Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №682/2795/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2795/25

Провадження № 33/820/35/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судового засідання Плюти В.С., Степанюка А.М., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Бойка В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Бойка В.Ф. на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У задоволенні клопотання адвоката Бойка В.Ф. про закриття провадження у справі - відмовлено.

Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Застосовано відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1ст. 130 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

За постановою суду 14.10.2025 о 14 год. 07 хв. в м. Славута, по вул. Ярослава Мудрого, 47, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA A5 Д.Н.З. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя, водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Бойко В.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою. Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом. Апелянт стверджує, що докази керування ОСОБА_1 , у зазначений в постанові суду час (14год. 07хв. 14.10.2025) і місці, в матеріалах справи відсутні, а інші докази, на яких ґрунтується постанова суду, є неприйнятними і містять лише загальні відомості без необхідної деталізації обставин. Сторона захисту вказує, що з долучених до матеріалів справи відеофайлів не вбачається, що ОСОБА_1 14.10.2025 о 14:07 год. в м. Славута керував транспортним засобом, та з відеозапису руху автомобілів о 13:00 годині, також не можливо встановити назву населеного пункту, місце руху (дорогу) і особу водіїв, які здійснюють керування транспортними засобами. Це є невідомого походження відео з «вуличної камери». Апелянт стверджує, що військовослужбовець ОСОБА_1 , на думку працівників поліції, перебував за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння і тому, за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий медичному огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ВСП ЗСУ), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП та Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду.

Крім того, захисник посилається на те, що до матеріалів справи надано доказ перебуваючого в нерухомому стані легкового автомобіля з включеними задніми ліхтарями, за кермом якого виявили ОСОБА_1 , тому останній не може вважатись водієм.

Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_1 та його захисника Бойка В.Ф., на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких.

У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції, пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.

В апеляційному суді ОСОБА_1 вини не визнав, не заперечував керування транспортним засобом у вказаний день та у вказаному місці. Пояснював, що припаркував автомобіль, та не збирався нікуди їхати, тому випив 100 грм. кон`яку, який у нього був в салоні автомобіля, сидів та розмовляв по телефону. До нього підійшов поліцейський, з яким у нього були неприязні стосунки, і, побачивши пляшку з кон`яком, викликав наряд поліції. Відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, так як вживав спиртне, коли вже не був водієм.

Разом з тим, такі пояснення ОСОБА_1 спростовуються дослідженими місцевим судом та апеляційним судом доказами.

Так, вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених судом першої та апеляційної інстанції доказів, а саме даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №483049 від 14.10.2025, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;

- відеоматеріалів, зафіксованих на дисках від 14.10.2025, якими підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

- висновку щодо результатів медичного огляду від 14.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими суддею по справі.

У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Як убачається з досліджених у суді першої та апеляційної інстанції відеоматеріалів, на відеозаписі з вуличної камери чітко зафіксовано факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , чого останній не заперечував в суді апеляційної інстанції. Водночас відеозапис з нагрудної камери працівника поліції відображає момент подачі поліцейськими сигналу про зупинку шляхом увімкнення проблискових маячків та подальшу зупинку транспортного засобу, що підтверджується загорянням задніх ліхтарів. Послідовність подій є безперервною, а відеоматеріали узгоджуються між собою за часом та обставинами. Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б свідчили про зміну водія або можливість керування транспортним засобом іншою. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що відеоматеріали підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем Skoda Oktavia д.н.з. НОМЕР_1 , у момент його зупинки працівником поліції, що спростовує твердження ОСОБА_1 та його захисника про те, що він автомобілем не керував, а був пішоходом.

Крім того, із відеозапису наявного у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 , на місці зупинки транспортного засобу, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Надалі, після висловленої ним згоди пройти огляд у медичному закладі, працівники поліції забезпечили його доставлення до такого закладу охорони здоров`я. Однак, у медичному закладі ОСОБА_1 , повторно, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується відповідним висновком щодо результатів медичного огляду від 14.10.2025 року. Більше того, він відмовився і від підписання зазначеного висновку.

Таким чином, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується не лише первинною відмовою, на місці зупинки транспортного засобу, а й повторною відмовою у медичному закладі, що зафіксовано належним чином уповноваженими особами. Сам по собі факт доставлення до медичного закладу свідчить про дотримання працівниками поліції процедури та надання особі реальної можливості пройти огляд.

У зв`язку з цим, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксована і щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та розпочав його складання.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

Суд відхиляє доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказаний протокол складено уповноваженою службовою особою з дотриманням вимог закону та він містять відомості, отримані безпосередньо під час фіксації правопорушень. Крім того, наведені в протоколі обставини підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, наявними у справі, що у сукупності свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 .

Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові суду розбіжності в часі вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, на що є посилання в апеляційній скарзі, свідчать про допущену судом описку, оскільки, як убачається з протоколу, правопорушення вчинено 14.10.2025 о 13.00, а протокол складався 14.10.2025 о 14.07., саме цей час зазначений у постанові суду.

У матеріалах справи відсутні, апелянтом, під час апеляційного розгляду, не надано достатньо доказів, на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні твердження поданої апеляційної скарги є неприйнятними.

Не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП через відсутність посадової особи, уповноваженої на те начальником Військової служби правопорядку ЗСУ, оскільки, відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, зокрема, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Доводи захисника про безпідставність пред`явлення інспектором патрульної поліції вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння до військовослужбовця, який керував транспортним засобом, з посиланням на положення статті 266-1 КУпАП, не ґрунтуються на матеріальному законі, оскільки статтею 266-1 КУпАП регулюється інший порядок проходження огляду на стан сп`яніння військовослужбовцями, які здійснили дії пов`язані з порушенням громадського порядку або порядку управління, тобто вчинили військові адміністративні правопорушення, диспозиції яких перелічені у главі 13-Б КУпАП, зокрема, передбачені статтею 172-20 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

У цьому разі порядок проведення огляду на стан сп`яніння та складення протоколу здійснюється у відповідності до статті 266-1 КУпАП та Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України №32 від 12 січня 2024 року, положення яких узгоджуються між собою, є взаємопов`язаними та логічно викладеними.

Тому диспозиція статті 266-1 КУпАП, як спеціальна окрема норма права визначає порядок проходження огляду за наявністю, як спеціального суб`єкту, так і спеціально визначеної об`єктивної сторони, а її абзаци (частини) не створюють відокремлених правових норм та не можуть застосовуватися окремо одна від одної.

За таких обставин наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця під час керування ним приватним транспортним засобом, не при виконанні обов`язків військової служби, не є підставою для відмови від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену частиною 1 статті 130 КУпАП. Така відмова за внесеними змінами до статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, які є чинними, як на час події, так і на час розгляду справи, фіксується поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, а за їх відсутності у присутності двох свідків.

Отже, з урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності, достовірності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до встановленої законом відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань чи доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 , в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових адміністративних правопорушень.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд –

п о с т а н о в и в :

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Бойка В.Ф – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Кулеша Л.М.