Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №591/14243/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/14243/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.

Номер провадження 33/816/915/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. І., розглянув з участю секретаря судового засідання Сіденко К.Л., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисників – адвокатів Сидоренка О.А., Сукач Л.С. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами захисників Сидоренка О.А., Сукач Л.С. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 04 грудня 2025 року о 19:59 год у м. Суми по вул. Харківській, 32 керував транспортним засобом Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Drager 7510, проба позитивна – 2,13 проміле, водій з результатом згоден. Своїми діями порушив п.2.9а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисники особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокати Сидоренко О.А., Сукач Л.С. подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків судді обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що матеріали справи не містять передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Огляд водія з метою виявлення того, чи перебуває він у стані сп`яніння не може бути підставою для зупинки транспортного засобу. Обставини, визначені законом, які б давали поліцейському право вимагати у ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння були відсутні. У матеріалах справи відсутні будь-які постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення ПДР. Працівники поліції перед проведенням огляду на стан сп`яніння не проінформували ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують справність і допуск до експлуатації технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан сп`яніння, та не долучено сертифікат його відповідності державним стандартам, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Апелянт також вказує, що у протоколі не зазначено інформацію щодо відсторонення останнього від керування транспортним засобом та передачу керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження.

Апеляційна скарга апелянта ОСОБА_3 мотивована тим, що при розгляді справи суддею суду першої інстанції не досліджувались докази придатності технічного приладу Alkotest Drager 7510 ARLM-0309 для виявлення стану сп`яніння у водія. У матеріалах справи також відсутній сертифікат відповідності та свідоцтво про державу реєстрацію приладу, а також свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Апелянт також вказує, що судом не враховано те, що ОСОБА_1 визнав себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, його щире каяття, відсутність шкідливих наслідків, а також необхідність сісти за кермо, щоб купити ліки бабусі. ОСОБА_1 працює водієм та здійснює міжнародні перевезення, позитивно характеризується за місцем роботи, його незадовільний стан здоров`я у зв`язку з перенесеним стенуванням ПМШГ ЛКА, що є дорого вартісним, у зв`язку з цим останній оформив кредит. Лише наявність цієї роботи надало йому можливість взяти кредит на операцію, а позбавлення його права керування транспортними засобами поставить його сім`ю у скрутне матеріальне становище.

16 лютого 2026 року до Сумського апеляційного суду через систему «Електронний суд» від адвоката ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що із відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 поводиться спокійно, орієнтується в обстановці, адекватно реагує на запитання працівників поліції, чітко та зрозуміло висловлюється, його мова є зв`язною та логічною, координація рухів не порушена, поведінка відповідає обстановці, ознак дезорієнтації або неадекватності не спостерігається. Тобто, об`єктивні ознаки алкогольного сп`яніння, передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, на відеозаписі відсутні. При цьому працівники поліції формально зазначили про наявність ознак сп`яніння. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують справність та допуск до експлуатації спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд, а саме приладу «Drager», зокрема сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Із відеозапису події вбачається, що працівники поліції не лише не надали зазначені документи, але й не роз`яснили ОСОБА_1 його право вимагати їх пред`явлення перед проведенням огляду, що свідчить про порушення установленого законом порядку проведення огляду. Вказує, що із матеріалів справи вбачається, що на роздруківці результату тестування приладу «Drager» зазначено температуру повітря +18°C. Разом з тим, огляд проводився 04 грудня 2025 року близько 21 години вечора, тобто у зимовий період, коли фактична температура навколишнього середовища була суттєво нижчою та мала від`ємні показники, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування. Така істотна невідповідність між температурою, зазначеною технічним засобом та реальною температурою навколишнього середовища свідчить про можливу некоректність роботи вимірювального приладу, його неправильне налаштування або технічну несправність.

Заслухавши доповідь головуючої судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисників – адвокатів Сидоренка О.А., Сукач Л.С., які вимоги апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд уважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням:

- протоколу про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2025 року серії ЕПР1 №531811 (а. с. 1);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 становив 2,13 проміле, з яким останній погодився (а.с. 4);

- результату проходження ОСОБА_1 04 грудня 2025 року о 20:16 год тестування на алкоголь із застосуванням газоаналізатора Alkotest 7510, тест №559, яким установлено наявність у нього 2,13 проміле алкоголю (а. с. 3);

- відеозапису, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, з результатом якого ОСОБА_1 був згоден.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, узгоджуються між собою, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційним судом з`ясовано, що після зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , останньому було повідомлено, що причиною зупинки є те, що під час перестроювання з середньої на крайню ліву полосу він не включив лівий поворот. Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 при складанні протоколу у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Оглядом на стан алкогольного сп`яніння, проведеного на місці події зі згоди водія в установленому законом порядку із застосуванням приладу алкотесту Drager 7510, тестом №559 установлено позитивний результат 2,13 проміле, що зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи. ОСОБА_1 після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою газоаналізатора Alkotest 7510 пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що він відмовився, пояснивши, що немає змісту їхати до лікарні.

Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що допустимою нормою алкоголю у крові є 0,2 проміле, а його результат перевищив дану норму. Останній попросив працівників поліції перегнати автомобіль до місця його проживання, на що вони пояснили, що допоможуть вирішити це питання після складання щодо нього протоколу.

За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зафіксованого у протоколі про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зазначає, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи апелянтів, що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , з огляду на те, що він, керуючи автомобілем та перестроюючись з середньої полоси руху на крайню ліву полосу, не включив покажчик повороту, що зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, та неодноразово доведено до його відома як в усному порядку, так і продемонстровано на відеозаписі.

Під час ознайомлення зі змістом протоколу та його підписанням ОСОБА_1 працівником поліції повідомлено, що розгляд справи за даним протоколом відбудеться о 09:00 год 26 грудня 2025 року у Зарічному районному суді м. Суми, що узгоджується зі змістом протоколу. Копію протоколу ОСОБА_1 вручено під підпис. У вказаному протоколі зазначено документи, долучені до матеріалів справи, а також вказано за допомогою якого приладу здійснювалось відеозйомка обставин події та огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд відмічає, що відеозапис, долучений до справи, спростовує доводи апелянтів, що матеріали справи не містять передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Крім того, не заслуговують на увагу твердження апелянтів щодо відсутності у матеріалах справи будь-яких постанов про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, оскільки до матеріалів справи долучена копія постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6280548 від 04 грудня 2025 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Штраф за цим протоколом останній сплатив на місці його складання, що зафіксовано на відеозаписі, долученому до справи.

Також матеріалами відеозапису спростовуються доводи апелянтів про те, що працівники поліції перед проведенням огляду на стан сп`яніння не проінформували ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу.

Апеляційний суд також критично відноситься до тверджень апелянта ОСОБА_2 про те, що у протоколі не зазначена інформація про відсторонення останнього від керування транспортним засобом та передачу керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження, оскільки з відеозапису обставин події вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими просив їх перегнати автомобіль за місцем його проживання, на що останні погодилися, що і зробили відразу після складання протоколу. Крім того, у матеріалах справи міститься письмова розписка ОСОБА_1 про те, що він зобов`язується не керувати транспортним засобом до повного витверезіння.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» зазначено визначення таких термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно з якою передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а статтею 27 врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Отже, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» установлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України, міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», в тому числі і на газоаналізатор «Drager «Alcotest 7510». На офіційному сайті вказаного товариства, яке надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager, зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств, необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців, тобто, міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік, і у пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Крім того, Постановою КМУ «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» від 07 квітня 2023 року № 440 установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану, чинні на територіях можливих бойових дій протягом шести місяців з дати припинення можливості бойових дій на таких територіях відповідно до переліку.

Роздруківкою проведеного тесту підтверджується, що останнє градуювання приладу «Alcotest 7510» було проведено 15 вересня 2025 року, що вказує на правомірність використання вказаного газоаналізатору при проведенні огляду ОСОБА_1 станом на 04 грудня 2025 року, що спростовує доводи апеляційних скарг та доповнень до них щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують справність і допуск до експлуатації технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан сп`яніння, та не долучення сертифікату відповідності державним стандартам та дозволу до використання на території України, а також свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Адвокатом Сукач Л.С. наданий лист Сумської філії ДП «ПОЛТАВАСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» від 21 січня 2026 року, у якому зазначено, що у 2025 році ними не проводилася повірка алкотестера Alcotest Drager 7510 ARLM-0309.

Але апеляційний суд цей доказ не приймає, оскільки як зазначено вище, у роздруківці проведеного тесту зазначено, що повірку він пройшов 15 вересня 2025 року. А Сумська філія ДП «ПОЛТАВАСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» - не єдиний заклад в Україні, який має повноваження проводити повірку алкотестерів.

Щодо доводів апелянтів про те, що Драгер 7510 був несправним, оскільки показав не правильну температуру повітря під час проведення огляду із фактичною температурою повітря, потребував проведення калібрування, апеляційний суд зазначає таке.

Драгер 7510 є портативним алкотестером, що використовується для швидкого й точного визначення рівня алкоголю у видихуваному повітрі. Тобто, призначенням вказаного пристрою є визначення рівня алкоголю у видихуваному повітрі, а не вимірювання температури повітря, як стверджує апелянт.

Апеляційний суд відноситься критично до доводів адвоката Сидоренка О.А. про те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 поводиться спокійно, орієнтується в обстановці, адекватно реагує на запитання працівників поліції, чітко та зрозуміло висловлюється, його мова є зв`язною та логічною, координація рухів не порушена, поведінка відповідає обстановці, ознак дезорієнтації або неадекватності не спостерігається, а тому відсутні об`єктивні ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції формально зазначили про наявність ознак сп`яніння, однак такі твердження не підтверджуються фактичними обставинами, зафіксованими технічними засобами відеофіксації, що є більш об`єктивним доказом порівняно із суб`єктивними припущеннями адвокатів, оскільки вказані вище доводи спростовуються матеріалами відеозапису та розцінюються лише як способом захисту клієнта з метою уникнення ним відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та відсутність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду їх не установлено.

Апелянт ОСОБА_3 у апеляційній скарзі вказує, що судом не враховано те, що ОСОБА_1 визнав себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, його щире каяття, відсутність шкідливих наслідків, а також необхідність сісти за кермо, щоб купити ліки бабусі. ОСОБА_1 працює водієм та здійснює міжнародні перевезення, позитивно характеризується за місцем роботи, його незадовільний стан здоров`я у зв`язку з перенесеним стенуванням ПМШГ ЛКА, що є дорого вартісним, у зв`язку з цим останній оформив кредит. Лише наявність цієї роботи надало йому можливість взяти кредит на операцію, а позбавлення його права керування транспортними засобами поставить його сім`ю у скрутне матеріальне становище.

З огляду на ці доводи апелянта апеляційний суд зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, загальні засади призначення адміністративного стягнення, що визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі, з огляду на установлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставлять питання апелянти, ними не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладені позиції в апеляційних скаргах розцінюються судом апеляційної інстанції як захисні, що направлені на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

З урахуванням установлених суддею суду першої інстанції обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є правильними.

У свою чергу апелянтами в поданих апеляційних скаргах не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції про наявність належних та допустимих доказів у не вчиненні зазначених правопорушень.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду справи суддею суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об`єктивно у відповідності з фактичними обставинами справи.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя правильно установив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційних скарг, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою та не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік залишити без змін, а апеляційні скарги захисників особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокатів Сидоренка О.А., Сукач Л.С. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Терещенко