Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №638/21516/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/21516/25

Провадження № 1-кп/638/1143/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221070000897 від 04 травня 2023 року, відносно обвинуваченої

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ізюм Ізюмського р-ну Харківської області, громадянки України, пенсіонерки, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області, перебуваючи у місті Ізюм Харківської області, у невстановлений час, але не пізніше червня 2022 року та до кінця серпня 2022 року, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народно-господарче та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, з метою окупації України, під час окупації м.Ізюм та Ізюмського району військами рф, добровільно поширювала серед мешканців м.Ізюм видані окупаційними органами рф газети «Харьков-Z. Еженедельное информационное издание», які, відповідно до висновку експерта №4419 від 03.07.2024 року містять матеріали, у яких містяться виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, підримки, схвалення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, та представників збройних формувань рф.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 визнала свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого їй діяння та пояснила про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останній обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, тобто – у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України.

Під час допиту обвинувачена ОСОБА_5 надала наступні свідчення: в 2022 році під час окупації міста Ізюма Харківської обставі військовослужбовцями Російської Федерації вона працювала на пошті та роздавала газети мешканцям міста.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачена та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченої.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 436-2 КК України, тобто у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Ізюм Ізюмського району Харківської області, громадянка України, пенсіонерки, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судима.

Обставинами, які згідно зі ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої, судом встановлено щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої, судом встановлено вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачена вчинила нетяжкий злочин.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченої, її щире каяття обставину, що обтяжує покарання обвинуваченої, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, думку сторони обвинувачення, враховуючи характер вчинених нею дій, оскільки прояви ворожої пропаганди негативно впливають на суспільну свідомість в Україні, а особливу небезпеку представляє виготовлення та поширення в Україні інформаційних матеріалів, спрямованих на пряме чи опосередковане виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, суд вважає, що її виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді позбавлення волі без конфіскації майна.

Підстав для застосування судом ст.ст.69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченої.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України та призначити покарання у вигляді 3(трьох) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати: за проведення лінгвістичної симантико-текстуальної експертизи № 4419 від 03.07.2024 у розмірі 22718.40 грн.

Речові докази: газету «ХАРЬКОВ Z» на 4 арк. випуск №20 від 2022 року, газету «ХАРЬКОВ Z» на 4 арк. випуск №18 від 2022 року, газету «ХАРЬКОВ Z» на 4 арк. випуск №16 від 2022 року, газету «ХАРЬКОВ Z» на 4 арк. випуск №14 від 2022 року у 2х екземплярох, 1 фрагмент газети «ХАРЬКОВ Z» на 2 арк. випуск невідомий – знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1