Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №646/8061/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Харків

справа № 646/8061/25

провадження № 22-ц/818/1827/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника адвоката Головань Тетяни Георгіївни, на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року в складі судді Шиховцової А.О.

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, яке мотивовано тим, що позивач не надав доказів загрози відчуження майна, суд фактично обмежив його право власності на підставі недоведених припущень.

Зазначив, що оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, а позивач не ставить перед судом позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, його майно не може вважатися спільним майном подружжя.

Вважав заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою безпідставними, необґрунтованими та неспівмірними.

Просив скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26.08.2025 у справі №646/8061/25.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки ризики, які позивач покладав в основу заяви про забезпечення, фактично не існують, а сам позов не містить обґрунтованої ймовірності виникнення у позивача прав на спірне майно, продовження дії заходів забезпечення позову є незаконним, непропорційним та таким, що суттєво порушує права відповідача. З огляду на викладене, наявні всі підстави вважати, що заходи забезпечення позову втратили свою необхідність, підстави для їх застосування відпали, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про скасування заходів забезпечення позову в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26 серпня 2025 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме на: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 м2, житловою площею 22.1 м2;

квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 47,3 м2, житловою площею 16.9 м2;

квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 39.4 м2, житловою площею 19.3 м2;

житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею (кв.м): 110.3, житловою площа (кв.м): 60.8;

земельну ділянку з кадастровим номером 6323786501:00:006:0069, площею (га): 0.12, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 6323786501:00:006:0070 площею (га): 0.25, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

житловий будинок АДРЕСА_5 загальною площею 190.6 м2, житловою площею 91.8 м2;

земельну ділянку з кадастровим номером 6323786501:00:004:0067, площею (га): 0.25, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

нежитлову будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_4 літ. А загальною площею 222.8 м2;

нежитлову будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_4 літ. Б загальною площею 52.1 м2;

земельну ділянку з кадастровим номером 6310700000:37:015:0090, площею (га): 0.0061, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 6310700000:37:013:0003, площею (га): 0.0191, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 6310700000:47:002:0020 площею (га): 0.1, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 до набрання законної сили рішення суду у справі.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 2 та 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частинами 7 та 8 статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.

У пункті 10 зазначеної Постанови, роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, так як безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали судом першої інстанції в даній справі до цього часу так і не ухвалено судове рішення, тобто не вирішено можливих наслідків розгляду справи по суті позовних вимог, а відтак, і можливого виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення прав чи інтересів, які, на думку позивача, є порушеними.

При цьому, суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.

Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.

Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Відповідно до вимог процесуального закону клопотання про скасування заходів забезпечення позову має бути вмотивованим.

Разом з тим, у клопотанні ОСОБА_2 не зазначені мотиви, які можуть бути підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову у розумінні п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане.

Посилання ОСОБА_2 на те, що оскільки ризики, які позивач покладав в основу заяви про забезпечення, фактично не існують, а сам позов не містить обґрунтованої ймовірності виникнення у позивача прав на спірне майно, продовження дії заходів забезпечення позову є незаконним, непропорційним та таким, що суттєво порушує права відповідача, колегія суддів відхиляє, як такі, що зводяться до оспорювання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову та не пов`язані із їх скасуванням.

За таких обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що підстав для скасування заходів забезпечення позову не має, оскільки заявник не навів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, зважаючи на те, що в даній справі ще не ухвалено по суті спору судове рішення.

Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення заяву про скасування заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника адвоката Головань Тетяни Георгіївни, – залишити без задоволення.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина