Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №276/2246/25 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/2246/25

Провадження по справі №2-а/276/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

22.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, за змістом якого просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №2/236 від 27.08.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідно до постанови №2/236 від 27.08.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ТЦК, у визначений час по повістці не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пунктів 23,24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560.

Позивач зазначає, що за місцем його проживання та реєстрації, АДРЕСА_1 , не приходили жодні повістки, ніяких повідомлень чи візитів від працівників АТ «Укрпошта» не було, у тому числі не було повідомлено, що на пошті знаходиться кореспонденція на його ім`я. Стверджує, що він не був проінформований про виклик ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак не вчиняв інкриміноване адміністративне правопорушення. Також, у порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядалась за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Окрім того, він є особою з інвалідністю 2 групи та має оформлену відстрочку від мобілізації на підставі п.2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому не зрозуміло з якою метою надсилалася повістка для прибуття до РТЦК, адже він вчасно оновив дані, оформив відповідний тип відстрочки.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 23.12.2025 ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у справі, розгляд справи суд призначив у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву. Окрім цього, судом зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду належним чином завірені матеріали, що стали підставою для прийняття постанови №2/23 від 27.08.2025.

Ухвалою суду від 12.01.2026 судом відкладено судове засідання та повторно зобов`язано відповідача надати суду раніше витребувані документи, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 23.12.2025.

21.01.2026 від відповідача надійшли витребувані судом матеріали, проте, правом на подання відзиву останній не скористався.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час і місце проведення розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв`язку з чим суд ухвалив провести судове засідання за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується як самим позивачем, так і витягом з реєстру територіальної громади, відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , а також відомостями із застосунку Резерв + (а.сп. 6, 12, 37).

25.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 сформовано повістку №4176905 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 год. 00 хв. 08.07.2025 для уточнення даних (а.сп. 39).

Зазначену повістку з описом вкладення направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованою з повідомленням кореспонденцією через відділення АТ «УКРПОШТА» (№ відправлення 0610264230589). Однак, рекомендований лист з повісткою повернуто відправнику у зв`язку з неврученням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить відповідна довідка про причини повернення з штампом відділення УКРПОШТИ від 15.07.2025 (а.сп.39-40).

Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення № 0610264230589з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта», зазначене поштове відправлення: прийнято - 27.06.2025 у м. Києві, прибуло до відділення с-ще Нова Борова – 01.07.2025; повернення відправнику – 15.07.2025 «одержувач відсутній за вказаною адресою» (а.сп. 41).

23.07.2025 ОСОБА_1 доставлено працівником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з порушенням військового обов`язку, після чого відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( копії відповідних матеріалів - а.сп. 33, 43).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 23.07.2025, наданих начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , він повістки не отримував (а.сп. 35).

23.07.2025 ОСОБА_1 одержав повістку про виклик на розгляд справи на 27.08.2025 як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що написав розписку (а.сп. 34).

27.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову №2/236 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а.с. 9-10).

За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пунктів 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 у строк, визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув у строк, що не перевищує сім календарних днів.

В обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у постанові зазначено, що ОСОБА_1 за адресою місця проживання було надіслано повістку про виклик №4176905 засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, відповідно до якої йому належало з`явитися 08.07.2025 о 14 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик є день про вставлення у поштовому повідомленні відмітки: «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідкою про причини повернення до рекомендованого відправлення, а також відповідно до трекінгу про статус відстеження АТ «Укрпошта».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Предметом даного спору є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту вітчизни. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 за №154 (далі - Положення № 154), - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.

У розумінні ст.1 Закону №389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. За Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Також у ст.17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно із ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до абзацу 12 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560), який, зокрема, визначає порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У п.29 Порядку №560 передбачено, що має бути зазначено у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки).

Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Згідно з пункктом 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Згідно із положеннями п.34 Порядку №560, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Положеннями п.41 вказаного Порядку визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. У разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до пункту 82 “Правил надання послуг поштового зв`язку” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1071 від 10.10.2023, рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Відповідно до повістки №4176905, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду, ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 08.07.2025.

Встановлено, що зазначена повістка направлена ОСОБА_1 на адресу його фактичного проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , рекомендованою з повідомленням кореспонденцією через відділення АТ «УКРПОШТА».

Проаналізувавши положення п.41 Порядку №560 в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що оскільки повістку надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку, то належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою проживання.

Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення № 0610264230589повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток відділення «Укрпошта Нова Борова» із зазначенням дати 15.07.2025. Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення № 0610264230589з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта», зазначене поштове відправлення повернуто відправнику 15.07.2025, оскільки «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що днем оповіщення позивача про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримкиє 15 липня 2025 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Натомість, повісткою №4176905здійснено виклик ОСОБА_1 на 08 липня 2025 року. Таким чином, суд зауважує, що позивача оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 через сім днів після дня, який був визначений для його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 15.07.2025, тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про виклик.

Таким чином, суд констатує, що оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 08.07.2025, ним не було порушено абз. 1 ч.1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорущення.

Окрім того, суд враховує, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови була неявка позивача по повістці до відповідача для уточнення даних. При цьому, в оскаржуваній постанові та у протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено, які саме дані позивач не уточнив.

Водночас, судом на підставі відомостей військово-облікового документу у додатку «Резерв+» встановлено, що позивач вчасно уточнив свої персональні дані, остання дата уточнення даних 23.06.2025. У вказаному додатку наявні адреса проживання позивача та номер його телефону, зазначені відомості про звання війсковозобов`язаного, встановлення йому інвалідності 2-ї групи до 01.05.2026, а також про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

При цьому, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, установлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, факт вчинення правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.210-1 КУпАП, не є доведеним в межах даної справи.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. (ст. 10 КУпАП).

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі від 08.07.2020 № 463/1352/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та не перевірених фактах.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб`єктом владних повноважень, всупереч положенням ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, з огляду на вищевикладені мотиви, зокрема, що позивач не був належним чином повідомлений про виклик його на 08.07.2025.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та їх задоволення. Постанову по справі про адміністративне правопорушення №2/236 від 27.08.2025слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно висновку Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд зауважує, що інші доводи, викладені у позовній заяві, не є істотними, а тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, не потребують детальній оцінці.

Розподіл судових витрат

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п.9 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» (особа з інвалідністю 2 групи), а позовні вимоги судом задоволено, тому слід стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст. 139, 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення №2/236 від 27.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати в сумі 605 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя А.М. Збаражський