Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №462/725/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №462/725/25 Головуючий у 1 інстанції:Ліуш А.І

Провадження №22-ц/811/2368/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

за участі представника відповідача ГО «ЛООТЧХ України» – Паращака В.В., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської організації «Львівська обласна організація Товариство Червоного Хреста України» на рішення Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Ліуша А.І. від 27 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Львівська обласна організація Товариство Червоного хреста України» про визнання дій протиправними, зобов`язання відновлення членства, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 27 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії Громадської організації «Львівська обласна організація Товариство Червоного хреста України» щодо скасування членства в Товаристві протиправними.

Зобов`язано Громадську організацію «Львівська обласна організація Товариство Червоного хреста України» відновити членство ОСОБА_1 у Товаристві Червоного Хреста України з врученням йому членського квитка.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на моральну шкоду відмовлено за безпідставністю.

Вказане рішення оскаржила Громадська організація «Львівська обласна організація Товариство Червоного Хреста України».

В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27 травня 2025 року та відмовити позивачу у задоволені позову.

Зазначають, що не погоджується з цим рішенням, вважають його незаконним, через неправильність установлення обставин, які мають значення для справи неправильного їх дослідження та оцінки, зокрема суд зробив недостовірний висновок. Вважають, що суд зробив упереджений висновок про те, що позивача було виключено з членів Товариства Червоного Хреста України, з огляду на те, що актом службового розслідування від 28 вересня 2023 року, встановлено недостачу гуманітарної допомоги, складений за результатами службового розслідування комісією з 8 членів: Підставою для службового розслідування стала розмова голови Шевченківського районної організації з ОСОБА_1 , про приховування залишків гуманітарної допомоги, записана на онлайн-нараді 28 серпня 2023 року, а таким чином в цій розмові викрито приховування ОСОБА_1 , фактів зловживань щодо залишків гуманітарної допомоги. Вказують, що даний висновок є хибним, оскільки позивача було виключено з членів Товариства Червоного Хреста України, не лише з огляду на те, що актом службового розслідування від 28 вересня 2023 року, встановлено недостачу гуманітарної допомоги. Цей Акт стосувався голови Шевченківської районної організації. Однак, Протоколом №11 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України від «26» вересня 2024 р. встановлено якраз порушення Позивачем підпункту 1, підпункту 2 п.11.7 положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України, зокрема, ОСОБА_2 перебуваючи в офісі Шевченківської районної організації Львівського обласного Товариства Червоного Хреста України спонукав голову організації до приховування продуктів, котрі були призначені, як гуманітарна допомога потребуючим. Сам пробував їх приховати та мав намір вивести з офісу районної організації. Зазначають, що в суді першої інстанції позивач не оспорював факту цієї розмови, тобто позивач не заперечував факт такої розмови тому відповідач не давав сам звукозапис в суді першої інстанції.

В останнє судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе завершувати розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що позиції сторін сторони виклали в попередньому судовому засіданні, а також такі викладені в письмових заявах по суті справи.

Клопотання представника відповідача Громадської організації «Львівська обласна організація Товариство Червоного хреста України» – Паращака В.В. про відкладення розгляду справи з підстав захворювання представника апелянта, колегія суддів вважала безпідставними та відхилила, зважаючи на те, що будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки подано не було.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу у останньому судовому засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача – на підтримання апеляційної скарги, позивача – в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, апеляційної скарги, а також усних пояснень учасників (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.23, 81, 83, 1167 ЦПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» №4 від 31.01.1995 року, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» та задовольняючи позов частково, – виходив з того, що позивача було виключено із членів Товариства Червоного Хреста України. Таке рішення було прийнято на підставі вчинення позивачем дій (бездіяльності), що є несумісними з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, нормами Статуту Товариства Червоного Хреста України та Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України, вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства Червоного Хреста України, що негативно позначились на діяльності Товариства Червоного Хреста України відповідно до п. 11.17. Розділу V Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України. Вказана підстава також зазначена і в витягу з протоколу №11 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України. Відтак, суд наголошував на тому, що витяг з протоколу №11 засідання Правління Львівської обласної організації ТЧХУ не містить конкретного, визначеного та обґрунтованого опису дій чи бездіяльності позивача, які могли б бути належною підставою для його виключення зі складу Товариства. Формулювання «вчинення дій (бездіяльності)» саме по собі є юридично неконкретним, суперечливим і не відповідає мінімальним стандартам обґрунтованості рішень, які породжують суттєві правові наслідки для особи. З такого зазначення не зрозуміло чи були вчинені позивачем дії чи все ж бездіяльність, яка слугувала підставою його виключення з членства. Відтак, таке формулювання виключає можливість встановлення предмета оцінки дій позивача, що є неприпустимим. В той же час, як вбачається з пояснень представника відповідача, позивача було виключено з членів Товариства Червоного Хреста України, з огляду на те, що актом службового розслідування від 28 вересня 2023 року, встановлено недостачу гуманітарної допомоги, складений за результатами службового розслідування комісією з 8 членів. Підставою для службового розслідування стала розмова голови Шевченківського районної організації з ОСОБА_1 , про приховування залишків гуманітарної допомоги, записана на онлайн-нараді 28 серпня 2023 року. Таким чином в цій розмові викрито приховування ОСОБА_1 , фактів зловживань щодо залишків гуманітарної допомоги. Посилання представника відповідача на акт службового розслідування від 28 вересня 2023 року є юридично неспроможним аргументом, оскільки акт стосується виключно дій ОСОБА_3 , яка, як безпосередньо вказано в матеріалах справи, не є членом Товариства. Жодних доказів причетності ОСОБА_1 до обставин, викладених у вказаному акті, відповідачем не надано. Суд зауважив, що зв`язок між діями третьої особи та негативними наслідками для позивача є не лише необґрунтованим, але й прямо суперечить принципам індивідуальної відповідальності. Окрему увагу суд звернув на те, що на обгрунтування та підтвердження своєї позиції представником відповідача ні до відзиву, ні до заперечень на відповідь на відзив, ні до додаткових пояснень, - не надано жодного доказу (крім витягів з протоколу засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, які фактично не підтвердили та не спростували жодних даних). Так, в своїх письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що під час службового розслідування отримано від бенефіціарів Шевченківської РО, які одержували там гуманітарну допомогу, 22 письмових звернень про не отримання гуманітарної допомоги, яка по відомостях видачі гуманітарної допомоги значиться як видана цим особам. Проте, такі заяви не були долучені представником до матеріалів справи, а відтак, встановити причетність до вказаних подій саме ОСОБА_1 , - суд позбавлений можливості. Крім того, представник відповідача зазначив, що вказаний факт зафіксовано у акті службового розслідування від 28 вересня 2023 року, однак, зміст акту, що міститься в матеріалах справи та долучений позивачем, не містить інформації про вищевказане, що унеможливлює його оцінку судом. Суд не може сприймати за доказ те, що фактично не існує як доказ у справі, а існує лише в письмових твердженнях однієї зі сторін. Вказана обставина, на переконання суду засвідчує системну недбалість відповідача у процесі доведення своєї правової позиції. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження представника відповідача про факт розмови з директора школи № 86 ОСОБА_4 , на записі онлайн-наради 28 серпня 2023 року, з якого вбачається, що голова Шевченківської РО в присутності позивача та можливо за його сприяння запропонувала необліковані залишки гуманітарної допомоги - консервовані паштети директору школи для укриття (можливо в обмін на отримання певної вигоди), - не може бути прийнято судом до уваги, адже такий запис не було надано суду для дослідження. Крім того, сам представник відповідача зазначає, що вказані дії могли бути здійснені можливо в обмін на отримання певної вигоди. Доказів того, що вказане твердження є не лише припущенням а достеменно встановленим фактом матеріали справи не містять, та представником відповідача надано не було. Суд наголосив, що припущення не можуть замінити факти, встановлені у законний спосіб. Відсутність запису в матеріалах справи позбавляє суд можливості перевірити його достовірність, зміст і взагалі факт його існування. До того ж, сам представник відповідача використовує формулювання на кшталт: «можливо за його сприяння» та «можливо в обмін на вигоду», що прямо вказує на домінування припущень над фактами в правовій позиції відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що виключення позивача з членства, за відсутності належних та допустимих доказів вчинення ним дій (бездіяльності), що є несумісними з основоположними принципами товариства, з використанням припущень, суперечать принципам правової визначеності, добросовісності, а також порушують фундаментальні гарантії належної юридичної процедури, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Щодо завданої моральної шкоди суд зазначив таке. Позивач не довів, що таке виключення мало будь-які реальні наслідки для його честі, гідності або ділової репутації. Заявлене припущення, що виключення з членства негативно вплинуло на сприйняття позивача як «гідного та достойного члена Товариства», є суто оціночним і не підтверджено жодним об`єктивним свідченням з боку інших членів Товариства, громадськості, роботодавців чи інших осіб. Відсутні будь-які докази, які б свідчили про дискредитацію позивача в очах третіх осіб, ані жодного звернення чи навіть загального свідчення щодо змін у ставленні до нього після виключення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення – немає.

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Громадської організації «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» про визнання дій протиправними, зобов`язання відновлення членства, стягнення моральної шкоди, в якому просив:

- визнати дії Громадської організації «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» щодо скасування членства в Товаристві протиправними;

- зобов`язати Громадську організацію «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» відновити членство ОСОБА_1 в Товаристві Червоного Хреста України з врученням йому членського квитка;

- стягнути з Громадської організації «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 3 200,00 грн.

В обґрунтування позову покликався на те, що 26 вересня 2024 року, на засіданні Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України за результатами відкритого голосування, Правлінням Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 із членів Товариства Червоного Хреста України. Рішення прийнято на підставі вчинення позивачем дій (бездіяльності), що є несумісними з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, нормами Статуту Товариства Червоного Хреста України та Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України, вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства Червоного Хреста України, що негативно позначились на діяльності Товариства Червоного Хреста України відповідно до п. 11.17. Розділу V Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України. Однак, дії ГО «ЛОО ТЧХУ» позивач вважає неправомірними, а рішення про його виключення із членів ТЧХУ безпідставним, з огляду на те, що такою слугували не підтверджені факти ніби-то триваючих дій з боку позивача щодо приховування фактів зловживань видачнею гуманітарної допомоги, вчинених його дружиною. На переконання позивача, такі звинувачення очевидно мали б мати відповідне підтвердження, натомість цьому підтвердження немає. Позивач розцінює дії щодо позбавлення його членства у ТЧХУ нічим іншим, як помстою відповідача у зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Львівській області щодо можливих порушень трудового законодавства весною 2024 року та подальшого звернення за захистом своїх прав до суду. Враховуючи усе вищенаведене, вважав, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – згідно заяви від 15 жовтня 2024 року, позивач дізнався про те, що 26 вересня 2024 року на засіданні Правління Громадської організації «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» на голосування була винесена пропозиція щодо позбавлення ОСОБА_1 членства в Товаристві Червоного Хреста України.

Також, позивач просив у Голови ГО «Львівська обласна організація Товариство Червоного Хреста України» надіслати на його поштову адресу належним чином завірений витяг з протоколу засідання Правління про результат голосування щодо виключення ОСОБА_1 з членів Товариства Червоного Хреста України. Також просив вказати підстави такого рішення. (а.с.16).

Як вбачається з відповіді голови Товариства Червоного Хреста України №213 від 08 листопада 2024 року на звернення ОСОБА_1 від 15 жовтня 2024 року, 26 вересня 2024 року на засіданні Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України за результатами відкритого голосування, Правлінням Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 із членів Товариства Червоного Хреста України. Таке рішення було прийнято на підставі вчинення ОСОБА_1 дій (бездіяльності), що є несумісними з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, нормами Статуту Товариства Червоного Хреста України та Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України, вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства Червоного Хреста України, що негативно позначились на діяльності Товариства Червоного Хреста України відповідно до п. 11.17. Розділу V Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України (у новій редакції). ГО «ЛОО ТЧХУ» повідомило цією відповіддю про те, що позивача виключено з членів Товариства Червоного Хреста України і відповідно станом на дату звернення та на теперішній час останній не є членом Товариства Червоного Хреста України. Також додали витяг з протоколу №11 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на 1 аркуш в одному примірнику. (а.с.17)

16 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голови ГО «ЛОО ТЧХУ» І. Семерака із заявою, в якій просив надати копії матеріалів службового розслідування або вказати, які конкретно дії (бездіяльність) і коли вони мали місце, на підставі яких було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з членів ТЧХУ (а.с.15).

Як вбачається з відповіді голови Товариства Червоного Хреста України №268 від 18 грудня 2024 року, 26 вересня 2024 року на засіданні Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Семочка М.І. виключено із членів Товариства Червоного Хреста України на підставі вчинення ОСОБА_1 дій (бездіяльності), що є несумісними з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, нормами Статуту Товариства Червоного Хреста України та Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України, вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства Червоного Хреста України, що негативно позначились на діяльності Товариства Червоного Хреста України. Повідомлено, що ОСОБА_1 неодноразово вчинялись дії не сумісні з основоположними принципами міжнародного червонохресного руху, Статуту Товариства Червоного Хреста України та Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України, вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства Червоного Хреста України. Вказали, що ОСОБА_1 вчинено триваючі дії щодо приховування фактів зловживання щодо видачі гуманітарної допомоги, вчинених його дружиною ОСОБА_3 , яка перебувала на посаді голови Шевченківської РО та до повноважень якої входило забезпечення видачі гуманітарної допомоги бенефіціарам. (а.с.20)

Як вбачається з протоколу №11 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України від 26 вересня 2024 року на порядку денному стояло питання про виключення із членів Товариства Червоного Хреста України та слухали ОСОБА_5 (головуючого засідання Правління), який запропонував відповідно до п.5.8.Розділу V Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України (в новій редакції) виключити з членів Товариства Червоного Хреста України на підставі вчинення особою дій (бездіяльності), що є несумісним з основоположними принципами Міжнародного червоно хресного руху, нормами Статуту Товариства, Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України та вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства Червоного Хреста України згідно до результатів службового розслідування ОСОБА_1 . Голосували: «за» - 16, «проти» - 0, «утримались» - 0. Рішення прийнято. (а.с.17 зворот)

Також, в матеріалах справи міститься членський квиток ОСОБА_1 №18-0009112 (а.с.19), інвентаризаційний опис на 20 лютого 2024 року товарно-матеріальних цінностей що знаходяться в Шевченківській РО на відповідальному зберіганні ОСОБА_3 (а.с.21-24) та заява ОСОБА_3 від 27 лютого 2024 року, яка не містить даних про її направлення чи отримання Головою ГО (а.с.27).

Матеріали справи також містять копію фрагменту акту про долучення відомостей видачі допомоги та обліку бенефіціарів, згідно якого комісією складено акт про те, що під час проведення інвентаризації, було виявлено та від…(фотокопія обрізана). Відомостей видачі допомоги та обліку бенефіціарів …(фотокопія обрізана) які відсутні в ЛО ТЧХУ а саме …(фотокопія обрізана). Відомість від 04 травня 2023 року, від 05 травня 2023 року, 09 травня 2023 року, 11 травня 2023 року, 12 травня 2023 року, 16 травня 2023 року, 18 травня 2023 року, 19 травня 2023 року, 23травня 2023 року (а.с.25).

Як вбачається з акту службового розслідування від 28 вересня 2023 року, на підставі наказів №7 від 30 серпня 2023 року про проведення службового розслідування та наказу№9 від 12 грудня 2023 року про продовження терміну службового розслідування, встановлено, що 28 серпня 2023 року на онлайн нараді голів та координаторів ЛООТЧХУ виявлено відрізок розмови голови та фахівця Шевченківської РО про приховування гуманітарної допомоги. 29 серпня 2023 року на правлінні ЛООТЧХУ було розглянуто можливе зловживання головою Шевченківської РО ОСОБА_3 , щодо гуманітарної допомоги та створено робочу групу. Робочою групою в присутності ОСОБА_3 , складено акт вибіркової інвентаризації Шевченківської РО. На підставі вищезазначеного було розпочате службове розслідування. Вартість недостачі становить 113489,32 грн. На підставі зазначених фактів встановлено системні порушення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.26).

В матеріалах справи також містяться витяги з протоколу №7,8 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України та витяг з протоколу №7 засідання Президії Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України.

Як вбачається з витягу з протоколу №7 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, Семерак І.Я. звернувся до голови Шевченківської РО Семочко Н.І., щодо інформації про необліковані залишки на Шевченківській РО, про які вона розмовляє з ОСОБА_1 (фахівець Шевченквської РО) на онлайн-нараді 28 серпня 2023 року. Для інформування членів Правління був наданий запис онлайн-наради. ОСОБА_3 , підтвердила таку розмову і надала інформацію, що необлікований залишок зберігається ще з 2022 року і був передбачений для надзвичайних ситуацій (а.с.80).

З витягу з протоколу №7 засідання Президії Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України вбачається, що слухали: ОСОБА_7 , яка ознайомила присутніх із змістом та висновками Акту службового розслідування. Також, слухали ОСОБА_3 , яка пояснила що зазначена недостача гуманітарної допомоги зі складу ЛООТЧХУ їй не надходила і що вона за видану допомогу вчасно відзвітувалась. ОСОБА_8 звернув увагу що ОСОБА_3 веде аудіозапис на свій мобільний телефон засідання Президії без погодження на це інших членів Президії. ОСОБА_3 , повідомила що вимкнула телефон і видалила запис. ОСОБА_9 зазначила, чи відомо як буде недостача гуманітарної допомоги, яка була на складі Шевченківської РО компенсована. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 виступили з пропозицією затвердити Акт службового розслідування (а.с.82).

Витягом з протоколу №8 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України підтверджується, що ОСОБА_5 ознайомив присутніх з протоколом №7 Президії ЛООТЧХУ від 29.09.2023р. про пропозицію внести в порядок денний засідання Правління питання про вивід з Президії та Правління ЛООТЧХУ ОСОБА_3 на підставі висловленої недовіри. ОСОБА_7 зачитала Акт службового розслідування від 28.09.2023р. ОСОБА_3 ознайомила з текстом свого звернення, яке вона вручила членам Правління та висловила свою незгоду із такою пропозицією. ОСОБА_11 виступила з пропозицією перевірити копії відомостей по видачі гуманітарної допомоги в Шевченківській РО, на відповідність з оригіналом. ОСОБА_5 виступив з пропозицією зважити на усі обставини та визначитись для голосування. ОСОБА_12 повідомила що в приміщені коридору знаходиться ОСОБА_1 , який не зареєструвався і не є запрошений на засідання Правління. ОСОБА_5 проінформував присутніх, що ОСОБА_1 відмовляється реєструватися та не має наміру покидати приміщення, продемонструвавши при цьому членський квиток ТЧХУ. ОСОБА_10 , повідомив, що таким зухвалим діям потрібно надати належну оцінку. ОСОБА_5 виступив з пропозицією вивести зі складу президії та Правління Львівської обласної організації ТЧХУ Семочко Н.І.

В матеріалах справи, також, наявні статут Товариства Червоного Хреста в новій редакції (ідентифікаційний код 00016797) (а.с.28-62) та положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України в новій редакції (а.с.84-99).

Як вбачається з статуту Товариства Червоного Хреста в новій редакції (ідентифікаційний код 00016797) (а.с.28-62), згідно п.1.1. Загальних положень, Товариство Червоного Хреста України є всеукраїнською гуманітарною організацією.

Відповідно до п.1.2. Загальних положень Статуту, товариство створено відповідно до ЗУ «Про громадські об`єднання» як громадське об`єднання зі статутом юридичної особи в організаційно-правовій формі громадської організації, зі спеціальним статусом, передбаченим Законом України «Про Товариство Червоного Хреста України», іншими нормативно-правовими актами України та міжнародними договорами України.

Відповідно до п.4.1. Статуту, основною метою діяльності Товариства є попередження та полегшення людських страждань під час збройних конфліктів, стихійних лих, катастроф, епідемій, пандемій та інших надзвичайних ситуацій через сприяння органам державної влади в наданні медичної та гуманітарної допомоги під час збройних конфліктів, у мирний час, участі в наданні міжнародної допомоги в разі катастроф та надзвичайних ситуацій, забезпечення медико-соціальної допомоги найменш соціально захищеним верствам населення.

Відповідно до п.4.3.5. Статуту, Товариство в процесі своєї діяльності отримує та розподіляє гуманітарну допомогу, самостійно визначає адресатів та форми допомоги відповідно до мети Товариства згідно з законодавством України.

Відповідно до п.5.1. Статуту, членами Товариства можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, досягли 14 років та не визнані судом недієздатними, підтримують мету та напрям діяльності Товариства, сплачують членські внески, визнають цей Статут і Кодекс поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства, який затверджується Правлінням Товариства.

Відповідно до п.5.13. Статуту, припинення членства в Товаристві відбувається:

1) шляхом подачі членом Товариства письмової заяви про вихід з Товариства на ім`я голови обласної організації Товариства через відповідну Організацію Товариства за його зареєстрованим місцем проживання або шляхом направлення такої заяви поштою на адресу місцезнаходження Товариства. Членство в Товаристві припиняється з дня подання (направлення) такої заяви та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень. З того самого дня припиняється перебування члена Товариства на будь-яких виборних посадах у Товаристві; Дія абзацу першого пп.1) п.5.13. цього Статуту не поширюється на члена Товариства, призначеного на посаду Генерального директора, та інших осіб, які мають трудові відносини з Товариством. Членство таких осіб у Товаристві припиняється з дня, наступного за днем обрання нового Генерального директора чи його заступника, припинення трудових відносин.

2) автоматично в разі несплати членом Товариства щорічного членського внеску в розмірі та в строки, встановленні Правлінням Товариства; у такому випадку членство в Товаристві вважається припиненим без необхідності прийняття будь-яких додаткових рішень на наступний день після завершення встановленого строку для сплати внеску;

3) автоматично з дня смерті особи;

4) шляхом виключення члена з Товариства відповідно до п.5.14 цього Статуту.

Відповідно до п.5.14. Статуту, особа може бути виключена з членів Товариства за рішенням Правління Товариства в разі вчинення нею дій (бездіяльності), що є несумісним з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, положеннями цього Статуту або вимогами Кодексу поведінки та негативно позначаються на діяльності й репутації Товариства. Якщо така особа одночасно є членом керівного органу Товариства, її може бути виключено з членів Товариства за рішенням Правління Товариства. При цьому під час розгляду зазначеного питання така особа не має права голосу.

Відповідно до п.5.15. Статуту, особа має бути проінформована про її виключення з членів Товариства після прийняття відповідного рішення. Рішення про виключення особи з членів Товариства може бути оскаржене в порядку, встановленому Статутом.

Відповідно до п.5.16. Статуту, додаткові особливості процедури розгляду питань про виключення членів із Товариства можуть визначатися Правлінням.

Як вбачається з положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України в новій редакції (а.с.84-99), згідно п.5.1. членство в Товаристві є єдиним.

Відповідно до п.5.2. Положення, прийом в члени Товариства здійснюється відповідно до пунктів 5.1-5.5 розділу 5 Статуту Товариства.

Відповідно до п.5.7. Положення, припинення членства у Товаристві відбувається відповідно до пунктів 5.13-5.16 розділу 5 Статуту Товариства.

Відповідно до п.5.8. Положення, особа може бути виключена з членів Товариства за рішенням Правління Організації в разі вчинення нею дій (бездіяльності), що є несумісними з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, нормами Статуту Товариства, цього Положення або вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства та негативно позначаються на діяльності й репутації Товариства. Таке рішення може бути прийнято на підставі пропозиції Президента Товариства або голови Організації за результатами службового розслідування.

Згідно ст.36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об`єднання громадян рівні перед законом.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про громадські об`єднання», громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно ст.5 Закону України «Про громадські об`єднання», ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке громадське об`єднання. Належність чи неналежність до громадського об`єднання не може бути підставою для обмеження прав і свобод особи або для надання їй органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування будь-яких пільг і переваг. Кожна особа має право добровільно у будь-який час припинити членство (участь) у громадському об`єднанні шляхом подання заяви до відповідних статутних органів громадського об`єднання. Членство в громадському об`єднанні припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З того самого дня припиняється перебування члена громадського об`єднання на будь-яких виборних посадах у громадському об`єднанні. Дія абзацу першого цієї частини не поширюється на членів громадського об`єднання, обраних на посади керівника громадського об`єднання чи заступника такого керівника. Членство в громадському об`єднанні зазначених керівників припиняється з дня, наступного за днем обрання нового керівника чи його заступника. Вимога про зазначення відомостей щодо членства (участі) особи у громадському об`єднанні, якщо така вимога не пов`язана з реалізацією особою своїх прав як особи, яка має право представляти громадське об`єднання, або члена (учасника) громадського об`єднання, не допускається, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про громадські об`єднання», статут громадського об`єднання має містити відомості про:

1) найменування громадського об`єднання та за наявності - скорочене найменування;

2) мету (цілі) та напрями його діяльності;

3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників);

4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі – керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи);

5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку;

6) порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками);

7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг;

8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об`єднання;

9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання (у разі їх створення громадським об`єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи);

10) порядок внесення змін до статуту;

11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

У статуті громадського об`єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об`єднання, що не суперечать закону. Статут громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи (у разі, якщо наявність статуту такого об`єднання передбачена рішенням про його утворення), може не містити положень, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про громадські об`єднання», втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об`єднань, так само як і втручання громадських об`єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Товариство Червоного Хреста України», організація діяльності, масштаби і методи діяльності організацій Товариства, процедура оформлення членства у Товаристві і членів органів правління визначаються Статутом Товариства.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що у разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань.

Окрім того, Верховний Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №301/1637/16-ц дійшов висновку про те, що необхідно пам`ятати, що стаття 55 Конституції України захищає право кожної особи індивідуально, так само як і інші закони України, відповідність яким статуту громадської організації та діяльності (рішень) громадської організації Закон про ГО не відміняв. Тобто цей законодавчий захист є ширшим, ніж той захист прав, який встановлений безпосередньо статутом громадської організації і сама громадська організація здійснюючи свою внутрішньостатутну діяльність не може обмежувати загальний законодавчий захист прав її члена у правовідносинах щодо порядку та підстав набуття та припинення членства у цій громадській організації, а суд в порушення вимог статті 124 Конституції України самоусуватись від здійснення правосуддя. Це означає, що загальні збори громадської організації не можуть в порядку самоврядності дозволяти собі рішення щодо своїх членів, які не відповідають загальним вимогам законодавства, у тому числі шляхом вибіркового або формального виконання положень власного статуту. Зокрема, загальні збори громадської організації не можуть своїм колективним рішенням у порядку реалізації права на самоорганізацію обмежувати законні права їх членів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи, що позивачем подано позов до суду з приводу того, що його фактично виключили з числа членів ГО за вчинення певного винного діяння (проступку) найбільш схожими за змістом правовідносинами слід вважати правовідносини щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у трудових правовідносинах, зокрема, законодавчий порядок такого притягнення, як і загальні правові засади притягнення до будь-якого виду відповідальності (аналогія права).

Так, відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна – це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статями147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, тощо.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (ст. 147-1 КЗпП України).

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147–149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів звертає увагу, що фактично позивача була притягнуто до певного виду відповідальності, а саме виключено з членства у ГО за вчинення певних винних дій, як стверджує відповідач.

Відтак, рішення (дії), на підставі якого позивача було виключено з членів Громадської організації «Львівська обласна організація Товариство Червоного Хреста України» повинно було містити конкретні обставини, за які позивача було виключено з членства і конкретні норми, статті, пункти закону, положення, статуту чи іншого акту, які ним порушено.

Також, колегія суддів звертає увагу, що слід було дотриматись процедури виключення з членства громадської організації, яка передбачена законом та внутрішніми статутними документами Громадської організації «Львівська обласна організація Товариство Червоного Хреста України».

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з протоколу №11 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України від 26 вересня 2024 року, позивача виключено з членів Товариства Червоного Хреста України на підставі вчинення особою дій (бездіяльності), що є несумісним з основоположними принципами Міжнародного червоно хресного руху, нормами Статуту Товариства, Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України та вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства Червоного Хреста України згідно до результатів службового розслідування.

Однак, судом першої інстанції правильно встановлено, що витяг з протоколу №11 засідання Правління Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України не містить конкретного, визначеного та обґрунтованого опису дій чи бездіяльності позивача, які могли б бути належною підставою для його виключення зі складу Товариства, зазначення коли такі мали місце та в чому конкретно проявлялись.

Формулювання «вчинення дій (бездіяльності)» жодним чином не вказує на певні конкретні дії (бездіяльність), не конкретизує їх характер, ознаки порушення певного акту чи норми, винності особи у цих діях, тощо.

Як правильно вказав суд першої інстанції, з вказаного протоколу не зрозуміло чи були вчинені позивачем дії чи все ж бездіяльність, яка слугувала підставою його виключення з членства та в чому такі проявилися. Відтак, суд першої інстанції, правильно вказав, що таке формулювання є загальним та виключає можливість встановлення предмета оцінки дій позивача, що є неприпустимим.

Отже, слід вважати, що оскаржуваний протокол не вказує про конкретну протиправність дій чи бездіяльності позивача, тобто про конкретний проступок, який вчинив позивач та міг би слугувати у подальшому підставою для прийняття рішення про його виключення з членства у ГО.

Окрім цього, як вказано вище, згідно п.5.8. Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України (в новій редакції), особа може бути виключена з членів Товариства за рішенням Правління Організації в разі вчинення нею дій (бездіяльності), що є несумісними з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, нормами Статуту Товариства, цього Положення або вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства та негативно позначаються на діяльності й репутації Товариства. Таке рішення може бути прийнято на підставі пропозиції Президента Товариства або голови Організації за результатами службового розслідування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та підтвердив представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, службове розслідування стосовно певних дій (бездіяльності) позивача що є несумісними з основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, нормами Статуту Товариства, цього Положення або вимогами Кодексу поведінки членів, волонтерів та працівників Товариства та негативно позначаються на діяльності й репутації Товариства, – не проводилось, а таке мало місце лише стосовно ОСОБА_3 (дружини позивача), що підтверджується Актом службового розслідування від 28 вересня 2023 року на підставі наказів №7 від 30 серпня 2023 року про проведення службового розслідування та наказу№9 від 12 грудня 2023 року про продовження терміну службового розслідування (а.с.26), яким зокрема встановлено системні порушення ОСОБА_3 (а.с.26), а не ОСОБА_1 .

Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивача дійсно було виключено з членів Товариства Червоного Хреста України без належного обґрунтування (без зазначення конкретних дій (бездіяльності) як підстави для цього, а також з порушенням п.5.8. Положення про Львівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України (в новій редакції), без проведення службового розслідування та відповідно підставно задоволено позовні вимоги частково.

Враховуючи те, що апелянтом оскаржено рішення лише в частині задоволених позовних вимог, відтак судом апеляційної інстанції рішення в іншій частині не переглядається.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу скаргою Громадської організації «Львівська обласна організація Товариство Червоного Хреста України» – залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра