Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №506/934/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/439/26

Справа № 506/934/25

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

правопорушника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, як особу з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 22.10.2025 року, о 09 год. 32 хв., у селищі Окни, Подільського району, Одеської області по вул. Європейська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mazda 323», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нестійка річ, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Окнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.34-35).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 18 травня 2025 року ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП (а.с.38-41).

Також скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 17.12.2025 року, посилаючись на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи судом першої інстанції відносно ОСОБА_1 був здійснений за його відсутності. Копію оскаржуваної постанови скаржник отримав 26 грудня 2025 року, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції (а.с.37).

Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, тому підлягає поновленню.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.

Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту ПДР є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №490432 від 22.10.2025 року (а.с.1);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів (а.с.2);

-поясненнями сержанта поліції ОСОБА_2 (а.с.3);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння з відміткою про відмову від проходження огляду (а.с.7);

- відеозаписами (а.с.9).

Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Окнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок).

Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або у закладі охорони здоров`я.

Проте, останній від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився.

Апеляційний суд також звертає увагу, що наслідками відмови від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 роз`яснювались.

Доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, так як не почув від працівника поліції пропозиції пройти перевірку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», оскільки у ОСОБА_1 в автомобілі увімкнулась пічка, апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки спростовується доданим відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у медичному закладі декілька раз відмовлявся.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було дотримано вимог Закону в частині повідомлення про причину зупинки апеляційний суд відхиляє, оскільки підставою зупинки ОСОБА_1 було не виконання ним вимоги ПДР, а саме: подання сигналу повороту поворотником, повертаючи на іншу вулицю.

Більше того, апеляційний суд зазначає, що у відношенні ОСОБА_1 в той же день також була винесена постанова про порушення ним п.п. 9.2б, 1.2а ПДР, в тому числі за не ввімкнення правого показчика повороту при зміні руху і притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с.4).

Вказана постанова не оскаржена правопорушником ОСОБА_1 , що підтверджено останнім, та свідчить про законність зупинки транспортного засобу, під його керуванням.

Крім цього, сам по собі факт незгоди ОСОБА_1 з підставою зупинки, не звільняє водія транспортного засобу від обов`язку на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння.

Також, скаржником до апеляційної скарги було додано виписку з медичної карти ОСОБА_1 від 04 лютого 2023 року (а.с.42); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 жовтня 2025 року (а.с.43); медичну карту ОСОБА_1 (а.с.44); вирок Окнянського районного суду Одеської області від 04 липня 2025 року (а.с.45-53) та заяву ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань (а.с.54).

Проте, оцінюючи вищезазначені матеріали, апеляційний суд зазначає, що вони не спростовують встановлених обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому апеляційний суд зауважує, що протокол серії ЕПР1 №490432 від 22.10.2025 року був складений відносно ОСОБА_1 саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не за вживання алкогольних напоїв. Факт перебування особи в стані алкогольного сп`яніння в такому випадку не підлягає доказуванню та не впливає на склад адміністративного правопорушення, що складає відмову від проходження огляду.

Крім цього, оскаржуваною постановою Окнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 , як особу з інвалідністю ІІ групи, було звільнено від сплати судового збору, на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не приймаються до уваги.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відтак, позиція апелянта, яка викладена ним в апеляційній скарзі, розцінюється апеляційним судом, як спосіб ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З урахуванням викладеного, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Окнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда