюють один одного та на них зафіксовані усі обставин правопорушення у цій справі.

Отже, матеріали справи містять усі необхідні та достатні відомості, які дають підстави сторонньому спостерігачу стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №375301 від 28.06.2025, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині є суб`єктивними та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Стаття 273 КУпАП передбачає, що експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Таким чином, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Дослідивши надані відеозаписи апеляційним судом встановлено, що на них в достатній мірі зафіксовані усі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цій справі.

З огляду на викладене, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника Дмитренко О.О. про призначення судової технічної експертизи відеозапису, оскільки у матеріалах справи наявно достатньо відомостей для ухвалення судового рішення у цій справі та у суду є достатньо даних для їх аналізу.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, є безпідставними, оскільки повністю спростовуються відомостями долучених до справи відеозаписів, з яких об`єктивно вбачається, що поліцейськими декілька разів повідомлено водію про заборону керування транспортним засобом. Окрім цього, відсутність письмового документу, який би засвідчував факт відсторонення водія від керування, не спростовує вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Поряд з цим, належить врахувати те, що згідно відомостей довідки інспектора САП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції Карини Приходько, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.5).

Наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія свідчить про те, що останній знає Правила дорожнього руху, оскільки умовою отримання такого посвідчення є складання обов`язкового іспиту на знання цих Правил.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо проігнорував вимоги п.2.5 ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП, у зв`язку з чим, такі дії ОСОБА_1 були правильно розцінені працівником поліції як відмова від вказаного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, також враховує, що незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та не впливає на причину зупинки, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є безпідставною.

Належить також врахувати, що ОСОБА_1 та його захисником Дмитренко О.О. не надано суду відомостей про те, що стороною захисту подавалась заява до правоохоронних органів, у порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державними особами, але дії цих посадових осіб, що їх складали, ОСОБА_1 та його захисником Дмитренко О.О. не оскаржувались, тобто останні не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому ст.267 КУпАП.

Крім того, стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ на дії керівництва патрульної поліції, пов`язаних із перевіркою скарг щодо незаконних дій працівників поліції, при складанні ними адміністративного матеріалу у цій справі.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи вимоги ст.266 КУпАП та відсутність будь-яких скарг і заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції, у тому числі під час зупинки транспортного засобу, виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та встановлення відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, а також складення протоколу про адміністративне правопорушення та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів захисника щодо незаконності дій працівників поліції.

Крім того, з метою повного та всебічного судового розгляду, апеляційним судом було задоволено клопотання сторони захисту про допит під час апеляційного розгляду свідка ОСОБА_3 .

Так, свідок ОСОБА_3 під час свого допиту в суді апеляційної інстанції пояснив, що ОСОБА_1 є його знайомим та мешкають по сусідству, інколи підробляє у ОСОБА_1 . Свідок зазначив, що за два дні до подій у цій справі ОСОБА_1 подзвонив йому та попросив 28.06.2025 забрати його зі святкування дня народження його дружини, на що він погодився. Зазначив, що 28.06.2025, приблизно о 16.00 чи о 16.30 годині, ОСОБА_1 зателефонував йому та попросив приїхати. Прибувши на місце події разом зі своїм знайомим, він побачив припаркований автомобіль ОСОБА_1 , поруч з яким були працівники поліції та сам ОСОБА_1 . При цьому до місця події свідок не підходив, перебував на відстані приблизно 300 м. Разом з цим, свідок злякався підходити до ОСОБА_1 та залишив місце події. Інших обставин у цій справі свідку не відомо.

Отже, з вищезазначених показань свідка об`єктивно вбачається, що ОСОБА_3 не був безпосереднім очевидцем події у цій справі та його показання не спростовують висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд враховує відомості долучених до справи відеозаписів, з яких об`єктивно вбачається зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , встановлення у водія ознак алкогольного сп`яніння та відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто усі фактичні обставини, що підлягають доказуванню у цій справі.

Решта доводів апеляційної скарги захисника не спростовують правильність висновків суду щодо наявності події та складу в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи захисника, які зазначені в апеляційній скарзі та підтримані стороною захисту під час апеляційного розгляду, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Отже, об`єктивних відомостей, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, що обумовлює залишення без задоволення поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника Дмитренко О.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Зміївського районного суду Харківської області від 12 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 – задовольнити, поновивши цей процесуальний строк.

У задоволенні клопотання захисника Дмитренко О.О. про призначення судової експертизи з технічного дослідження відеозапису – відмовити.

Апеляційну скаргу захисника Дмитренко О.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 12 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков