Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №766/13429/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/13429/25

Номер провадження: 22-ц/819/275/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,

секретар Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Мерцалова Михайла Юрійовича, якій діє від імені ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2025 року ( під головуванням судді Кузьміної О.І.) у справі за позовом адвоката Мерцалова Михайла Юрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна, набутого під час шлюбу, особистою власністю одного з подружжя,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

29.08.2025 адвокат Мерцалов М.Ю. якій діє від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив:

-визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 50,3 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., позначений на плані присадибної ділянки літ. «А»-стіни – бут, при цьому з: літньою кухнею – літ. «Б», погребицею з підвалом – літ. «В», сараєм – літ. «Г», туалетом – літ. «Д», водопроводом - № 1, огорожею – № 2, 3, 4., придбаний за договором купівлі-продажу від 30.09.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1254.

- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, на якій розташований житловий будинок, також за адресою: АДРЕСА_2 (чотири), кадастровий номер 6520384500:03:017:0017.

На обґрунтування та доведення позовних вимог наведено наступне.

Між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб Херсонським міським відділом ДРАЦС ГТУ юстиції у Херсонській області від 26.10.2019 за актовим записом №1354.

30.09.2020р. відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1254, у шлюбі було придбано житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку загальною площею 0,2500 (нуль цілих дві тисячі п`ятсот десятитисячних) га, на якій розташований цей житловий будинок, також за адресою: АДРЕСА_2 (чотири). Житловий будинок має загальну площу 50,3 (п`ятдесят цілих три десятих) кв.м., житлову площу 33,3 (тридцять три цілих три десятих) кв.м., позначений на плані присадибної ділянки літ. «А»-стіни – бут, при цьому є: літня кухня – літ. «Б», погребиця з підвалом – літ. «В», сарай – літ. «Г», туалет – літ. «Д», водопровід - № 1, огорожа – № 2, 3, 4. Цільове призначення (використання) земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 6520384500:03:017:0017.

Так склалися обставини, що покупцем в договорі було зазначено відповідача, проте зазначене майно (житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка) купувались виключно за особисті кошти позивача . В покупці зазначеного майна ОСОБА_1 фінансово допомагали її батьки.

До того ж, заявою від 25.08.2025р., що посвідчена керуючою справами виконавчого комітету Горохівської сільської ради Лоцуняк Ольгою Миколаївною, зареєстровано в реєстрі за №30, відповідач також підтверджує факт придбання житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами, та земельної ділянки виключно за особисті кошти позивача , відповідач не претендує на спірне майно та визнає його особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню обставини, які визнаються учасниками справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто. Cтатус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов`язаний з`ясувати, чи це майно може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2025 рокуу задоволенні позову адвоката Мерцалова Михайла Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна, набутого під час шлюбу, особистою власністю одного з подружжя – відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Мерцалов Михайло Юрійович, якій діє від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка її подала, навела доводи викладені у позовній заяві, обставини, доводи та мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, норми СК України та судову практику суду касаційної інстанції.

Апелянт вважає, що суд, посилаючись на те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що житловий будинок АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 були придбані виключно за кошти, які належали позивачу особисто, останньою суду не надано та не прийнявши до уваги заяву відповідача про визнання майна особистою приватною власністю позивача, порушив норми процесуального законодавства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. А тому суд незаконно відмовив позивачу у задоволенні позову на підставі неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що житловий будинок та земельна ділянка були придбані виключно за кошти, які належали позивачу особисто. Адже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнає обставини справи, а тому вони не підлягають доказуванню.

Більш того, суд не витребовував додаткових доказів від сторін під час судового розгляду справи, явка сторін, зокрема позивача, не визнавалась судом обов`язковою (суд не зобов`язував сторони взяти участь у судовому засіданні, зокрема для надання особистих пояснень), що давало підстави позивачу вважати, що суд не має сумніву щодо достовірності обставин або добровільності їх визнання відповідачем.

Крім того, з придбанням спірного будинку позивачу допомагали її батьки. Так, батьком позивача ОСОБА_3 було надано право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) фермерському господарству «НИВА» відповідно до договорів від 29.07.2020р. (земельна ділянка з кадастровим номером 4825780400:06:000:0047 та з кадастровим номером 4825780400:06:000:0048) – копії свідоцтва про народження позивача та договорів про надання право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) додаються. Отримані кошти в сумі 50 000 грн в рамках зазначених угод батько позивачки надав останній для купівлі житлового будинку АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 (жодних письмових заяв/розписок/квитанцій тощо щодо отримання позивачем від батька коштів не укладалось в силу родинних відносин). Решта коштів на покупку житлового будинку та земельної ділянки у розмірі 37 684,00 грн – це особисті накопичення позивачки, які вона накопичувала протягом досить тривалого часу (так як мова йде про особисті регулярні відкладення невеликих сум протягом декількох років, надати докази, що це особисті кошти позивачки не має можливості).

(2) Позиція інших учасників

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

2.Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що оспорюваний житловий будинок та земельна ділянка придбана у період шлюбу сторін, за спільні кошти, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний житловий будинок АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 була придбана виключно за кошти, які належали позивачу особисто, останньою суду не надано. Посилання позивача на заяву відповідача від 25.08.2025 року, посвідчену керуючою справами виконавчого комітету Горохівської сільської ради Лоцуняк Ольги Миколаївни, зареєстровано в реєстрі за № 30, якою відповідач підтверджує факт придбання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами й земельної ділянки виключно за особисті кошти позивача, а також що він не претендує на спірне майно та визнає його особистою приватною власністю позивача, не приймаються судом до уваги, як такі, що не гуртуються на вимогах закону, та не дають підстав для задоволення вимог позивача. Суд першої інстанції також не прийняв визнання відповідачем позовних вимог, як таке, що суперечить закону.

Судом першої інстанції встановлено що з 26.10.2019 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та у період шлюбу за спільні кошти ними був придбаний житловий будинок АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Воєводиною І.М. за реєстраційним номером 1254.

Заява ОСОБА_2 від 25.08.2025 року, посвідчена керуючою справами виконавчого комітету Горохівської сільської ради Лоцуняк Ольги Миколаївни, зареєстрована в реєстрі за № 30, містить його повідомлення про те, що через сімейні обставини покупцем майна, зазначеного в договорі було зазначено його, проте житловий будинок та земельна ділянка купувалися виключно за особисті кошти ОСОБА_1 , з покупкою допомагали її батьки, він не претендує на спірне майно та визнає його особистою приватною власністю ОСОБА_1 ( а.с.19).

Договір купівлі-продажу від 30 вересня 2020 року житлового будинку АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 містить в собі згоду ОСОБА_1 на укладання її чоловіком ОСОБА_2 цього договору, яка викладена ОСОБА_1 в окремій нотаріально посвідченій заяві ( ч.3 п.9 договору купівлі-продажу).

Відомості з ЄДРСР містить рішення суду від 25.07.20205 року, яке набрало законної сили 25.08.2025 у справі №3553/1116/25 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правові підстави для визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені у статті 57 СК України, у пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 24 постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сімейне законодавство України встановлює презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за період шлюбу (стаття60 СК України).

На доведення позовних вимог про визнання особистою приватною власністю житлового будинку та земельної ділянки куплених під час шлюбу, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, адвокат, який діє імені позивачки, як в позові так і в апеляційній скарзі послався на наявність заяви відповідача, підпис на якій посвідчена, керуючою справами виконавчого комітету Горохівської сільської ради ОСОБА_4 , зареєстрована в реєстрі за № 30, в якій ОСОБА_2 фактично визнав факт придбання цього нерухомого майна за особисті кошти ОСОБА_1 та за фінансової допомоги її батьків, а також визнання цього майна особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Інших доказів на доведення позовних вимог про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю позивачки, як майна набутого нею, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй ( ч.3 ст. 57 СК України), суду не було надано.

Доводи апелянта про те, що суд не витребовував додаткових доказів від сторін під час судового розгляду справи не ґрунтуються на нормах процесуального права, оскільки в силу вимог ч.1 ст.84 ЦПК України позивач клопотання про витребування доказів не подавав. Процесуальних підстав для збирання доказів судом з власної ініціативи апелянтом не доведено.

Обов`язок позивача подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази ґрунтується на нормах п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. За ч.2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

В матеріалах справи наявна довідка про доставку SMS- повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду в цивільній справі» на 16.10.2025 року ( а.с.16).

Адвокат Мерцалов М.Ю. 13.10.2025 подав до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначивши про підтримання позовних вимог ( а.с.21-22).

А отже доводи апелянта, що явка сторін, зокрема позивача, не визнавалась судом обов`язковою (суд не зобов`язував сторони взяти участь у судовому засіданні, зокрема для надання особистих пояснень), що давало підстави позивачу вважати, що суд не має сумніву щодо достовірності обставин або добровільності їх визнання відповідачем спростовуються як матеріалами справи так і нормами процесуального закону відповідно до яких оцінка наданих доказів здійснюється судом на стадії ухвалення судового рішення.

Надання апелянтом договору від 29.07.2020 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного її батьком, як власником земельної ділянки, на строк п`ятдесят років з платою за користування земельною ділянкою за весь строк дії цього договору 25 000 грн., у якості доказу доведення вимог позову, не свідчить про придбання позивачкою житлового будинку та земельної ділянки за кошти, які належали їй, як такі, що надані її батьками в якості фінансової допомоги на придбання цієї нерухомості.

Частиною 3 статті65 СК України встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Якщо придбання нерухомості відбувається за особисті грошові кошти, то другий з подружжя має право надати згоду на те, що майно буде придбаватися за особисті кошти в особисту приватну власність, і відобразити цю згоду в умовах договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт ні в позові, ні в апеляційній скарзі не наводить ту обставину, що позивачка при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна на яке вона просить визнати право особистої приватної власності надавала окремо нотаріально посвідчену заяву про її згоду на укладання її чоловіком ОСОБА_2 цього договору. Також не посилається на те, що у цій заяві вона заявляла ( зазначала) про придбання її чоловіком житлового будинку та земельної ділянки за її особисті кошти; відповідно клопотання про витребування цієї заяви у нотаріуса не заявляла.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Так відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

З урахуванням наданих стороною позивача доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не доведення позивачем позовних вимог відповідно до його обов`язку доказування та подання доказів на їх доведення ( ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Не надання доказів придбання нерухомого майна за кошти, які належали особисто позивачці, як підстави для визнання нерухомого майна її особистою приватною власністю, не спростування позивачкою її добросовісної поведінки при укладанні договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, а лише посилання на « так склалися обставини», унеможливлюють застосування ч.1 ст. 82 ЦПК України, як достовірність викладених відповідачем обставин у заяві від 25 серпня 2025 року.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Мерцалова Михайла Юрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2025 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік