Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №766/13448/25 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: оренди

Дата: 16 лютого 2026 р.

Справа: №766/13448/25

Суддя: Склярська І. В.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/13448/25

Номер провадження: 22-ц/819/122/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок», на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 року (під головуванням судді Кузьміної О.І. ), у цивільній справі за позовом адвоката Харченко Дмитра Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Аргофірма «Роднічок» про стягнення заборгованості за договором оренди,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

29.08.2025 адвокат Харченко Д. М., який діє від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Аргофірма «Роднічок» в якому просив:

стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі в розмірі 64 641 грн. 34 коп., з яких: 54 408 грн. 00 коп. – заборгованість з орендної плати за 2023- 2026 роки; 7 946 грн. 28 коп. – інфляційне збільшення боргу та 2 287 грн. 06 коп. – 3 % річних та відшкодувати судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Роднічок» був укладений договір оренди землі. Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6520387500:05:016:0006 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з п. 9 цього ж Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір річної орендної плати за земельні ділянки приватної власності визначені і погоджені сторонами в такому розмірі: 15 602,00 грн.

09 травня 2024 року та 07 лютого 2025 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивачів грошові кошти в сумі 8 000 грн. 00 коп., що в силу положень ч. 1 ст. 264 ЦК України вважається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу. В той же час, в порушення умов п. 9 Договору, ПСП «Агрофірма «Роднічок», як орендар прострочило виконання грошового зобов`язання, а саме не сплативши орендну плату за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки у строки передбачені договором, внаслідок чого утворилася заборгованість та наявні підстави для застосування вимог ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 рокупозовні вимоги адвоката Харченко Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Аргофірма «Роднічок» про стягнення заборгованості за договором оренди- задоволено. Суд ухвалив:

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Роднічок» (місце знаходження: Миколаївська область, с.Миколаївка, Олександрівка, вул. І.Франка, 13-а ЄДРПОУ 19292651) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором оренди землі в розмірі 64 641 грн. 34 коп. (шістдесят чотири тисячі шістсот сорок одна гривеня 34 копійок), з яких: 54 408 грн. 00 коп. – заборгованість з орендної плати за 2023 2026 роки; 7 946 грн. 28 коп. – інфляційне збільшення боргу та 2 287 грн. 06 коп. – 3 % річних.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Роднічок» (місце знаходження: Миколаївська область, с.Миколаївка, Олександрівка, вул. І.Франка, 13-а ЄДРПОУ 19292651) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 968,96грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., всього 8968,96грн. (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок»подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка її подала, послалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального закону при застосування ст. 178 ЦПК України, в частині безпідставного прийняття ( поза межами строку та без клопотання про поновлення та продовження строку для надання відповіді, без наведення жодних поважних причин пропуску встановленого судом строку) від позивача відповіді на відзив, а отже врахування обставин, викладених позивачем у відповіді, що вплинуло на висновки суду.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють питання звільнення орендаря від сплати орендної плати та підтвердження факту настання, дії та припинення форс-мажорних обставин, а саме ст. 762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні».

Апелянт зазначає, що посилання суду на те, що , факт введення воєнного стану на території України та окупація вказаної земельної ділянки, що могли призвести до забруднення із забрудненням вибухонебезпечними предметами, не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати; адже самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов`язань; для звільнення від сплати орендної плати на підставі ст. 762 Цивільного кодексу України відповідач повинен був отримати та надати Сертифікат Торгово-промислової палати України, але не надав, - є такими, що суперечать вимогам Закону України № 2102-IX, яким був затверджений Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.202022 р., та яким на всій території України введений воєнний стан, що підтверджено листом Торгово-промисловою палатою України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», якою надано визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В даному випадку, ПСП «Агрофірма «Роднічок» є суб`єктом господарювання, зареєстрований в Миколаївській області, основним видом діяльності якого є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, що підтверджується Витягом з ЄДР. Земельна ділянка, яка орендується, знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської сільської ради Херсонської, тобто, на території, яка знаходилась в тимчасовій окупації з 01.03.2022 р. до 11.11.2022 р., та де велися активні бойові дії, що було реальною постійною загрозою життю та здоров`ю людей, була забрудненою/замінованою вибухонебезпечними предметами, а також є територією можливих бойових дій з 11.11.2022 р. по сьогоднішній день, що підтверджується наказом Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309 із змінами та доповненнями, яким затверджено Переліки територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Після деокупації, землі були не придатні для використання, у зв`язку із їх забрудненням вибухонебезпечними предметами, внаслідок активних бойових дій, що також є незалежними від Орендаря обставинами.

Починаючи з 11.11.2022 р. ведеться робота з розмінування об`єктів, полів, та інших територій.

09.02.2023 року за № 00027 підприємство направило звернення до Представництва «ХАЛО ТРАСТ» в Україні з проханням надати допомогу у розмінуванні територій, проте відповіді на нього не отримало.

Вказує, що подібні звернення також були направлені до Центру протимінної діяльності, Державної екологічної інспекції України та інших компетентних установ з зазначенням про наявність таких доказів є в матеріалах справи.

07.08.2025 року ПСП «Агрофірма «Роднічок» направило до Херсонської обласної військової адміністрації запит № РД/Вих0278 щодо надання інформації про проведення робіт із розмінування територій у межах Чорнобаївської громади (є в матеріалах справи). 22.08.2025 року підприємство отримало відповідь Херсонської обласної військової адміністрації № 01-01-51-9226/0/25/46, у якій було зазначено, коли та які саме роботи проводилися на земельній ділянці з кадастровим номером 6520387500:05:016:0006, яка перебуває у власності позивача та в оренді ПСП «Агрофірма «Роднічок». Разом із відповіддю був наданий Зведений Акт № 6 від 07.01.2025 року (є в матеріалах справи). В даному Акті зазначено, що обстеження відбувалося в період з 01.04.2024 р. по 07.01.2025 р. Виявлено 152 од. вибухонебезпечних предметів. Знешкодження та транспортування цих предметів не здійснювалося. Зокрема, підприємство не могло провести посівну та збиральну кампанії, а відтак отримати будь-які доходи від її використання в т.ч. у період з 2022 по 2025 р.р., враховуючи аграрний рік, який стосується циклу сільськогосподарських робіт та пов`язаних з ними процесів, який включає підготовку ґрунту, посів, догляд за посівами, збір урожаю та інші дії, що є частиною аграрного сектору економіки.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, загальновідомі обставини та обставини, визнані сторонами або встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню. Вище вказане є загально відомим та загальнодоступними фактами, які не потребують додаткового доказування.

Суд першої інстанції не врахував та не прийняв цього факту.

Таким чином, у 2022-2025 роках, в період активних бойових дій, окупації, забруднення землі вибухонебезпечними предметами, відповідач не міг використовувати та не використовував землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а отже ПСП «Агрофірма «Роднічок» було об`єктивно позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), наймач (орендар) звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Обставинами, за які орендар не відповідає є форс-мажорні обставини та обставини непереборної сили.

Договором оренди, укладеним з позивачем, та чинним законодавством України не передбачено, що відповідач повинен був надати позивачу повідомлення про неможливість виконання ним обов`язків за Договором оренди, та в підтвердження настання та дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), надати Сертифікат Торгово-промислової палати України або Регіональної Торгово-промислової палати України.

А дія форс-мажорних обставин в місці розташування орендованої земельної ділянки підтверджено нормативно правовими актами та іншими загально відомими та доступними документами та інформацією.

Закон «Про торгово-промислові палати в Україні» не містить обов`язку Сторін в обов`язковому порядку отримувати сертифікат про настання форс-мажорних обставин. Про такі зобов`язання та їх нюанси (строки, випадки), тощо, Сторони домовляються в договорі. В даному випадку, в договорі такого обов`язку Орендаря не передбачено. Крім того, Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, постанова у справі № 908/2287/17 від 19.08.2022 р., від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 14 лютого .2018 у справі №926/2343/16, від 15 червня 2018 у справі №915/531/17, від 26 травня 2020 у справі №918/289/19, від 17 грудня 2020 у справі №913/785/17, від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21).

Визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.» Аналогічний правовий висновок викладено у постановах КГС ВС від 04 жовтня 2022 року у справі № 927/25/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106976051 ; від 04 вересня 2024 року у https://reyestr.court.gov.ua/Review/121403243 справі № 910/5550/23: ; від 27 серпня 2024 року у справі № 915/321/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121383317 ; від 30 липня 2024 року у справі № 910/17079/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120925745 ; від 20 червня 2024 року у справі № 910/1779/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119896214 В Постанові ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22 зазначено: «83. Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).». В Постанові ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 зазначено: «56. Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором. 57. Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, колегія суддів зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором .» Також, Аналогічний висновок викладений у постанові КГ ВС від 09 липня 2024 року у cправі № 910/11718/22 http://reyestr.court.gov.ua/Review/120341839

Норма ч.6 ст. 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту, тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі №905/1601/17.

Тобто, засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікатом торгово-промислової палати може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися , але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Перелік документів, які підтверджують настання та дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили, обставин незалежних від Орендаря) є невичерпним та необмеженим чинним законодавством України.

Оскільки, в даному випадку, договором оренди, укладеним з позивачем, не передбачено надання в підтвердження настання та дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікату ТПП України (або РТПП), то настання та дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може бути підтверджено іншим документом, виданим компетентним органом. У спірних правовідносинах, відповідачем надані інші докази настання та дії форс-мажорних обставин (є в матеріалах справи), а тому, в підтвердження настання для відповідача обставин, за які він не відповідає, відповідач надав відповідь Херсонської обласної військової адміністрації № 01-01-51 9226/0/25/46 від 22.08.2025 р., у якій було зазначено, коли та які саме роботи проводилися на земельній ділянці з кадастровим номером 6520387500:05:016:0006, яка перебуває у власності позивача та в оренді ПСП «Агрофірма «Роднічок». Разом із відповіддю був наданий Зведений Акт № 6 від 07.01.2025 року (є в матеріалах справи). В даному Акті зазначено, що обстеження відбувалося в період з 01.04.2024 р. по 07.01.2025 р. Виявлено 152 од. вибухонебезпечних предметів. Знешкодження та транспортування цих предметів не здійснювалося. Вилучені вибухонебезпечні предмети знищені на місці.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 399/935/16-ц, провадження № 61-304св17).

Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Подібні правові висновки викладені пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі N 914/2264/17. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК викладена у постановах ВС у справах №914/1248/18). За судовою практикою, на погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Отже, в ситуації, коли Орендар не може використовувати предмет оренди у зв`язку з обов`язковим зупиненням діяльності через проведення військових дій в цьому районі, тощо, він може звільнятися від сплати орендної плати за весь час невикористання предмету оренди. У даній ситуації орендар не мав можливості використовувати та не використовував земельну ділянку, у зв`язку з обов`язковим зупиненням діяльності через проведення активних бойових дій, тимчасову окупацію території та її подальше забруднення вибухонебезпечними предметами/ замінування.

Таким чином, відповідно до статті 762 ЦК України, ПСП «Агрофірма «Роднічок» підлягає звільненню від сплати орендної плати за період фактичного невикористання ділянки.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. У разі використання орендованої земельної ділянки у військових цілях, які унеможливлюють її використання на даний час у господарських потребах, до таких правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 762 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення умов договору оренди в частині несвоєчасної сплати орендної плати за користування такою земельною ділянкою (Постанова КГС ВС від 12.01.2022 у справі N 905/1436/20).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.01.2025 р. у справі N 915/1592/23: «Для застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, а саме для звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних або надзвичайних обставин. Такими є обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.».

У даній ситуації, Орендар не знав, не міг передбачити початку війни, наслідків бойових дій та окупації територій України, а також не міг та не може на це вплинути і це унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Закон України «Про протимінну діяльність в Україні» від 06.12.2018 № 2642-VIII визначає, що протимінна діяльність включає розмінування, інформування населення про мінну небезпеку та інші заходи (ст. 1), а суб`єктами протимінної діяльності є виключно центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Збройні Сили України, військові формування та оператори протимінної діяльності, які отримали відповідну акредитацію (ч. 2 ст. 5).

Це означає, що розмінування земельних ділянок може проводитися лише уповноваженими суб`єктами, і такий обов`язок жодним чином не покладається на орендаря. Тому, настання та дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може бути підтверджено іншим документом, виданим компетентним органом, внаслідок чого відповідачем наданий Лист від 22.08.2025 р. Херсонської обласної військової адміністрації № 01-01-51-9226/0/25/46, у якому було зазначено, коли та які саме роботи проводилися на земельній ділянці з кадастровим номером 6520387500:05:016:0006, яка перебуває у власності позивача та в оренді ПСП «Агрофірма «Роднічок».

Також, суд першої інстанції, в обґрунтування та підтвердження визнання відповідачем боргу, безпідставно застосовував норми ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, якою врегульовано питання переривання перебігу строку позовної давності, а не визначення факту визнання боргу.

Відповідач дійсно здійснював окремі платежі у 2023 році у розмірі 4000 грн. та 2025 році у розмірі 4000 грн., але ці суми були сплачені відповідачем добровільно, не у відповідь на будь-які претензії чи інші вимоги позивача досудового врегулювання спору. Тому, не є визнанням наявності заборгованості чи іншого обов`язку.

Для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, відсутні підстави, оскільки ці нарахування є похідними (додатковими) від основного зобов`язання, а основне зобов`язання відсутнє в силу ст. 762 ЦК, і відсутнє його порушення.

Крім того, суд першої інстанції не врахував вимоги Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII. Так, за ст.ст. 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII. Відповідач, зареєстрований та фактично розташований в Миколаївській області не міг, не мав права фактично, фізично та в інший спосіб здійснювати господарську діяльність на тимчасово окупованій території та перераховувати кошти. Деокупація відбулась 11.11.2022 р., а строк оплати за 2023 рік був до 01.09.2022 р.

Після деокупації, з 11.11.2022 р. господарська діяльність не здійснювалась, земля не оброблялась, оскільки не було підтвердження можливості її використання. Підтвердження було отримано лише в серпні 2025 року.

Крім того, позивач не звертався до відповідача із заявами про виплату орендної плати. Відповідач не мав інформації про позивача, а саме перебування його на підконтрольній території Україні (оскільки деякі люди переїхали до рф або інших держав), наявність в нього діючих банківських рахунків/карток, тощо, з метою здійснення оплати не порушуючи вище вказані норми та норми чинного законодавства щодо колабораційної діяльності та відповідальності за це.

Позивач заявив витрати на адвоката у розмірі 8000 грн. Відповідач вважає вказаний розмір є необґрунтовано завищеним, навів норми ст.ст. 137, 141 ЦПК України, послався на висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. На висновки у постанові у справі № 922/3812/19 де Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказав, що у питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19. Як свідчить практика, зокрема справа № 910/20852/20, Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (Постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (судові витрати, правнича допомога) та Постанова КГС ВС від 12 січня 2023 року у справі N 910/8342/21 (доведення неспівмірності витрат). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В даному випадку, сума позову, обсяг доказів по справі, кількість складених процесуальних документів, обсяг витраченого часу є невеликими та не підтверджують заявлену суму, враховуючи і те, що це не перша подібна справа цього адвокату (Адвокатом Харченко Д. подано декілька позовів про стягнення з ПСП «Агрофірма «Роднічок» орендної плати за оренду його земельної ділянки). Тобто, є готовий проект позову та напрацьована стратегія, відсутня потреба у додатковому часі для аналізу чинного законодавства та судової практики, тощо). Адвокатом не надано детального опису наданих послуг та підтвердження здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, здійснені дії, тощо.

(2) Позиція інших учасників

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

2.Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Однак, матеріали справи не містять такого сертифікату. Тягар доказування повної неможливості користування об`єктом оренди внаслідок дії обставин непереборної сили покладається на орендаря, однак останній належними доказами не довів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Факт введення воєнного стану на території України та окупація вказаної земельної ділянки, що могли призвести до забруднення із забрудненням вибухонебезпечними предметами, не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати. Адже самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов`язань. Крім цього, суд зазначив, що представником відповідача за період з 2022 року не було надано жодного повідомлення позивачу про неможливість виконання обов`язків за договором оренди земельної ділянки за договором від 13.01.2019 року.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що

- 28 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Роднічок» був укладений договір оренди землі строком на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6520387500:05:016:0006 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 9 цього ж Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Розмір річної орендної плати за земельні ділянки приватної власності визначені і погоджені сторонами в такому розмірі: 15 602 (п`ятнадцять тисяч шістсот дві) грн. за земельну ділянку та виплачується за 2019-2025 роки наступним чином:- до 01.09.2022 року – за 2023 рік;- до 01.09.2023 року – за 2024 рік;- до 01.09.2024 року – за 2025 рік.

Наведена умова договору свідчить про оплату орендної плати наперед.

За посиланням позивача, неспростованим відповідачем, оскільки у платіжній інструкції від 09.05.2024 року та платіжній інструкції від 07.02.2025 року в розділі Призначення платежу зазначено: Орендна плата, згідно договору від 28.12.2018 року, а отже останнім проводилася часткова оплата орендної плати в сумі по 4 000 грн.,

Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися)бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 територія Чорнобаївської сільської територіальної громади була тимчасово окупована російськими війська ми у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року, а з наступної дати зазначена територія ( за виключенням с. Чорнобаївка) є територією можливих бойових дій.

Відповідачем надано суду першої інстанції його звернення від 09.02.2023 року за № 00027 до Представництва «ХАЛО ТРАСТ» в Україні з проханням надати допомогу у розмінуванні територій ( а.с.71).

Твердження відповідача про направлення аналогічних звернень до Центру протимінної діяльності, Державної екологічної інспекції України та інших компетентних установ не підтверджені належними та допустимими доказами, а посилання на їх наявність в матеріалах справи не є правдивим, оскільки такі товариством не долучалися.

22.08.2025 року Херсонська обласна військова адміністрація листом № 01-01-51-9226/0/25/46 ( з вказівкою про додатки на 50 арк), повідомила про виконання робіт з очищення місцевості, у тому рахунку на земельній ділянці з кадастровим номером 6520387500:05:016:0006 ( а.с.75-78), яка перебуває у власності позивача та в оренді ПСП «Агрофірма «Роднічок».

Зі зведеного Акту № 6 від 07.01.2025 року виконаних робіт з очищення земель сільськогосподарського призначення Чорнобаївської територіальної громади від вибухонебезпечних предметів за період – 01 квітня 2024 року по 07 січня 2025 року вбачається, що обстежено на наявність вибухонебезпечних предметів територію земель сільськогосподарського призначення Чорнобаївської територіальної громади загальною площею 438,06 га відповідно до актів виконаних робіт з розмінування ( очищення) місцевості та під час проведення робіт за вказаний період виявлено 152 од. вибухонебезпечних предметів, які вилучено та знищено на місці знаходження. Землі сільськогосподарського призначення Чорнобаївської територіальної громади Херсонського району Херсонської області вважаються обстеженими та підлягають виключенню з території імовірно-забруднених ВНП ( а.с.79-80).

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За положеннями ст.ст.21,22вказаногоЗаконуорендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За положеннямист.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з ч.1ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких орендар не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини орендар не відповідає.

При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Стан об`єкта оренди – земельної ділянки з кадастровим номером 6520387500:05:016:0006 після деокупації території Чорнобаївської територіальної громади на якій знаходяться землі сільськогосподарського призначення, виходячи з інформації вищенаведеного акту є таким, що до січня 2025 року відносився до території імовірно-забруднених ВНП та на масиві земельних ділянок знаходилися вибухонебезпечні предмети, які знешкоджені.

Орендар протягом усього часу невикористання об`єкту оренди, з підстав ним зазначених, не звертався до орендодавця з заявою про звільнення від сплати орендної плати чи її зменшення, а також не повідомляв про причини несплати орендної плати за 2023-2025 роки

Разом з тим, як зазначив позивач , 09.05.2024 року та 07.02.2025 року відповідач здійснив оплату по 4000 грн. з призначенням платежу: Орендна плата, згідно договору від 28.12.2018 року, що відповідачем не заперечено.

Таким чином сукупність таких обставин, як:

відомості про стан об`єкта оренди відповідно до зведеного Акту № 6 від 07.01.2025 року виконаних робіт з очищення земель сільськогосподарського призначення Чорнобаївської територіальної громади від вибухонебезпечних предметів за період – 01 квітня 2024 року по 07 січня 2025 року;

неповідомлення ПСП «Агрофірма «Роднічок», іншу сторону договору про підстави невиконання щорічного обов`язку сплати орендної плати;

дії ПСП «Агрофірма «Роднічок», щодо виконання його обов`язку визначеного за договором оренди по сплаті орендної плати, а саме часткова сплата орендної плати 09.05.2024 року та 07.02.2025 року ;

та норми ч.6 ст. 726 ЦПК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

вимагає висновку чи підлягає ПСП «Агрофірма «Роднічок» звільненню від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Закон України «Про протимінну діяльність в Україні» визначає забруднену територію – як будь-яку територію (акваторію), що містить вибухонебезпечні предмети.

На думку судової колегії, забруднення земельного масиву в якій входить земельна ділянка позивача вибухонебезпечними предметами, її не використання внаслідок цього забруднення, а в наступному виявлення, розмінування, знищення вибухонебезпечних предметів уповноваженим на то Законом України «Про протимінну діяльність в Україні» органом, надає підстави для застосування вимог ч.6 ст. 726 ЦПК України.

Наведеним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що з урахуванням визначеного: у п. 8 строку договору - 7 років з моменту його державної реєстрації ( реєстрація проведена 10.04.2019), у п. 9 договору оренди розміру та строку оплати орендної плати за ці 7 років з 2019 року по 2025 рік , вимоги про стягнення орендної плати за 2026 рік не ґрунтуються на умовах договору оренди, а тому безпідставно визначив у суму стягнення орендну плату за 2026 рік.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Розмінування земельних ділянок, у масив яких входить земельна ділянка позивача, до 07.01.2025, відповідно до зведеного акту, надає підстави вважати, що у 2025 році у відповідача були відсутні підстави для застосування до нього вимог ч.6 ст. 762 ЦК України. А отже, наявні підстави для сплати відповідачем орендної плати за 2025 рік в сумі 15 602 грн.

Відповідно не виконання відповідачем зобов`язань по своєчасній сплаті орендної плати за 2025 рік тягне за собою відповідальність за ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, визначення позивачем сплати орендної плати за договором оренди саме в сумі 8000 грн. - 09 травня 2024 року та 07 лютого 2025 року по 4000 грн, та не спростування відповідачем цільового призначення проведених ним виплат , враховуючи строки оплати орендної плати за 2025 рік до 01.09.2024 року, то розмір недоплаченої орендної плати становить 7 602 грн. ( 15 602- 8000 грн).

Відповідно інфляційне збільшення боргу та три відсотка річних підлягають розрахунку за період і в сумах: з 02.09.2024 до 29.08.2025 – 11602 грн,; з 10.05.2024 до 29.08.2025 – 7 602 грн.

За наведений період і зазначених сум інфляційне збільшення боргу складає 2832 грн. 49 коп; три відсотка річних складає 642 грн.54 коп.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для задоволення апеляційної скарги частково та скасування судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 17,14%

Судовий збір сплачено в сумі 968 грн. 96 коп., а задоволення позову на 17,14 % надає підстави для застосування пропорційності у відшкодуванні судових витрат, внаслідок чого стягненню на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 166 грн 08 коп.

Сторони договору про надання правової допомоги обумовили суму гонорару в розмірі 8000 грн, а задоволення позову на 17,14 % надає підстави для застосування пропорційності у відшкодуванні цього виду судових витрат, внаслідок чого стягненню на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу в сумі 1371 грн.20 коп.

Керуючись статтями 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок», задовольнити частково .

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог про стягнення за договором оренди заборгованості по орендній платі за 2023, 2024 рік та 2026 рік відмовити.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за 2025 рік задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Роднічок» (місце знаходження: Миколаївська область, с.Миколаївка, Олександрівка, вул. І.Франка, 13-а ЄДРПОУ 19292651) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором оренди землі в розмірі 11 077 грн.03 коп, з яких: 7 602 грн. – залишок заборгованості з орендної плати за 2025 рік ; 2 832 грн.49 коп. – інфляційне збільшення боргу та 642 грн.54 коп. - 3 % річних.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК Україна.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua