Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №172/1068/25 — Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1068/25

Провадження № 2/172/452/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді – Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання – Голубенко Т..В.

представника третьої особи-2 – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту виховання малолітніх дітей та перебування їх на утриманні, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_5 вказує, що позивач ОСОБА_2 одружений із ОСОБА_4 та має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей – ОСОБА_6 , 2012 року народження, ОСОБА_7 , 2016 року народження, ОСОБА_8 , 2022 року народження, ОСОБА_9 , 2024 року народження. Сім`я позивача проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач офіційно працевлаштований в ПАТ «Укрзалізниця» та має стабільний заробіток у вигляді щомісячної заробітної плати. Батьком дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є позивач у справі. Батьком дитини ОСОБА_6 є біологічний батько ОСОБА_3 , який є відповідачем у справі. Батько дитини ОСОБА_11 записаний зі слів матері ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки їй не відомий батько дитини. Сім`я ОСОБА_12 є багатодітною сім`єю, що підтверджується посвідченнями виданими Управлінням соціального захисту населення Синельниківської РДА 17.03.2023 року. позивач утримує дітей своєї дружини, тоді як ОСОБА_3 – біологічний батько ОСОБА_13 , не приймає участі в його утриманні. Встановлення факту виховання неповнолітніх дітей та перебування їх на утриманні позивача необхідне йому для можливості реалізувати право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Просить суд встановити факт перебування на утриманні позивача неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та факт виховання позивачем цих дітей.

У судовому засіданні представник третьої особи-2 заперечувала проти позовних вимог. Надала письмові заперечення проти позову.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Вислухавши представника третьої особи, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі зареєстрованому 18.05.2021 року Відділом ДРАЦС по Васильківському, Межівському, Покровському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , 2022 року народження та ОСОБА_9 , 2024 року народження.

ОСОБА_4 є матір`ю двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , 2012 року народження та ОСОБА_7 , 2016 року народження.

Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 26.04.2019 року відомості про батька ОСОБА_7 , 2016 року народження записано на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, тобто зі слів матері.

Відповідно до довідки старости Чаплинського старостинського округу від 20.01.2025 року та акту проведення обстеження сім`ї від 20.01.2025 року ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_2 та діти ОСОБА_14 , 2022 р.н., ОСОБА_15 , 2024 р.н., ОСОБА_16 , 2012 р.н., ОСОБА_17 , 2016 р.н. фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого законом.

Згідно з ч.ч. 1-2, 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо ж мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України)

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, чинне сімейне законодавство не передбачає обов`язку інших осіб здійснювати утримання дитини у випадку, якщо батьки не позбавлені батьківських прав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" №560 від 16.05.2024 документами, що підтверджують право на відстрочку жінок та чоловіків, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, є свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Судом встановлено, що матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є ОСОБА_4 , батько ОСОБА_7 записаний зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, біологічним батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_3 . Подружжя ОСОБА_12 має двох спільних дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Усі діти проживають разом з матір`ю та ОСОБА_2 , який є батьком двох дітей від ОСОБА_4 . Як зазначено у чинному сімейному законодавстві обов`язком батьків є виховання та утримання дітей.

Метою встановлення факту виховання позивачем неповнолітніх дітей його дружини ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та встановлення факту перебування цих дітей на утриманні позивача є бажання позивача отримати право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної політики із заявою про надання відстрочки з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також отримання ним відмови ТЦКтаСП у наданні такої відстрочки, тобто суд приходить до висновку про відсутність порушених чи оспорюваних прав позивача, а підставою позову є створення штучних умов для отримання відстрочки від мобілізації.

Окрім цього, суд зазначає, що батько ОСОБА_6 – ОСОБА_3 не позбавлений батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, не визнаний судом безвісно відсутнім чи померлим, відсутні також відомості про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина і про те, що він не приймає участі у вихованні та утриманні свого сина, при цьому виховання не обмежується лише матеріальним забезпеченням дитини.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту виховання малолітніх дітей та перебування їх на утриманні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263 ЦПК України, –

У Х В А Л И В

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту виховання малолітніх дітей та перебування їх на утриманні.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк