Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №642/8260/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/8260/25

Провадження № 2/642/207/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря Гриценко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Сорока О.О. звернулася до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 155 124, 66 грн. на відновлення автомобілю Nissan Leaf державний номер НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн., судові витрати (послуги адвоката запити, витрати на експертизу товарознавчу 7250,00 грн., та інші судові витрати, пов`язані з підготовкою та розглядом цивільного позову у суді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.07.2025р. в м. Харкові на перехресті вул. Піскуновській та пров. Піскуновському близько 18-40 водій ОСОБА_2 керуючі: автомобілем КИА СОРЕНТО, державний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення на нерегульованому перехресті не надав перевагу у русі автомобілю ФОЛЬКЦВАГЕН державний номер НОМЕР_3 , який рухався головною дорогою. Водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.11 ПДР України.

Після зіткнення вищезазначених транспортних засобів, відбулося зіткнення з іншим автомобілем Nissan Leaf державний номер НОМЕР_1 . що належить на праві власності ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні ДТП 02.06.2025р. та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, справа № 642/4282/25 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850, 00 грн. та судового збору 605, 60 грн.

Водій КИА СОРЕНТО, ОСОБА_2 не мав полісу обов`язкового страхування, інші учасники також не мали полісу, тому не має можливості отримати регламенту виплату з фондів МТСБУ.

З метою врегулювання та мирного вирішення питання з приводу відновлення автомобілю позивача було надіслано претензію пропозицію, яка не була доставлена відповідачу повернувся лист адресату.

Засоби зв`язку з відповідачем відсутні для врегулювання питання мирним шляхом, щоб хоча б погодити зустріч, але провести перемовини.

Було проведено товарознавчу експертизу, у ОСОБА_3 , на огляд було запрошено ОСОБА_2 , шляхом направлення телеграми, але на огляд ніхто не з`явився.

Відповідно до висновку експерта № 78 В від 15.10.2025р., вартість матеріального збитку, відновлювального ремонту складає 155 124, 66 грн.

В позові також зазначено, що протиправними діями відповідача позивачу була також спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку із з пошкодженням її майна.

Відповідачем добровільно завдана позивачу шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не відшкодована, тому позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відзив на позов суду не подав, про розгляд справи повідомлялася належним чином, в тому числі шляхом оголошення на веб-сайті суду. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялися відповідачу за місцем реєстрації, про що свідчить поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено, що постановою Холодногірського районного суду м. Харкова від 30.09.2025 року у справі № 642/4282/25 відповідача ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення, що підтверджується копією постанови.

Постанова Холодногірського районного суду м. Харкова від 30.09.2025 року в апеляційному порядку не оскаржена.

Відповідно до ч.6 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій та власник транспортного засобу ОСОБА_2 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а отже є особою, відповідальною за завдані збитки, що підтверджується копією перевірки чинності полісу внутрішнього страхування.

Позивач ОСОБА_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди також не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією перевірки чинності полісу внутрішнього страхування.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений транспортний засіб марки Nissan Leaf державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 13.09.2024 року.

Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки Nissan Leaf державний номер НОМЕР_1 пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 02.07.2025 року, складає 155124,66 грн., що підтверджується висновком судового експерта Шаповалова В.І. №78В за результатами транспортно товарознавчого дослідження.

За визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, позивачем на користь ФОП ОСОБА_4 сплачено 7250,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.10.2025 року.

Оскільки на момент ДТП відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, такий договір у позивача також відсутній, відповідальність за завдану шкоду лежить на відповідачеві як особі, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п.1 ч.1 ст.41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до основних завдань МТСБУ належить: гарантування відшкодування шкоди: заподіяної на території України забезпеченими транспортними засобами за внутрішніми договорами страхування у випадках, визначених цим Законом.

В силу приписів п.3 ч.1 ст.1 цього Закону у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 цього Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України: транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Транспортний засіб Kia Sorento, державний номер НОМЕР_2 , яким було завдано шкоду, не є в розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону забезпеченим, оскільки на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій та власник транспортного засобу ОСОБА_2 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією перевірки чинності полісу внутрішнього страхування.

Крім того, згідно з п.1 ч.1 ст.43 закону МТСБУ відшкодовує шкоду, завдану транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, а відтак у МТСБУ відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону за рахунок коштів фонду захисту потерпілих обов`язок здійснення регламентної виплати за рахунок коштів фонду захисту потерпілих не виник.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки водій транспортного засобу, який вчинив ДТП, ОСОБА_2 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власника наземних транспортних засобів, то суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 155124,66 грн.

При вирішенні питання про с тягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 3, 5, 9, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду унормовані відповідно до положень статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначив, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, судом враховуються правові висновки, здійснені Верховним Судом, викладені у постановах від 12.06.2023 у справі №686/7245/22, провадження №61-2174св23; від 29 травня 2023 року у справі №757/13867/21, провадження № 61-11498св22; від 02 березня 2023 року у справі №607/21703/21, провадження № 61-11873св22.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах: від 20 березня 2019 року у справі №918/203/18; від 28 жовтня 2020 року у справі №904/3667/19, зробив висновок, який є застосованим й до даних правовідносин, про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

При цьому, суд виходить з того, причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Натомість, ані особливостей психічного / психологічного стану, зумовленого пошкодженням майна позивача внаслідок ДТП, ані змін / погіршення стану здоров`я, прийому медичних препаратів у даній справі не підтверджено. Суду не надано й доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача погіршились відносини із оточуючими людьми.

У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Відмовляючи у стягненні моральної шкоди на користь позивача, суд не оцінює розмір заявлених позовних вимог з точки зору справедливості та розумності за умови не доведення підстав для її стягнення.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не доведені належними та допустимими доказами, а твердження позивача про завдану моральну шкоду не зумовлюють настання обов`язку з її відшкодування з боку відповідача. Тому за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що права та інтереси позивача відновлені в судовому порядку, за результатами розгляду цивільної справи, а сам по собі факт завдання шкоди майну позивача не підтверджує наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані стороною позивача на підтвердження позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині за наявної аргументації та доведеності не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч.2 цієї статті ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст.141 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати по сплаті судового збору в розмірі 2095,70 грн. (155124,66*2771,2/205124,66), та 5482,78 грн.(155124,66*7250,00/205124,66) витрат на проведення експертом транспортно-товарозавчого дослідження, оплата якого позивачем підтверджується платіжною інструкцією від 05.10.2025 року.

Суд бере до уваги заявлений позивачем попередній розрахунок витрат на правову допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Керуючись ст. 22,23, 1166, 1167, 1187 ЦК України Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у розмірі 155124 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2095 (дві тисячі дев`яносто п`ять )грн. 70 коп. та витрати на проведення транспортно-товарозавчого дослідження у розмірі 5482 ( п`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 78 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 18.02.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов