Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №442/6554/22 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/6554/22 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 33/811/181/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), захисника Ловінського Д.В., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Ловінського Д.В. на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.12.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496,20 гривні.

Згідно постанови суду 15.10.2022 року о 15.18 год. в м.Дрогобич по вул. Козловського, 73 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Тoyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість, порушення мови). Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Захисник Ловінський Д.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що ОСОБА_1 не мав і не має у володінні жодного транспортного засобу та не здійснював керування транспортним засобом за обставин зазначених в протоколі про адміністративні правопорушення, на доданому відеозаписах присутня зовсім інша особа, а саме ОСОБА_2 , що мешкає в м.Стебник, візуально не схожа на ОСОБА_1 , яка працівникам поліції надала для огляду посвідчення водія НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_1 , який зареєстрований АДРЕСА_1 , і яке цією особою було віднайдено та повідомив працівникам поліції неправдиву інформацію про свою особу з метою уникнення відповідальності.

Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час і місце розгляду справи в силу зазначення неправдивих відомостей в протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції щодо особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, про існування оскаржуваної постанови дізнався в листопада 2025 року з матеріалів виконавчого провадження, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.

Розглянувши матеріали справи № 442/6554/22, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пп. «а» п.2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється, серед іншого керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає (у спірному випадку) в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом; наявність обґрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані сп`яніння; факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності.

Відповідно до визначень, наданих у ст. 5 Закону України «Про дорожній рух та його безпеку», дорожній рух це процес руху по дорогах та інших місцях, де це не заборонено даним Законом, транспортних засобів та учасників дорожнього руху і пов`язаних з ним суспільних відносин; керування транспортним засобом це вплив на органи керування транспортного засобу, що призводить до зміни його положення, напрямку та швидкості руху.

Також відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факти того, що 15.10.2022 року о 15.18 год. в м.Дрогобич по вул.Козловського, 73, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Тoyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість, порушення мови). Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився, як про це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, дослідивши додані до протоколу відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, апеляційний суд зазначає, що ними не підтверджується, що саме ОСОБА_1 , як водій, перебував біля автомобіля і був доставлений до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння та проходив такий огляд саме ОСОБА_1 , оскільки з відеозапису шляхом візуального огляду і порівняння (зокрема за зачіскою: у ОСОБА_1 повністю відсутнє волосся на голові через облисіння, а у особи водія присутній коротко стрижений густий волосяний покрив, а також за рисами обличчя), чітко та очевидно можна встановити, що особа водія на цьому відеозаписі не є ОСОБА_1 , який був присутній в судовому засіданні апеляційного суду (на відеоконференцзв`язку) та надав копії своїх документів на особу, які долучено до матеріалів справи.

Більше того, неправдивими є відомості в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі даних з мобільного застосунку ДІЯ, а саме пред`явлення в ньому посвідчення водія НОМЕР_2 , оскільки як вбачається з долучених відеозаписів невідома особа (за версією апелянта це був ОСОБА_2 , що мешкає в м.Стебнику) зі своїх рук пред`являє працівнику поліції пластикове посвідчення водія, на якому візуально міститься фотографія особи схожої на ОСОБА_1 , що прибув судове засідання апеляційного суду, однак не схожої на особу, що його пред`являла та працівники поліції мали змогу встановити пред`явлення документу неналежного особі пред`явника (а.с.4).

Таким чином, апеляційним судом встановлено те, що до протоколу про адміністративне правопорушення фактично внесені відомості, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши та оцінивши відомості протоколу про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку недоведеність того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в зазначений в протоколі час та в зазначеному місці з ознаками алкогольного сп`яніння.

Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Поновити захиснику Ловінському Д.В. строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Ловінського Д.В. задоволити.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №442/6554/22 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.