Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №203/4193/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4193/25

Провадження № 2/204/545/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

19 червня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 в якій прохає стягнути із неї заборгованість за кредитним договором №300013434 від 09 грудня 2021 року у сумі 47801 гривня 72 копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36602 гривні 93 копійки; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11198 гривень 79 копійок (а. с. 1-4 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 09 грудня 2021 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 300013434 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД», відповідно до умов якого відповідачці було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 37119 гривень 85 копійок, які остання зобов`язалася повернути та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме було відкрито рахунок та перераховано грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на рахунок позичальниці. 25 липня 2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №300013434 від 09 грудня 2021 року. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Тому, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором №300013434 від 09 грудня 2021 року становить 47801 гривня 72 копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36602 гривні 93 копійки; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11198 гривень 79 копійок; заборгованості за комісією – 0 гривень, яку позивач прохає стягнути з відповідачки разом із судовим збором у сумі 2422 гривні 40 копійок та витратами на професійну правничу допомогу у сумі 7000 гривень.

15 серпня 2025 року ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра справу було передано за підсудністю до Чечелівського районний суд міста Дніпра, яка була передана судді працівниками суду 02 вересня 2025 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 50), копія якої надіслана учасникам справи 05 вересня 2025 року (а. с. 51).

25 вересня 2025 року до суду надійшов відзив а позовну заяву від представника відповідачки (а. с. 57-60), в обґрунтування якого зазначено, що у доданій до позову анкеті-заяві зазначено, що її підписання здійснюється акцепт публічної пропозиції АТ "Банк Форвард" на укладення Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку, однак, безпосередньо сама публічна пропозиція банку в матеріалах справи не міститься, а також не міститься доказ того, що відповідачка була ознайомлена саме з цією пропозицією (пропозицією конкретного змісту) та погодилась саме на такі умови, а тому неможливо стверджувати про укладання між банком та відповідачкою кредитного договору на певних умовах кредитування. Крім того, будь-якого договору, підписаного з боку банку як кредитодавця, матеріали справи також не містять, а отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів факту укладення між сторонами кредитного договору. Вказує, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору, посилаючись на правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі № 393/126/20. Вважає, що оскільки сплата процентів за користування грошовими коштами, наданими фінансовою установою, можлива лише на підставі укладеного в письмовій формі кредитного договору, а відповідачка, як дружина військовослужбовця, що проходить військову службу під час мобілізації та є учасником бойових дій, має пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що додатково вказує на неможливість стягнення з неї процентів. Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідачка зауважує, що заявлені витрати не відповідають критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст.137 ЦПК України. За змістом позовної заяви позивач у складі своїх вимог просить стягнути з відповідачки, зокрема, заборгованість за тілом в розмірі 36602 гривні 93 копійки, тоді як середній розмір доходу відповідачки за 8 місяців 2025 року склав 35135 гривень 88 копійок, а отже, заборгованість за тілом перевищує середній місячний заробіток відповідачки, що об`єктивно ускладнюватиме виконання нею судового рішення у задоволеній частині. Тому прохає суд розстрочити виконання рішення суду у задоволеній частині на 12 місяців з дня набрання рішенням суду чинності рівними частками щомісячно.

10 листопада 2025 року представником позивача була надіслана на адресу суду заява, що фактично є відповіддю на відзив (а. с. 73-76), в якій останній зазначає, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту, а споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з публічною пропозицією для прийняття усвідомленого рішення, відповідальність стосовно ознайомлення з цією пропозицією лежить виключно на стороні, яка укладає кредитний договір. Із умовами викладених в Анкеті-заяві відповідачка погодилась, про що свідчить її підпис на даному кредитному документі. Витрати в сумі 7000 гривень є обґрунтованими, необхідними та прямо пов`язаними з належною підготовкою матеріалів для звернення до суду. Зазначені витрати не є завищеними чи необґрунтованими, оскільки відповідають середньоринковим тарифам на юридичні послуги, враховують обсяг роботи, що фактично була виконана, а також рівень кваліфікації залученого спеціаліста. До зазначеної суми включено всі основні етапи підготовчої роботи, які вимагають спеціальних знань у сфері права та витрат часу: від первинного аналізу правової ситуації й до оформлення процесуальних документів, а тому ці витрати мають бути враховані як частина витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню в повному розмірі. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін. Оскільки відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, її прохання про розстрочення виконання рішення є необґрунтоване. У зв`язку із чим, прохає суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

20 листопада 2025 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідачки, які зареєстровані 21 листопада 2025 року та передані судді працівниками апарату суду 26 листопада 2025 року (а. с. 79-81), обґрунтування яких аналогічні тексту відзиву на позовну заяву. Зауважує, що нарахування процентів фінансовою установою можливе лише на підставі кредитного договору, у зв`язку з чим факт перерахування відповідачці грошових коштів та їх часткове повернення може свідчити лише про існування між відповідачкою та банком відносин позики, за якою позичальник має обов`язок повернення тієї суми грошових коштів, яка була ним отримана, тобто без можливості нарахування процентів. Вказівка позивача про підготовку та подання позову, систематизацію доказової бази, консультування клієнта на етапах підготовки матеріалів до суду по суті є однією дією, адже охоплюється підготовкою позовної заяви і є елементами такого, а тому не можуть розцінюватись як окремі види робіт (послуг). Отже, фактично правова допомога полягала лише у складанні позовної заяви, тому вартість наданих послуг є явно завищеною та не відповідає співмірності з ціною позову, складністю справи, фактичним обсягом робіт та, враховуючи категорію та предмет і підстави позову, виконання наданих послуг потребували мінімальних часових затрат. У питанні розстрочення відповідачка послалась на положення ч.1 ст.267 ЦПК України, яке прямо надає право суду, який ухвалив рішення, визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання одночасно з ухваленням цього рішення, відразу зазначивши про це в рішенні.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09 грудня 2021 року відповідачка підписала власноруч Анкету-заяву №300013434 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард», в якій прохає відкрити поточний рахунок на її ім`я.

Підписавши Анкету-заяву, відповідачка, відповідно до п. 2.1.1 вказаної Анкети-заяви, беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на Сайті АТ «БАНК ФОРВАРД» https://www.forward-bank.com, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДБО послуги.

Підписавши Анкету-заяву, відповідачка, відповідно до п. п. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 даної анкети-заяви, підтвердила, що ця Анкета -заява разом з Публічною пропозицією АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами складають Договір про надання банківських послуг, укладання якого підтверджує і зобов`язується виконувати його умови; ознайомлена з даними документами (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, які їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, а також підтвердила, що в день підписання цього Акцепту отримала примірник Договору та всіх додатків до нього, самостійно отримала Публічну пропозицію (а. с. 11 на звороті- 13 та на звороті).

Відповідно до розділу 3. «Заяви на укладання угод» Анкети-заяви №300013434, підписавши Анкету-заяву відповідачка пропонує укласти Угоду №300013434 про надання кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, а Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД», у свою чергу акцептує таку Заяву на укладання Угоди про надання кредиту. Підставою для укладення Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард», що укладений між ОСОБА_1 та Банком.

Відповідно до умов заяви на укладання Угоди №300013434, відповідачка прохає відкрити рахунок НОМЕР_1 у валюті гривні, що буде використовуватись для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за Угодою, а також надати кредит у сумі 37119 гривень 85 копійок, строком 1858 днів (з 09 грудня 2021 року по 09 січня 2027 року), із ставкою по кредиту (на строкову частину основного боргу) – 30,00% річних та ставкою по кредиту (на прострочену частину основного боргу) – 0,00001% річних.

Згідно з п. 6 розділу 3 ««Заяви на укладання угод» Анкети-заяви №300013434, підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтверджує, що складовою та невід`ємною частиною Угоди будуть являтися: дана Заява, Паспорт споживчого кредиту (що містить окрім іншого інформацію про кількість і розмір платежів, періодичність внесення), Договір, які розміщені Банком в місці, в якому було оформлено дану Заяву, в мережі Інтернет на сайті Банку https://www.forward-bank.com, y підрозділах Банку, з якими ознайомлена, повністю згодна, примірники яких має, їх зміст розуміє та положень яких зобов`язується неухильно дотримуватись.

09 грудня 2021 року відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту, що є додатком до Угоди №300013434, в кому були узгоджені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 24 та на звороті).

Крім того, відповідачкою був підписаний 09 грудня 2021 року Графік платежів, яким було узгоджено суму кредиту, реальну річну процентну ставку, види платежів, загальну вартість кредиту (а. с. 25-26).

АТ«БАНК ФОРВАРД» зобов`язання за договором № 300013434 від 09 грудня 2021 року виконало в повному обсязі, шляхом переказу на рахунок відповідачки грошових кошти в сумі 37119 гривень 85 копійок, що підтверджується випискою по особовим рахункам угоди № 300013434 від 09 грудня 2021 року (а. с. 19 на звороті).

Також, з вказаної виписки по особовим рахункам угоди № 300013434 від 09 грудня 2021 року, відповідачка здійснювала часткові погашення за договором №№ 300013434 від 09 грудня 2021 року (а. с. 18-22).

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL1N42620281 (а. с. 25-27 та на звороті), відповідно до якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи право вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами: застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку та Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

На підтвердження набуття права вимоги за вказаним договором до відповідачки, позивачем надано копію Витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими підступаються, та боржників за такими договорами станом на 25 липня 2024 року, що є додатком № 1 до Договору про прав вимоги № GL1N42620281 (а. с. 28), відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №300013434 від 09 грудня 2021 року у загальній сумі 47801 гривня 72 копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36602 гривні 93 копійки; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11198 гривень 79 копійок.

Крім того, на підтвердження набуття права вимоги за вказаним договором до відповідачки, позивачем надано платіжну інструкцію № 4170 від 23 липня 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» сплачено АТ «Банк Форвард» плату за призначення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги № GL1N42620281 у розмірі 70 122 419 гривень 74 копійки (а. с. 28 на звороті).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором від 09 грудня 2021 року (а. с. 17 на звороті), станом на 09 червня 2025 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 47801 гривня 72 копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36602 гривні 93 копійки; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11198 гривень 79 копійок.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка 09 грудня 2021 року підписала власноруч Анкету-заяву №300013434 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард», в якій прохає відкрити поточний рахунок на її ім`я та на підставі укладеного між ними Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард» ОСОБА_1 пропонує Банку укласти Угоду №300013434 про надання кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, а Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД», у свою чергу акцептує таку Заяву на укладання Угоди про надання кредиту.

Підписавши Анкету-заяву, відповідачка, відповідно до п. 2.1.1 вказаної Анкети-заяви, підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на Сайті АТ «БАНК ФОРВАРД» https://www.forward-bank.com, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДБО послуги.

Крім того, підписавши Анкету-заяву, відповідачка, відповідно до п. п. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 даної анкети-заяви, підтвердила, що ця Анкета-заява разом з Публічною пропозицією АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами складають Договір про надання банківських послуг, укладання якого підтверджує і зобов`язується виконувати його умови; ознайомлена з даними документами (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, які їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, а також підтвердила, що в день підписання цього Акцепту отримала примірник Договору та всіх додатків до нього, самостійно отримала Публічну пропозицію (а. с. 11 на звороті- 13 та на звороті).

Згідно з п. 6 розділу 3 ««Заяви на укладання угод» Анкети-заяви №300013434, підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтверджує, що складовою та невід`ємною частиною Угоди будуть являтися: дана Заява, Паспорт споживчого кредиту (що містить окрім іншого інформацію про кількість і розмір платежів, періодичність внесення), Договір, які розміщені Банком в місці, в якому було оформлено дану Заяву, в мережі Інтернет на сайті Банку https://www.forward-bank.com, y підрозділах Банку, з якими ознайомлена, повністю згодна, примірники яких має, їх зміст розуміє та положень яких зобов`язується неухильно дотримуватись.

З вищевикладеного убачається, що підписавши власноруч Анкету-заяву №300013434, відповідачка повністю погодилась з усіма викладеними у ній умовами, узгодивши суму кредиту, відсотки та умови їх нарахування, що передбачає собою укладений кредитний договір, при цьому підписавши власноруч графік платежів повернення кредиту, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідачки щодо не укладання кредитного договору.

Також, доводи відповідачки щодо неможливість стягнення з неї процентів, оскільки вона є дружиною військовослужбовця, що проходить військову службу під час мобілізації та є учасником бойових дій, має пільги, встановлені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не приймаються судом до уваги, оскільки даний факт не звільняє її від обов`язку виконання укладеного з нею кредитного договору, в даному випадку сплати тіла кредиту та нарахованих відсотків, узгоджених в договорі.

Крім того, факт отримання та користування відповідачкою кредитними коштами з використання платіжного засобу останньою не спростовувались та не заперечувались, більш того відповідачка здійснювала часткові погашення за кредитним договором, про що свідчить виписка по особовому рахунку відповідачки (а. с. 19-22), яка є первинним банківським документом та належним доказом щодо заборгованості відповідачки.

У своїх запереченнях відповідачка зазначає, що заборгованість за тілом перевищує середній місячний заробіток відповідачки, на що надає довідку Форми ОК-5 з Пенсійного фонду України про розмір доходу, що об`єктивно ускладнюватиме виконання нею судового рішення у разі задоволення позову, у зв`язку з чим прохає про розстрочення виконання рішення, посилаючись на положення ч.1 ст. 267 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що надання судом розстрочення виконання рішення є правом суду, а не його обов`язком, більш того, вказане не є предметом спору даної справи, у зв`язку із чим, суд не убачає підстав у застосуванні норми ч. 1 ст. 267 ЦПК України в частині розстрочення виконання даного рішення відповідачкою.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачкою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

На підтвердження переходу права первісного кредитора за кредитним договором № 300013434 від 09 грудня 2021 року позивачем надано суду: Договір про відступлення прав вимоги № GL1N42620281 від 25 липня 2024 року, що був укладений між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал»; витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими підступаються, та боржників за такими договорами станом на 25 липня 2024 року, що є додатком № 1 до Договору про прав вимоги № GL1N42620281; платіжна інструкція № 4170 від 23 липня 2024 року.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, право вимоги за якими перейшло позивачу. Позичальник умови договору належним чином не виконує, тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідачка заявлені позивачем вимоги належними, достатніми та допустимими доказами не спростувала.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором №300013434 від 09 грудня 2021 року у сумі 47801 гривня 72 копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36602 гривні 93 копійки; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11198 гривень 79 копійок.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як убачається з матеріалів справи, правову допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року надавало Адвокатське об`єднання «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича (а. с. 31 на звороті) та на підставі ордеру на надання правової допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» серії ВС № 1374343 від 04 червня 2025 року (а. с. 33).

Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Так, на підтвердження наданих послуг адвокатом надано Акт наданих послуг №255 від 09 червня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року (а. с. 32), відповідно до якого сума наданих послуг адвокатом позивачу відповідно до договору – 7000 гривень.

Також надано детальний опис наданих послуг від 09 червня 2025 року до Акту наданих послуг №255 від 20 серпня 2025 року, відповідно до якого адвокату надано позивачу вид та обсяг правничої допомоги: усна консультація клієнта – 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи – 2 години; погодження правової позиції клієнта – 30 хвилин; складання позовної заяви – 3 години 30 хвилини; подання позовної заяви до суду, що разом становить 6 годин 30 хвилин (а. с. 32 на звороті).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, тому суд доходить висновку, про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 3000 гривень.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №300013434 від 09 грудня 2021 року у сумі 47801 гривня 72 копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36602 гривні 93 копійки; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11198 гривень 79 копійок.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №300013434 від 09 грудня 2021 року у сумі 47801 (сорок сім тисяч вісімсот одна) гривня 72 (сімдесят дві) копійки, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 36602 (тридцять шість тисяч шістсот дві) гривні 93 (дев`яносто три) копійки; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11198 (одинадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна