Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №643/10503/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Харків

справа № 643/10503/24

провадження № 22-ц/818/156/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.

сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року в складі судді Спесивцева О.В., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» ( надалі ТОВ), звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором у розмірі 142853,05 грн та просило вирішити питання про стягнення судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 9200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.12.2019 року між АТ «ОТП БАНК» ( надалі Банк) та відповідачем укладено кредитний договір №2028037252, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованої ставкою за користування кредитом. Загальний розмір кредиту 98099,20 грн. Банк свої зобов`язання за договором виконав та надав позичальнику кредит, тоді як остання взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 142853,05 грн, яка складається з тіла кредиту 76274,68 грн та заборгованості за відсотками – 66578,37 грн. 21.06.2024 року між Банком та ТОВ укладено Договір Факторингу, відповідно до умов якого Банк відступив ТОВ за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2028037252 від 18.12.2019 року у загальному розмірі 142 853,05 грн. Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2028037252 від 18.12.2019 року у загальному розмірі 142853,05 грн та витрати на професійну правову допомогу у сумі 4200,00 грн.

Зобов`язано Головне управління казначейської служби України в Харківській області / 22030101, код отримувача 37874947, рахунок отримувача UA568999980313171206000020657 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, сплачений судовий збір в розмірі 3028 гривень 00 коп. згідно платіжної інструкції № 4103 від 22 серпня 2024 року.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідач допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту, тобто не виконав зобов`язання належним чином відповідно до умов договору, ці суми підлягають стягненню на користь позивача. Судом не знайдено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі та відповідно до принципів розумності та співмірності стягнуто 4200,00 грн , що як зазначив суд забезпечить баланс рівноваги між інтересами сторін у справі.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачці жодним з кредиторів не було повідомлено про відступлення прав вимоги щодо її зобов`язань перед Банком іншій установі. Оскільки відповідач дізналась про передачу права вимоги позивачу, з яким вона не укладала жодних договорів лише у судовому засіданні , вона була позбавлена можливості захистити свої права інтереси шляхом звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію або до суду про визнання договору недійсним. Крім цього, відповідач надавала суду докази, що брала кредит для оплати лікування чоловіка хворого на онкологію, кредит банку повернула Банку у розмірі біля 90000 грн включаючи відсотки. Надані нею докази також свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання і зменшення суми стягнення, але суд не дав їм належну оцінку. Головною причиною стали форс-мажорні обставини, викликані початком військової агресії рф проти України. Об`єкт, на якому відповідачка ОСОБА_1 працювала постраждав від ракетного обстрілу. В наслідок цього вона залишилася без роботи, як і основна маса жителів міста Харків. У зв`язку із хворобою чоловіка вона змушена була взяти кредит У жовтні відповідачка захворіла, у неї виявили онкологію. Усі ці обставини свідчать, що відповідачка ОСОБА_1 не з власної волі не спроможна платити кредит. У неї немає часу на працю, весь час у лікарні. Таким чином, вважаємо за необхідне, врахувати вище названі обставини в якості форс- мажорних. Під час укладення кредитного договору у банку їй також оформили договір страхування життя, у страховому полісі якого зазначено, що інваліди 2 групи при нещасному випадку мають страховку 75%. ОСОБА_1 , що в неї стався нещасний випадок, а саме на фоні стресу від початку війни вона захворіла на онкологію, що є страховим випадком. Проте страхове відшкодування їй не виплачено.

Крім того а апеляційній скарзі відповідач заявила клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, посянення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 18.12.2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2028037252, відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у загальній сумі 98099 грн. 20 коп., у т.ч. 95800 грн. на споживчі цілі та 3299,20 грн. на придбання послуги зі страхування у продавця «Страхування від нещасного випадку». Дата остаточного повернення Кредиту – 18 грудня 2024 року. Згідно п. 1.4 Договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися: фіксована процентна ставка у розмірі 36 %. Вказаний кредитний договір було підписано сторонами (а.с. 5).

Згідно даних виписки по рахунку відповідача, які є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, за змістом якої відповідачка систематично користувалась кредитними коштами, вбачається рух грошових коштів.(а.с.31-46)

Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача станом на 21.06.2024 року становить 142853,05 грн., яка складається з тіла кредиту 76274,68 грн. та заборгованості за відсотками – 66578,37 грн. (а.с. 47)

21.06.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №21/06/24 відповідно до умов якого Клієнт передає а Фактор приймає право вимоги за кредитними договорами укладеними між Клієнтом та Боржниками в розмірі портфеля заборгованості згідно реєстру боржників.(а.с.22-30)

Даними акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 до Договору Факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 підтверджується, що клієнт передав а фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3 Договору факторингу № 21/06/24 реєстр боржників №1 до боржників у кількості 12 199 осіб на загальну суму 216 096 409,58 грн. Клієнт передав а фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3 Договору факторингу №21/06/24 реєстр боржників №2 до боржників у кількості 29 осіб на загальну суму 5 821,25 грн (а.с.19 – 20).

Відповідно до платіжної інструкції №3073 від 27.06.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» 6 050 7000, 06 грн за право грошової вимоги (реєстр боржників №1) до договору факторингу 21/06/24 від 21.06.2024 без ПДВ. (а.с.21)

Зі змісту витягу з реєстру боржників №1 вбачається що до позивача перейшло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 142853,05 грн з яких 76,274,68 – залишок за тілом кредиту, 66578,37 – залишок по відсотках.(а.с.18)

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно достатті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у цьому випадку АТ «ОТП Банк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач надав суду першої інстанції належні докази на підтвердження того, що ТОВ на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором N 2028037252 від 18.12.2019 року.

Судовим розглядом було встановлено та відповідачем не оспорюється, що вищезазначений кредитний договір було укладено на зазначених у позові умовах та підписано відповідачкою особисто ( а.с. 5)

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 516 1. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18 у разі зміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

За змістом правового висновку викладеного у постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17 за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

Згідно постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, України «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

З огляду на зазначене судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на неналежне повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні.

Доводи апелянта про наявність підстав звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за порушення зобов`язання і зменшення суми стягнення у зв`язку із форс-мажорними обставинами також не впливають на правильність висновку суду про наявність підстав для стягнення тіла кредиту та нарахованих станом на дату набуття позивачем права вимоги до відповідача з огляду на наступне.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови ВП ВС від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16)

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21».

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц

Звертаючись до суду з позовом ТОВ просило стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами. Вимоги щодо стягнення штрафів/пені відповідачем не заявлялись.

З огляду на вище зазначене сама наявність форс-мажорних обставин на які посилається відповідач, не має преюдиційного характеру та плив таких обставин на спроможність

Оскільки під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів звернення до страховика із заявою про настання страхового випадку судова колегія відхиляє доводи апелянта про необхідність зменшення суми стягнення на підставі договору страхування.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо доведеності позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором у сумі 142 853,05 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні.

Оскільки вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України відноситься до компетенції суду першої інстанції, заявлене апелянтом клопотання про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню. Відповідачу належить роз`яснити її право звернутися із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду відповідно до вимог статті 435 ЦПК України до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина