Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №295/17639/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/17639/25 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 55 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шалоти К.В.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/17639/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист цивільних прав та інтересів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 15 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Лєдньова Д.М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що при розгляді його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,0100 га, розташованої в АДРЕСА_1 , відповідач допустив 13 порушень вимог законодавства.

Внаслідок таких неправомірних дій йому спричинено моральну шкоду.

Враховуючи вищезазначене, просив стягнути з відповідача на свою користь 130000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що суд безпідставно обмежив його у доступі до правосуддя та позбавив можливості захистити порушені права. Вважає, що висновки суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження не грунтуються на вимогах закону та здійснені без належного з`ясування підстав позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що, на його думку, при розгляді поданого ним клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідачем порушені вимоги законодавства, внаслідок чого йому спричинено моральну шкоду.

Відповідно до приписів пункту1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, який є органом місцевого самоврядування, й під час розгляду заяви ОСОБА_1 виконував владні управлінські функції, покладені на нього відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.

З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.

Отже, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 15 грудня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 17 лютого 2026 року.