Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №619/99/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/99/26

провадження № 3/619/162/26

ПОСТАНОВА

іменем України

17 лютого 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Пруднікова О.В., за участю секретаря судового засідання – Вишневської О.П., адвоката особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Рясного В.Д. розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,

встановив:

16.05.2025 біля 16 год. 00 хв. за адресою: Харківська область, Харківський (колишній Дергачівський) район, с. Черкаська Лозова, вул. Курортна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2193, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невнятна мова, хитка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 1113031965/116, чим порушив п. 2.5 ПДР. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Адвокат ОСОБА_1 - Рясний В.Д. подав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заява обгрунтована тим, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Знаходження ОСОБА_1 в транспортному засобі або біля нього, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Відеоматеріали, які містяться в матеріалах справи не можуть слугувати належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 16.05.2025 керував вказаним в протоколі автомобілем ВАЗ 21093, реєстраційний номер т.з. НОМЕР_1 . Відомості відеозаписів мають істотні розбіжності щодо часу фіксування подій, а саме на двох відеозаписах (відеофайли «0000000_00000020250516162713_0008», «0000000_00000020250516163213_0009»), фіксування подій відбувалось 16.05.2025 з 16 год. 27 хв. до 16 год. 37 хв., натомість з відомостей третього відеозапису вбачається, що на ньому зафіксована подія, яка відбувалась 16.05.2025 о 21 год. 39 хв. (відеофайл «WhatsApp Video 2025-05-17 at 09.10.36»). Відеозаписи містять різні дати їх створення у цифровому вигляді, а саме відеофайли «0000000_00000020250516162713_0008», «0000000_00000020250516163213_0009» створені 16.05.2025, а відеофайл «WhatsApp Video 2025-05-17 at 09.10.36» - 17.05.2025. Крім того, з цих відеозаписів об`єктивно вбачається, що на відеозаписі (відеофайл «WhatsApp Video 2025-05-17 at 09.10.36») зафіксоване місце, де було зупинено транспортний засіб «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 , яке не збігається з місцем, де відбувались фактичні обставини у цій справі відповідно до протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №332390 від 16.05.2025 (відеофайли «0000000_00000020250516162713_0008», «0000000_00000020250516163213_0009»). Саме на вказані вище недоліки вказав суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 05.12.2025 та повернув справу на доопрацювання. Крім того, матеріали справи не містять відповідно рапорту працівника поліції, з якого було б можливо встановити, яким саме судом ухвалено рішення від 07.08.2024, про яке зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332390 від 16.05.2025, а така неповнота істотно впливає на кваліфікацію дій особи. Матеріали справи не містять відомостей щодо роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених та гарантованих Конституцією України та нормами КУпАП. Постанова серії ЕНА №4746380 від 16.05.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, стосується події, яка мала місце 16.05.2025 о 16 год. 58 хв., а відтак жодним чином не підтверджує обставин, що відображені в протоколах про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 за №332390, а саме факт керування ОСОБА_1 , 16.05.2025 близько 16 год. 30 хв. автомобілем «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 . Належного дооформлення працівниками поліції здійснено не було. Матеріали справи, які надійшли до суду після дооформлення не містять інформації щодо вступу в законну силу постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.08.2024. Таким чином, законом не встановлено, що в діях ОСОБА_1 знаходиться склад адміністративного правопорушення. передбачений ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні адвокат Рясний В.Д. просив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на доводи, викладені у вищезазначеній заяві про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті тягне за собою відповідальність, передбачену частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими доказами, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 332390 від 16.05.2025, який містить дату, час, місце та зазначення обставин вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення Правил дорожнього руху України; встановлені ознаки алкогольного (наркотичного) сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невнятна мова, хитка хода. Також у протоколі зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності відмовилася від проходження медичного огляду в установленому законом порядку;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

- направленням на огляд з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

- рапортом інспектора ВП № 3 ХРУП № 3 Касьяненка С., в якому викладені обставини подій 16.05.2025;

- даними відеозаписів з бодікамери та відеореєстратора, зі змісту яких вбачається, переслідування співробітниками поліції транспортного засобу ВАЗ 2193, роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 , а також те, що ОСОБА_1 на пропозиції поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився від проходження огляду у медичному закладі;

- довідкою старшого інспектора САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, за даними інформаційно-комунікаційної системи «ІНПН», яка свідчить про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності Жовтневим районним судом м. Харкова від 07.08.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;

- довідкою з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», згідно з якою, пошук "ГСЦ посвідчення водія" на причетність власності посвідчення водія значиться посвідчення водія України НОМЕР_2 , статус: зданий на збереження, термін дії з 15.05.2002, категорія В, С з 15.05.2002, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- довідкою інспектора САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, в якій зазначено, що транспортний засіб ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить ОСОБА_2 ;

- ксерокопією постанови серії ЕНА № 4746380 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП;

- рапортом старшого інспектора САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Д. Гаврющенко про виконання вимог, викладених в ухвалі Харківського апеляційного суду від 05.12.2025;

- постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою визнано його винним та накладено на нього штраф у сумі 17 000, 00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Постанова набрала законної сили 20.08.2024.

До матеріалів справи також додано постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 23.10.2025, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000, 00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік та постанову Харківського апеляційного суду від 05.12.2025, якою постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 23.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП-скасовано. Прийнято нову постанову, якою повернуто протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332390 від 16.05.2025 разом з іншими матеріалами цієї справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП для належного дооформлення та усунення процесуальних недоліків посадовій особі, яка склала у цій справі адміністративний матеріал за цим протоколом, після чого матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду справи в порядку чинного Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка - інспектор ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_3 пояснив, що ним було зупинено транспортний засіб, у зв`язку з виявленням ознак небезпечного керування, що створювало загрозу безпеці дорожнього руху, під керуванням ОСОБА_1 . На вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу водій тривалий час не реагував. Після зупинки транспортного засобу під час спілкування з водієм було виявлено ознаки можливого перебування останнього у стані сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невнятна мова, хитка хода, неадекватна поведінка, агресивність, безпричинне переміщення з місця на місце. У зв`язку з наявністю зазначених ознак водієві, відповідно до вимог чинного законодавства України, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу (драгер) або пройти відповідний медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Водієві було роз`яснено порядок проведення огляду та правові наслідки відмови від його проходження. Незважаючи на це, водій від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі категорично відмовився, про що було складено відповідний протокол. Крім того, ОСОБА_1 їхав з малолітньою дитиною, чим наражав дитину на небезпеку.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши вищевказані докази, суд дійшов висновку, що вони є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Доводи захисника, з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 є неспроможними. По-перше, з відеозапису, що наявний в матеріалах справи, убачається безпосереднє переслідування поліцейськими транспортного засобу, який в подальшому був зупинений, ОСОБА_1 знаходився за кермом автомобіля в той час, як до нього підійшов співробітник поліції, який в подальшому звертався до ОСОБА_1 виключно як до водія автомобіля, який зупинили, і він заперечень з цього приводу не висловлював. По-друге, встановлено, що під час спілкування поліцейського з водієм, саме ОСОБА_1 (особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення) поводив себе як водій транспортного засобу, надавав документи на вимогу поліцейського, відповідав на запитання та не повідомляв про керування автомобілем іншою особою. Також, суд зауважує, що у ОСОБА_1 була можливість написати в протоколі про адміністративне правопорушення пояснення з приводу обставин порушення та зазначити про те, що він не керував транспортним засобом, однак останній таким правом не скористався.

Доводи щодо наявності істотних розбіжностей у часі фіксації подій на наданих суду відеозаписах підлягають відхиленню з огляду на таке.

По-перше, сама по собі різниця у відображенні часу на окремих відеофайлах не свідчить про їх недостовірність чи фальсифікацію. Вказані відеозаписи здійснювалися різними технічними пристроями, кожен з яких має автономні налаштування системного часу. Розбіжність у часових показниках може бути зумовлена технічними особливостями роботи пристроїв, відсутністю синхронізації, похибками налаштування дати та часу. По-друге, аналіз змісту відеозаписів свідчить про їх логічну та послідовну відповідність фактичним обставинам подій. Незважаючи на відмінності у відображенні часу, зафіксовані дії учасників події, їх послідовність, та інші істотні обставини узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи. Таким чином, розбіжності у часових показниках не впливають на встановлення фактичних обставин події. По-третє, стороною, яка посилається на зазначені розбіжності, не надано належних та допустимих доказів того, що такі відмінності є наслідком втручання у відеозаписи чи спотворення інформації. Саме по собі посилання на різницю у відображенні часу без доведення її істотності та впливу на зміст доказу не може бути підставою для визнання відеозаписів неналежними або недопустимими доказами. Крім того, допитаний у судовому засіданні інспектор ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_3 пояснив, що фіксація обставин події у даному випадку здійснювалася за допомогою декількох технічних засобів відеозапису, а саме: відеореєстратора, встановленого у службовому транспортному засобі, а також індивідуальних нагрудних відеокамер (бодікамер), що використовуються працівниками поліції під час несення служби. Технічні можливості нагрудних відеокамер передбачають обмежений ресурс автономної роботи, зумовлений ємністю акумуляторної батареї. У зв`язку з цим працівники поліції позбавлені можливості здійснювати безперервний відеозапис протягом усього періоду несення служби або тривалого часу розвитку подій. Також зазначив, що налаштування параметрів дати та часу на технічних засобах відеофіксації здійснюється поліцейськими вручну під час підготовки обладнання до несення служби. З огляду на людський фактор, не виключаються випадки, коли відповідні параметри можуть бути несвоєчасно оновлені або залишені без коригування після перезавантаження пристрою. Можливі неточності у відображенні часових параметрів на пристроях відеофіксації є наслідком технічних особливостей їх використання та людського фактору і не можуть розцінюватися як підстава для визнання відповідних відеоматеріалів недопустимими або недостовірними доказами.

Доводи захисника про те, що місце зупинки транспортного засобу, зафіксоване на відеозаписі, не відповідає місцю, де відбувалися фактичні обставини справи, підлягають відхиленню з огляду на таке.

З наданих матеріалів убачається, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 був збудженим, не дотримувався вказівок поліцейського. Фактичні процесуальні дії (спілкування з водієм, роз`яснення прав, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння, складання відповідних матеріалів) відбувались безпосередньо біля транспортного засобу Сама по собі зміна конкретної точки перебування учасників події в межах однієї локації не свідчить про інше місце вчинення правопорушення. Крім того, відеозапис відображає загальну територію зупинки транспортного засобу та розвиток подій у їх логічній послідовності. Наявність різних ракурсів або фіксація окремих епізодів на певній відстані від первинної точки зупинки пояснюється динамічністю ситуації та особливостями поведінки водія, а не невідповідністю фактичних обставин. Стороною захисту не надано доказів, які б підтверджували, що події відбувалися в іншому місці або що зазначена обставина впливає на кваліфікацію дій чи зміст інкримінованого правопорушення. Формальне посилання на невідповідність окремих елементів зображення без урахування поведінки особи та конкретної обстановки не може бути підставою для визнання доказів недопустимими. Крім того, інспектор Касьяненко С.М. зазначив, що ОСОБА_1 мав неадекватну поведінку переміщувався з місця на місце, тому фіксація можливо відбувалась у різних місцях.

Матеріали справи, які надійшли до суду після дооформлення, зокрема, постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою визнано його винним та накладено на нього штраф у сумі 17 000, 00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік - містить інформацію щодо вступу в законну силу даної постанови 20.08.2024, що не спростовано захисником.

Також, на відеозаписі зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених Конституцією України та нормами КУпАП.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб було зупинено на законну вимогу працівників поліції. ОСОБА_1 у встановленому порядку було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу або пройти відповідний медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Порядок проведення такого огляду та правові наслідки відмови були йому роз`яснені. Незважаючи на це, ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Отже, сукупність досліджених доказів є взаємоузгодженою, логічною та достатньою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Підстав для звільнення від відповідальності або визнання доказів недопустимими не встановлено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягає притягненню до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУПАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно з ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддею не встановлено.

Санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, що буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.

Крім штрафу з позбавленням прав керування, санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає також оплатне вилучення транспортного засобу або без такого. Разом з тим, відповідно до довідки інспектора САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, відповідно до якої транспортний засіб ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .. Таким чином, суд позбавлений можливості застосувати вказаний вид стягнення до ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Пунктом 5 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 36, 40-1, ч 2 ст. 130, 283, 284 КУпАП, --

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу:

р/р UA168999980313020149000020001, код за ЄДРПОУ 37874947, отримувач ГУК Харківська область/Харківобл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 21081300.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя О. В. Пруднікова