Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №159/366/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/366/26

Провадження № 3/159/449/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 19.01.2026 року о 22 год 38 хв в м. Ковель по вул. Володимира Осіюка, керував транспортним засобом марки «Mercedes Benz R280», не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

27.01.2026 ОСОБА_1 отримав смс повідомлення про виклик у судове засідання на 18.02.2026. Через канцелярію суду ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вину визнав, просив суворо не карати.

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, суд про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, а тому, відповідно до ст. 268 КУпАП, її неявка до суду не перешкоджає розгляду справ по суті.

Європейський Суд з прав людини у п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) у справі "Пономарьова проти України" констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

На підставі викладеного суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Диспозиція ч. 2 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570545 від 19.01.2026, який складений уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 19.01.2026, відеозаписом з місця події, іншими матеріалами справи.

Об`єктивна сторона ч. 2 ст. 126 КУпАП включає:

- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Це стосується ситуацій, коли особа не отримала відповідного посвідчення водія для керування транспортним засобом відповідної категорії;

- передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Це охоплює ситуації, коли власник чи законний користувач транспортного засобу дозволяє особі без належного права керувати транспортним засобом.

Об`єктом правопорушення є встановлені законом правила, які забезпечують безпеку дорожнього руху. Головний акцент робиться на тому, що керування транспортним засобом має здійснюватися виключно особами, які мають відповідну кваліфікацію та право на це.

Для кваліфікації за цією статтею не є обов`язковими матеріальні наслідки (наприклад, дтп чи шкода). Достатньо самого факту керування особою, яка не отримувала посвідчення водія або передачі керування транспортним засобом такій особі.

Суддя звертає увагу, що відповідно до п. 2.1(а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, передбачено обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відсутність у водія при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії є окремим складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, і стосується лише випадків коли особа отримувала посвідчення водія відповідної категорії, але з певних причин не має його при собі під час керування транспортним засобом.

Отже, суддя дійшов висновку, що для складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не є обов`язковим додаткове порушення правил дорожнього руху. Сам факт керування особою, яка не отримувала посвідчення водія, чи передачі керування транспортним засобом такій особі вже є достатнім для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

На підставі наведеного, у фабулі вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення необхідно виключити вказівку про порушення ним п. 2.1(а) ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною треть ою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

На час вчинення зазначених вище адміністративних правопорушень ОСОБА_1 мав повних 17 років.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, яке слід накласти на ОСОБА_1 суддя враховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке належать до порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, вимоги санкцій статті за якою останній притягується до відповідальності.

Суддя вважає, що ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП.

На думку судді таке стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн, які стягуються на користь держави.

Керуючись ст.ст. 13, 24-1, 33, 34, 35,36, 221, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Штраф має бути сплачений добровільно протягом 15 днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, відповідно до частини другої статті 308 КУпАП, штраф стягується у порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106, призначенняплатежу – Судовий збір в дохід держави (адмінправопорушення).

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р. Я. Смалюх