Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №711/7651/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 711/7651/24 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/2429/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року у розмірі 11217,31 грн та понесені судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог покликалося на те, що 24.10.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 445449829, який відповідач підписав електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3NV52. Зокрема, 24.10.2021 року 11:32:34 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 14 500.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. 24.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 14 500.00 грн на банківську карту відповідача № 5168-74XX-XXXX-8683, що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» неодноразово укладали додаткові угоди до договору факторингу щодо зміни строку дії договору, при цьому інші умови договору залишилися без змін.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, зі строком дії 31.12.2024 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11217.31 грн.

20.08.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 200824 відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за договором факторингу № 200824 від 20.08.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11217.31 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 200824 від 20.08.2024 року.

Оскільки при передачі прав вимоги за факторинговими договорами право вимоги за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року перейшло до ТзОВ «Юніт Капітал», це свідчить про отримання ним права грошової вимоги до відповідача в розмірі 11217.31 грн.

З врахуванням вищенаведеного, позивач проси стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року в розмірі 11217.31 грн, з яких: 7313,57 грн - заборгованість по кредиту; 3903,74 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Також просив стягнути з відповідача суму судового збору, сплачену позивачем при подачі позову та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».

В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції правильно встановлено факт укладення кредитного договору, факт погодження між сторонами умов кредитування, факт перерахування грошових коштів на рахунок боржника, факт укладення договорів факторингу та факт переходу прав вимоги за реєстрами. Апелянт не погоджується з судом першої інстанції, який відмову в задоволенні позову мотивував недоведеністю переходу прав вимоги до ТзОВ «Юніт Капітал» та відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не врахував, що відповідно до умов договору факторингу передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Тобто, реєстр, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги з дня його підписання. Судом не враховано, що реєстр №175 від 05.05.2022 року укладено після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем. На момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджував суд. Посилається на те, що суд не врахував сутності договорів факторингу, яка полягає не у відступленні права вимоги за самим договором факторингу, а у передачі прав вимоги, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з пунктом 4.1 договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року та №30/1023-01 від 30.102023 року право вимоги переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, який є невід`ємною частиною договору, а відповідно до пункту 1.2. договору факторингу №200824 від 20.08.2024 року перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому – передачі реєстру боржників, а відтак до ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 . Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки кредитний договір був укладений 24.10.2021 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору з відповідачем відтак відсутні докази переходу права вимоги за вказаним договором. Такі висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити повністю, стягнути понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 24.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 445449829 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором MNV3NV52.

За вказаним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 14 500, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору, кредит надавався строком на 84 дні.

Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.1.3).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору на умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (далі «Базова процентна ставка»).

Згідно з п. 1.10. у випадку не повернення будь-якого з платежів, у строки передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що кредитодавець, за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів, відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.

З довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 29.12.2023 вбачається, що одноразовий ідентифікатор MNV3NV52 відправлено позичальнику 24.10.2021 о 11:32:07 год. на зазначений ним номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником 24.10.2021 о 11:32:34 год., перерахування грошових коштів відбулося 24.10.2021 о 11:32:45 год.

З Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та Алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення кредитного договору кредиту на сайті є неможливим.

Відповідно до довідки № №3980/47.1-БТ від 08.08.2024 року, виданої АТ «Таскомбанк» 24.10.2021 року, АТ «Таскомбанк» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №48 від 18.07.2019 року було здійснено грошовий переказ на карту відповідача 5168-74ХХ-ХХХХ-8683 в сумі 14 500 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 0c777a7e-b55c-4900-b222-944155c14 від 24.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 14 500,00 грн.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 10.09.2024 складає 11 217.31 грн, що включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 7313.57 грн; прострочену заборгованість за процентами в розмірі 3903.74 грн.

Матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 445449829 від 24.10.2021 року, укладення договору ОСОБА_1 не заперечує, ні договір, ні окремі його умови, в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалися, а відтак такі є чинними, підлягають виконанню обома його сторонами.

Укладення договору підтверджується також і тим, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, сплачував проценти, нараховані кредитодавцем за користування кредитними коштами, сума сплачених процентів становить 3903.74 грн.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості за цим договором.

Разом з тим, як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року станом на 05.05.2022 року становить за тілом кредиту 7313.57 грн, за процентами 3903.74 грн, всього 11 217.31 грн.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що 10.11.2021 року ОСОБА_1 оплатив 4915.00 грн в рахунок погашення заборгованості, з яких 1661.61 грн було зараховано на погашення процентів та 3253.39 грн на погашення тіла кредиту, 24.11.2021 року здійснено плату в розмірі 5002.40 грн, з яких 1069.36 грн було зараховано на погашення процентів та 3933.04 грн на погашення тіла кредиту, 19.01.2022 року - 15 грн та 27.01.2022 року - 5.00 грн.

При цьому, відсотки за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії договору про надання коштів на кредитного договору № 445449829 від 24.10.2021 року та за процентною ставкою, передбаченою умовами договору.

З врахуванням вищенаведеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року становить 11 217.31 грн, яка складається з 7 313.57 грн - заборгованості за тілом кредиту та 3 903.74 грн - заборгованості за нарахованими процентами, і саме така сума підлягає стягненню з відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на момент укладення договору факторингу ТзОВ «Юніт Капітал» не набуло у визначеному законом порядку право вимоги за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року, а отже позивач не є правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у цих правовідносинах, а тому у нього відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення;

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Такі висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.

Тобто, допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року, укладеним між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал».

Такі висновки суд апеляційної інстанції обгрунтовує наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Оскільки за договорам факторингу можливим є відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги, це спростовує висновки суду першої інстанції про відмову в позові з тих підстав, що на момент укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», який було укладено 28.11.2018 року, кредитний договір ще не був укладений, так як кредитний договір № 445449829 був укладений лише 24.10.2021 року.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог у формі, встановленій у відповідному додатку, і оскільки Реєстр прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року підписаний сторонами, це свідчить про те, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 445449829, укладеним 24.10.2021 року.

Згідно з п. 8.2 договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором .

28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором .

31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції, а саме, що згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме: Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно з додатковою угодою № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції, а саме: продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно.

31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме: продовжити строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11 217.31 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до п. 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2024 року.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Тобто, предметом договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 30/1023-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

В той же час, п. 1.5 договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Пункт 4.1 договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року передбачає, що право вимоги переходить від клієнта, ТОВ Таліон Плюс», до фактора, ТзОВ «Онлайн Фінанс», з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12. 2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, підписаного представниками ТОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Онлайн Фінанс», підписи яких завірені печатками Товариств, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11 217.31 грн.

Умова договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, а саме, пункт 4.1 договору, спростовує висновки суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Онлайн Фінанс» не набуло прав вимоги за цим договором факторингу.

Матеріалами справи також підтверджується, що 20.08. 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 200824.

Відповідно до договору факторингу № 200824 від 20.08. 2024 року під правом вимоги розуміється права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі позики.

Відповідно до Реєстру боржників від 20.08.2024 року до договору факторингу № 200824 від 20.08. 2024 року до ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 40134,05 грн.

Пункт 1.2 договору факторингу № 200824 від 20.08. 2024 року передбачає, що перехід від клієнта, ТзОВ «Онлайн Фінанс» до фактора, ТОВ «Юніт Капітал», прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому- передачі Реєстру боржників згідно з додатком 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому – передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 позивач надав Акт прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 200824 від 20.08.2024 року, який підписано сторонами та скріплений печатками.

Отже, у справі, яка переглядається, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Юніт Капітал».

Колегія суддів враховує те, що договори факторингу № 28/1118-01, № 30/1023-01, № 200824 недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними.

З врахуванням вищезазначених умов договорів факторингу, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, який відмовляючи у позові, посилався на те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», оскільки такі висновки суду першої інстанції спростовуються договорами факторингу, які не містять умов про те, що право вимоги за договорами факторингу переходить лише за умови внесення оплати.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити та стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року в розмірі 11 217.31 грн.

Частина 13 статті 141 ЦПК України передбачає, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір" в розмірі 2422,40 грн, то у зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422.40 грн.

При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір" в розмірі 3633,60 грн. Враховуючи, що апеляційну скаргу ТзОВ «Юніт Капітал» задоволено повністю, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633.60 грн.

Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача на його користь по 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2024 року між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правничої допомоги № 26/08/24-02, за умовами якого клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.3.3. цього договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.

У протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №26/08//24-02 від 26.08.2024 року зазначено послуги, які надавалися Адвокатським бюро позивачу, кількість годин та вартість виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди №75 до договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26.08.2024 року клієнт доручив, а адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами (в т.ч ОСОБА_1 , кредитний договір № 445449829 від 24.10.2021 року).

Згідно довіреності від 22.02.2024 року ТзОВ «Юніт Капітал» з метою представлення інтересів довірителя, уповноважило адвоката Тараненка Артема Ігоровича бути представником позивача в т.ч. в судових установах і органах примусового виконання судових рішень: в цивільних, господарських справах, у справах адміністративного судочинства, а також у виконавчому провадженні, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, заінтересованій особі, стороні у виконавчому провадження.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надано ТзОВ «Юніт Капітал» послуги на загальну суму 6000 грн, без ПДВ.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник позивача надав суду копію договору про надання правової допомоги №26/08//24-02 від 26.08.2024 року, протокол погодження вартості послуг до цього договору, додаткову угоду № 75 до договору про надання правової допомоги №26/08//24-02 від 26.08.2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 26.08.2024 року.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник позивача надав суду акт прийому-передачі наданих послуг до договору №26/08/24-02 від 26.08.2024 року.

Відповідно до цього акту на складання апеляційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2025 року Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка Артема Ігоровича затрачено 2 год., вартість послуг становить 6 000 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, подані представником позивача є підставою для відшкодування таких витрат.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує перелік наданих адвокатом послуг у відповідності до актів прийому-передачі наданих послуг, складність справи, яка є малозначною за ціною позову, поширену категорію таких справ, сталу судову практику; те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження; розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, їх стягнення становить для відповідача надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6 000,00 грн (по 3 000 грн в кожній з судових інстанцій), який буде достатнім, співмірним і справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 17 лютого 2026 року.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задоволити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 445449829 від 24.10.2021 року у розмірі 11 217.31 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 422.40 грн судового збору за подання позову та 3 633.60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра