Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №598/1306/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/1306/25Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.

Провадження № 22-ц/817/270/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу №598/1306/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сідоров Віталій Михайлович, на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року про зупинення провадження, постановлену суддею Гудимою І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано - Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну розміру та способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину,-

В С Т А Н О В И В:

у червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну розміру та способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину.

Під час розгляду справи 22.12.2025 року представник відповідача – адвокат Борис І.Д. звернулась до суду із клопотанням про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач ОСОБА_2 , починаючи з 03.11.2025 року проходить військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з чим вбачаються підстави для зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Борис Ірини Дмитрівни задоволено.

Зупинено провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Сідоров Віталій Михайлович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну розміру та способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину, до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сідоров В.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Збаразького районного вуду від 22 грудня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про зупинення провадження у цивільній справі про зміну розміру та способу стягнення аліментів, а також стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , є грубим порушенням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленого в міжнародних та національних нормативно-правових актах.

Зазначила, що така процесуальна дія призводить до невиправданого затягування розгляду справи по суті, що безпосередньо шкодить фізичному, психічному та соціальному розвитку дитини, яка страждає від серйозних проблем зі здоров`ям. Зупинення провадження на невизначений термін (до припинення служби відповідача) безпосередньо шкодить найкращим інтересам дитини. Дитина потребує збільшення аліментів з 1000 грн до 1/4 доходу відповідача (військовослужбовця ЗСУ, що має стабільний дохід) та стягнення 5810 грн додаткових витрат на лікування (рахунки на 11620 грн, половина від батька). Затримка розгляду позбавляє дитину необхідних коштів на лікування, харчування, освіту та розвиток, що порушує її право на достатній життєвий рівень та всебічний розвиток.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував конкретні обставини справи: стан здоров`я дитини, її вік (підлітковий період з активним ростом), потреби в лікуванні та розвитку, а також баланс інтересів батька-військовослужбовця та дитини. Суд мав оцінити, чи створює служба відповідача об`єктивні перешкоди для розгляду, і продовжити провадження, оскільки представник відповідача активно бере участь у справі, а справа не вимагає особистої присутності. Отже, ухвала порушує найкращі інтереси дитини, затягує захист її прав і повинна бути скасована з направленням справи для продовження розгляду по суті.

Окрім того, суд обмежився поверхневим констатуванням факту служби відповідача, пославшись на воєнний стан та автоматично зупинив провадження до припинення служби, без оцінки та дослідження таких обставин: об`єктивної неможливості участі відповідача та волі самого військовослужбовця, оскільки відповідач не подавав клопотання особисто, а лише через представника, і суд не з`ясував його позицію.

Посилається на те, що у відповідача є повноважний представник, яка активно бере участь у процесі, подала клопотання про зупинення провадження від імені відповідача та відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позовну вимогу про стягнення додаткових витрат на лікування дитини визнає у повному обсязі, а вимогу про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів лише частково, що свідчить про те, що інтереси військовослужбовця повністю захищені в судовому процесі без його особистої участі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Борис І.Д. просить відмовити позивачці у задоволенні апеляційної скарги, посилається на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Зазначає, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 03.11.2024 року. Згідно відпускного квитка від 21 серпня 2025 року № 1884 413042, солдат ОСОБА_2 звільнений у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення терміном на 60 діб з 20 серпня 2025 року по 18 жовтня 2025 року.

12 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила принципове рішення у справі № 754/947/22, яке стало орієнтиром для всієї судової системи. Суд підтвердив: провадження у цивільних, господарських та адміністративних справах за участю військовослужбовців у період воєнного стану підлягає зупиненню, якщо учасник справи проходить військову службу.

Таким чином, суд створив баланс між інтересами правосуддя та об`єктивною неможливістю військовослужбовця брати участь у процесі під час служби. Вказані висновки щодо застосування норми права до спірних правовідносин є відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України обов`язковими для суду при виборі і застосуванні норми права.

Вважає, що надана Довідка форми № 5, відпускний квиток від 21 серпня 2025 року № 1884 413042, (який є в матеріалах справи), є належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 77, 78 ЦПК України, оскільки підтверджують факт перебування відповідача на службі у військовій частині під час дії воєнного стану та є доказом того, що військовослужбовець живе і керується вимогами Статуту, виконанням поставлених актуальних завдань, не розпоряджається своїм часом.

Окрім того, скаржником не спростовано, що відповідач вже не перебуває на військовій службі, а в повноваження суду не входить самостійне відшукування доказів на спростовування наданих сторонами доказів.

Також вказує, що в межах даної справи питання щодо призначення аліментів не вирішується вперше, а стосується зміни способу їх стягнення та матеріали справи не містять відомостей, що відповідач не виконує свій обов`язок щодо сплати аліментів в рамках виконавчого провадження № 54935804 та має заборгованість зі сплати аліментів станом на сьогодні, а також на момент звернення позивача до суду. Таким чином, дитина забезпечена певним рівнем матеріального благополуччя за рахунок стягнення аліментів із батька.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційною інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в частині його оскарження та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідач ОСОБА_2 призваний на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації та з 03 листопада 2024 року і по даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказані обставини підтверджені копією довідки за формою 5 від 07 вересня 2025 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 (а.с. 99).

Зупиняючи провадження у справі за клопотанням представника відповідача до припинення перебування його у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебуває на військовій службі, що підтверджується відповідними копіями документів, долученими до матеріалів справи, тому вважав, що є підстави для зупинення провадження у справі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні…

Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду вважає оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року такою, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України».

У даній справі судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 03.11.2024 року, що стверджується довідкою Форми № 5.

Вказана довідка видана командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_4 .

Колегія суддів, надаючи оцінку мотивам ухвали суду про зупинення провадження у справі виходить з того, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження у справі порушує баланс інтересів дитини та суперечить її якнайкращим інтересам, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на імперативність приписів частини першої статті 251 ЦПК України. Крім того, предметом даного спору є вимога про зміну розміру та способу стягнення аліментів, тобто суд не вирішує питання про стягнення аліментів вперше, відтак відповідне утримання, яке визначене судовим рішенням та на яке має право дитина, відповідач надає.

Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони у справі, який не заперечив проти зупинення провадження у даній справі, а навпаки, його представник заявила клопотання про зупинення розгляду справи.

Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у цій справі не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 та частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для визнання висновку про зупинення провадження судом першої інстанції необґрунтованим, колегією суддів не встановлено.

Тому, враховуючи викладене, ухвала Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року відповідає вимогам процесуального законодавства і підстав для її зміни чи скасування за наведеними в апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сідоров Віталій Михайлович, залишити без задоволення.

Ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома