Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №638/21401/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Харків

справа № 638/21401/25

провадження № 22-ц/818/1547/26

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року у складі судді Теслікової І.І.,-

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт недостовірності та спростувати наступну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 Незалежного антикорупційного проекту " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", а саме фактичні твердження: "ІНФОРМАЦІЯ_6" - заголовок; "Якщо такі компанії, як Рісойл , ТБТ і ІЗТ перевалюють вантажі за ставкою 10 доларів за тонну, то "Гранова" має унікальні умови - 2,5 долари за тонну" третє речення третього абзацу; "ГК Гранова" володіє родина ОСОБА_1 , яка заробила чималий капітал на торгівлі російським вугіллям, з російськими ж компаніями. ОСОБА_1 продовжував закуповувати вугілля у російських компаній щонайменше до серпня 2022 року" - перше і друге речення четвертого абзацу; "Adelon AG придбала у "МелТЭК" російського вугілля на понад 87 млн доларів, а загалом - на понад 100 млн" - третє речення четвертого абзацу.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Незалежного антикорупційного проекту "ІНФОРМАЦІЯ_9" вийшла новина під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7". Дана новина міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 . В даній новині стверджується про те, що заявник отримав пільги на перевалку зернових у порту "Чорноморськ" в порівнянні з іншими компаніями. При цьому основний акцент зроблений на те, що "родина ОСОБА_1 (прим. - до якої входить і ОСОБА_1 - заявник), заробила чималий капітал на торгівлі російським вугіллям, з російськими ж компаніями. ОСОБА_1 продовжував закуповувати вугілля у російських компаній щонайменше до серпня 2022 року. Швейцарська Adelon AG, якою він володіє, лише у "МелТЭК" придбала російського вугілля на понад 87 млн доларів, а загалом - на понад 100 млн". Йдеться про мільярди гривень, які недоотримає український бюджет. Ті мільярди, яких так критично бракує нашим військовим і яких вони не отримають - у вигляді фінансування, зброї та обладнання". В самому ж заголовку зазначено, що пан ОСОБА_1 постачав вугілля від сепаратистів.

Щодо змісту самої новини, зазначає, що вона формує у читача хибну думку про те, що пан ОСОБА_1 заробив чималі кошти на торгівлі із російськими компаніями, продовжуючи це робити навіть після повномасштабного вторгнення російської федерації до України. Як підсумок, в заголовку зроблено висновок про те, що пан ОСОБА_1 постачав вугілля від сепаратистів, що в свою чергу призвело до недоотримання українським бюджетом мільярдів гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що із поданої заяви про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації та її спростування, а також матеріалів доданих до неї, вбачається спір про право між заявником та власником веб-сайту, вказана вимога не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а даний спір може бути вирішено шляхом подачі позовної заяви в порядку позовного провадження до суду відповідно до положень ст.ст. 27, 175, 177 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково застосував ч. 4 ст. 315 ЦПК України. Спір про право можливий лише за наявності належного відповідача. У даній справі відповідача встановити неможливо, що є прямою підставою для розгляду справи в окремому провадженні (ч. 4 ст. 277 ЦК України). Заявником було надано вичерпні докази вжиття всіх можливих заходів для ідентифікації власника сайту ІНФОРМАЦІЯ_9. Висновок суду про те, що заявник "не вичерпав можливості", є припущенням, яке спростовується матеріалами справи. Приватна особа не має повноважень примусити іноземних суб`єктів (Німеччина, Нідерланди) розкрити персональні дані. Крім того, зазначила, що на стадії відкриття провадження у справі не вбачалося жодного спору про право. Вважає, що суд першої інстанції формально обмежився формулюванням про наявність спору про право, проте жодних посилань, які на це б вказували в оскаржуваній ухвалі не міститься.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами заявник завернувся до суду з заявою про встановлення ряду фактів недостовірної інформації та її спростування саме в порядку окремого провадження, посилаючись на те, що відсутня можливість встановити авторів статей. За інформацією наданою ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» відомості про реєстрантів доменних імен (власників веб-сайтів) та отримувача послуг хостингу зазначено наступних осіб Realtime Register B.V. та Hetzner Online GmbH. Зазначені реєстратори доменних імен надавати інформацію про власника сайту на якому була поширена недостовірна інформація відмовився з посиланням на не можливість її надання приватній особі. Тому заявник не має об`єктивної можливості встановити власників ресурсів (власників веб-сайтів) на яких було поширено публікації з недостовірною інформацією та вважає що вчинив усі дії щодо встановлення власника веб-сайту Незалежного антикорупційного проекту "ІНФОРМАЦІЯ_9".

Відповідно до відповіді Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 17.07.2025 року №16/649 станом на 16.07.2025 року у реєстрі відсутні відомості про суб`єкта у сфері медіа «Незалежний антикорупційний проект «ІНФОРМАЦІЯ_9» веб сайт: ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.21).

Відповідно довідки з відомостями про власника веб-сайту (веб-сторінки) наданою ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» вбачається що дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 знаходяться у реєстратора доменного імені - Realtime Register B.V.; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту - Hetzner Online GmbH; данні про володільця облікового запису, що використовувався для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_8 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 та/або отримувача послуг хостингу (а.с.25-31).

Відповідно до копії листів адресованих Realtime Register B.V. та Hetzner Online GmbH вбачається що заявник направляв до вказаних юридичних осіб запити з метою отримати інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8, проте у наданні інформації йому було відмовлено оскільки відповідно до німецького законодавства Hetzner Online GmbH не може розкрити особисту інформацію про клієнта без залучення відповідних німецьких органів. Щодо інформації про клієнта Hetzner Online GmbH знадобиться письмовий запит від німецького Федерального управління кримінальної поліції (а.с.31-45).

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі N 904/4494/18 (провадження N 12-110гс19) зазначено, що: "належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 52-1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі N 439/1469/15-ц (провадження N 61-5189св18) вказано, що: "належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації".

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У зв`язку з цим, вирішуючи питання про те, в якому порядку має відбуватися захист чи відновлення порушених або оспорюваних прав, інтересів особи, суд має виходити не лише з характеру інформації, яку особа просить визнати недостовірною та спростувати (є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням), а й з того, чи наявний суб`єкт, що поширив відповідну інформацію.

Належними відповідачами у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких має встановити особа, яка звертається до суду, а відтак наведені вище обставини дозволяють дійти висновку, що якщо ідентифікація осіб відповідачів є можливою, це виключає встановлення факту недостовірної інформації в порядку окремого провадження.

Проаналізувавши заяву та додані до неї документи, судова колегія погоджується із висновками суду про те, що посилання представника заявника на неможливість встановлення осіб, які поширили недостовірну інформацію стосовно заявника є передчасними.

Даними довідки з відомостями про власника веб-сайту (веб-сторінки) ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» від 29.07.2025 № 125/2025 - Д за результатами дослідження інформаційного наповнення вебсайту зроблено висновок про те, що на веб сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 розміщена інформація, зокрема, наступні ідентифікатори адреса: Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17, БЦ «Леонардо»; телефони: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_10. Наведені ідентифікатори не надають можливості встановити власника веб сайтуІНФОРМАЦІЯ_8. Враховуючи викладене, знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 в службі WHOIS а також те що це доменне ім`я зареєстровано в публічному домені .media, що не належить до українського сегменту мережі інтернет ркєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами, з метою встановлення власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 можливо витребувати відповідно до законодавства(зокрема в судовому порядку):

- дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 - реєстратора цього доменного імені - Realtime Register B.V.

- дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 на спеціалізованому веб-сервері та забеспечення доступу до нього з мережі Інтернет- у хостинг-провайдера цього веб-сайту- Hetzner Online GmbH;

- дані про володільця облікового запису , що використовується для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_8 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 та/або отримувача послуг хостингу.( а.с. 35 - 38).

Згідно даних листа Hetzner Online GmbH від 05.08.2025 отримати інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 можливо з залученням відповідних німецьких органів. А саме на підставі запиту від німецького Федерального управління кримінальної поліції. Вони діють як кооперативний орган для іноземних органів (а.с.41)

Згідно даних листа Realtime Register B.V від 04.08.2025 щоб отримати інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 заявнику потрібно запросити дані у контролера даних. А саме, зв`язатися з ІНФОРМАЦІЯ_5 який керує доменним ім`ям для свого клієнта(а.с. 36 зворот).

Заявник не надав суду доказів звернення до контролера даних за електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до наданих йому рекомендацій Realtime Register B.V та до німецького Федерального управління кримінальної поліції з метою отримати відповідну інформацію у Hetzner Online GmbH.

Крім цього відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно влучити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970, м. Гаага у цивільних або комерційних справах судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії. Країнами що приєдналися до даної конвенції є зокрема Україна, Німеччина та Нідерланди.

Проте своїм правом отримати необхідний доказ у вищезазначеному порядку заявник також не скористався.

Таким чином заявник не надав суду переконливих доказів неможливості ідентифікувати власника веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Натомість, заява про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування може бути розглянута в порядку окремого провадження лише за умови, що особа, яка поширила таку інформацію, невідома та її неможливо ідентифікувати.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції проте що із поданої заявником заяви про встановлення фактів розповсюдження недостовірної інформації та її спростування, а також матеріалів доданих до неї, вбачається спір про право між заявником та власниками веб-сайтів. Тому вказана вимога не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а даний спір може бути вирішено шляхом подачі позовної заяви в порядку позовного провадження до суду відповідно до положень ст. ст. 27, 175, 177 ЦПК України.

Доводи наведені в апеляційні скарзі не спростовують зазначених висновків суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи викладені у апеляційній скарзі висновки суду не спростовують. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.

Оскільки предметом апеляційного перегляду не було рішення по суті справи, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина